Майбутнє

Це слово вже бісить. Ви його чуєте всюди. Щодня. Щохвилини. Щосекунди. Найгірше не те, що його говорять усі навколо, а те, що воно у Вас всередині. Завжди. Скажіть, як можливо постійно думати, що буде завтра, через місяць, через пару років. Тріщить голова, руки трясуться, людина втрачає самоконтроль, а все це із-за одної думки – що мене чекає в майбутньому? Що робити? Як вчинити? А якщо…? Це зводить з розуму, правда. А знаєте, гірше всього,- мало того, що думати про майбутнє, а ще й знати. Відчуття майбутнього. Так, індіго, екстрасенси, провидці, – всі знають правду. Вони ще й бачать себе у цьому майбутньому, так ніби збоку. Все життя думають, чому вони такі і чому маса всіляких думок мучить їхню голову.

Це таке відчуття, ніби тебе розпирає величезне знання. Усього. Ти знаєш все. І ти про це думаєш. www.neurodopomoha.com.ua/ Таке ніби Ваша голова більша від Вас самих в Пі раз. Це важко. Повірте. Ви здаєтесь самі собі занадто розумними. Ви бачите людей наскрізь. У вас виходить все – від приготування їжі до складної економічної конструкції, яку Ви перший раз бачите.

Іде незнайомець. В нього глибокі очі, поважна хода, він класично вдягнутий. Досить йому з кимось привітатися, чи сказати «Алло», коли подзвонять, і Ви зробите копію його особистості в лічені секунди. Ви його прочитаєте, як книжку. Список думок у Вашій голові приблизно такий: « Його хода повільна, отже він спокійний, також він впевнений в собі, серйозний, товариський. Середній інтелігент.» Фоторобот готовий.

До Вас приїдуть гості здалека. Не вмієте добре готувати, принаймні вражаюче. Берете навмання продукти, варите який-небудь суп. У вас вмикається механізм відчуття. Все готуєте на відчуття. Приправи по запаху, у думках, підбираєте до смаку супу. Суп готовий. Гості куштують, і кажуть, що він просто бомба. Звідки Ви знали? Механізм вимкнено, сер.

І ось зараз я теж відчуваю приплив думок. Він безсоромно, важко навалюється на мене. Думки нас виснажують. Зжирають життєві соки, висмоктують оптимізм і свободу. Тому я ненавиджу шукати вихід. Вихід із ситуації, де я чи не я приймаю рішення, або в ситуації, де я змушена приймати рішення. Хто я в цьому житті, щоб змогти поставити на місце усі потворні припущення, і змінити страждання на щось спокійніше? Чим далі, тим вужче мій прохід у свідомості до справжньої себе. Я хочу сама себе лишити в спокої. І не можу… Одне питання, якого я лякаюсь все своє нікчемне життя – ЩО РОБИТИ???? То величезні філософські питання, то проблеми, часом занадто складні, то просто люди і я. Навіщо перейматися таким… І все ж завжди мусиш слухати або докори сумління, або висновки, або пропозиції, або просто почуття. Я кажу: «Не думай.» Ні. Це тоді залишає всередині таку пустоту, яка при нагоді зжирає всі залишки тверезості. Це просто неможливо.

І тут досить відвертості, це так, щоб Ви відчули важливість пізнання того, чого не знаєш. А так буде завжди. Ваше пізнання майбутнього через безкінечне пізнання предмету Ваших думок. А Ви ніколи не замислювалися над тим, про що Ви думаєте найчастіше, що призводить Ваші почуття до вулканічного жару? А от якби викреслити цей предмет з вашої пам’яті, Ви б були такими спокійними?….. БРЕХНЯ!!!! Ніколи. Ви втратили дорогу для Вас людину, думки про неї не дають Вам спокою, так, легше буде про це не думати. Не думайте, Ви будете тривожитись тим, що думки до вас повернуться. Хай краще вже страждання, такий, скажімо, цільовий компонент, ніж непостійна роз’їдаюча тривога.

Це і є майбутнє! Це майбутнє кожного з нас. Завжди думати про те, що Вас чекатиме. Думати про самі думки, що вони з Вами зроблять. Графити своє життя на тисячі табличок з назвами ситуацій і партнерів. Думати як правильно, не боляче, раціонально. Майбутнє думки. Аплодисменти.

Альонка Гайбулаєва

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.