Майбутнє

Це слово вже бісить. Ви його чуєте всюди. Щодня. Щохвилини. Щосекунди. Найгірше не те, що його говорять усі навколо, а те, що воно у Вас всередині. Завжди. Скажіть, як можливо постійно думати, що буде завтра, через місяць, через пару років. Тріщить голова, руки трясуться, людина втрачає самоконтроль, а все це із-за одної думки – що мене чекає в майбутньому? Що робити? Як вчинити? А якщо…? Це зводить з розуму, правда. А знаєте, гірше всього,- мало того, що думати про майбутнє, а ще й знати. Відчуття майбутнього. Так, індіго, екстрасенси, провидці, – всі знають правду. Вони ще й бачать себе у цьому майбутньому, так ніби збоку. Все життя думають, чому вони такі і чому маса всіляких думок мучить їхню голову.

Це таке відчуття, ніби тебе розпирає величезне знання. Усього. Ти знаєш все. І ти про це думаєш. www.neurodopomoha.com.ua/ Таке ніби Ваша голова більша від Вас самих в Пі раз. Це важко. Повірте. Ви здаєтесь самі собі занадто розумними. Ви бачите людей наскрізь. У вас виходить все – від приготування їжі до складної економічної конструкції, яку Ви перший раз бачите.

Іде незнайомець. В нього глибокі очі, поважна хода, він класично вдягнутий. Досить йому з кимось привітатися, чи сказати «Алло», коли подзвонять, і Ви зробите копію його особистості в лічені секунди. Ви його прочитаєте, як книжку. Список думок у Вашій голові приблизно такий: « Його хода повільна, отже він спокійний, також він впевнений в собі, серйозний, товариський. Середній інтелігент.» Фоторобот готовий.

До Вас приїдуть гості здалека. Не вмієте добре готувати, принаймні вражаюче. Берете навмання продукти, варите який-небудь суп. У вас вмикається механізм відчуття. Все готуєте на відчуття. Приправи по запаху, у думках, підбираєте до смаку супу. Суп готовий. Гості куштують, і кажуть, що він просто бомба. Звідки Ви знали? Механізм вимкнено, сер.

І ось зараз я теж відчуваю приплив думок. Він безсоромно, важко навалюється на мене. Думки нас виснажують. Зжирають життєві соки, висмоктують оптимізм і свободу. Тому я ненавиджу шукати вихід. Вихід із ситуації, де я чи не я приймаю рішення, або в ситуації, де я змушена приймати рішення. Хто я в цьому житті, щоб змогти поставити на місце усі потворні припущення, і змінити страждання на щось спокійніше? Чим далі, тим вужче мій прохід у свідомості до справжньої себе. Я хочу сама себе лишити в спокої. І не можу… Одне питання, якого я лякаюсь все своє нікчемне життя – ЩО РОБИТИ???? То величезні філософські питання, то проблеми, часом занадто складні, то просто люди і я. Навіщо перейматися таким… І все ж завжди мусиш слухати або докори сумління, або висновки, або пропозиції, або просто почуття. Я кажу: «Не думай.» Ні. Це тоді залишає всередині таку пустоту, яка при нагоді зжирає всі залишки тверезості. Це просто неможливо.

І тут досить відвертості, це так, щоб Ви відчули важливість пізнання того, чого не знаєш. А так буде завжди. Ваше пізнання майбутнього через безкінечне пізнання предмету Ваших думок. А Ви ніколи не замислювалися над тим, про що Ви думаєте найчастіше, що призводить Ваші почуття до вулканічного жару? А от якби викреслити цей предмет з вашої пам’яті, Ви б були такими спокійними?….. БРЕХНЯ!!!! Ніколи. Ви втратили дорогу для Вас людину, думки про неї не дають Вам спокою, так, легше буде про це не думати. Не думайте, Ви будете тривожитись тим, що думки до вас повернуться. Хай краще вже страждання, такий, скажімо, цільовий компонент, ніж непостійна роз’їдаюча тривога.

Це і є майбутнє! Це майбутнє кожного з нас. Завжди думати про те, що Вас чекатиме. Думати про самі думки, що вони з Вами зроблять. Графити своє життя на тисячі табличок з назвами ситуацій і партнерів. Думати як правильно, не боляче, раціонально. Майбутнє думки. Аплодисменти.

Альонка Гайбулаєва

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.
  • Добре написано. І правдиво. І справді, я знаю самого себе настільки добре, що можу передбачити всі свої дії на майбутній, як мінімум, рік. Приходжу додому з університету і думаю: “Ось сьогодні я напевне підготуюсь до занять, як слід.” Але то брехня, я напреред знаю, що до пізнього вечора не зроблю нічого, буду просто лазити в інтернеті, а потім не встигатиму дописати домашнє завдання. Коли настільки добре знаєш себе, навіть право вибору здається дуже ілюзорним. Ні, одного разу я, звичайно, можу зробити все вчасно, але то буде виняток. І все ж, я не знаю, як складеться моє подальше життя напевне. Є мрії, є жорсткий аналіз себе та навколишності, але життя важко передбачити. Тому буду надіятись на краще.
    P.S. Було прикро в такій гарній статті бачити помилки. “Саме найгірше ” неправильно, просто “найгірше”. “Не знаєте добре готувати,” – гадаю, мали на увазі “Не вмієте”. “щоб змогти поставити на місце” – правильно буде “щоб бути не в змозі поставити на місце”. Прошу не обурюватись на ці мої виправляння, але це важливо.

  • ” Саме найгірше ” – нема такого словосполучення. Помітний вплив російської культури, оскільки в тексті багато русизмів. знову ж таки кажу, що треба чітко розмежовувати поняття СТАТТЯ і Художня проза. це – художня проза, крик душі, есе, будь – що, але не стаття. Стаття – це факти у першу чергу. Але за ідею ставлю відмінно, бо сам зміст крутезний…

  • Валимо конкурентів :D :D :D

  • Бррр. Важка стаття. Дуже довго читав. А зрозумів лише:

    Люди думають.
    Думати важко.
    Але таке життя.

    Може це мій технічний склад розуму обмежує…

  • Діанка

    Тарас, у мене не технічний склад розуму. Але я не осилила прочитати.

  • Бачу, що всі згодні)

  • Тарас

    А я прочитав. І іядея та зміст статті влучно про мене. Я останнім часом дуже багато буваю на одинці і мене часто не покидають різні думки про життя, майбутнє та інше. Сам знаю, що легше не думати часто про таке та і взагалі краще не думати, і просто жити. Але буває таке…

  • Я не розумію до чого автор хилить і який висновок варто робити після прочитання. Я НЕ РОЗУМІЮ, а таке рідко буває.

  • alnozima

    Так, це не зовсім стаття. Я гадала, що можна відправляти тексти з художнім нахилом, так як Ваш сайт – для сучасної молоді ще й інтернет-журнал. Зміст важкуватий, згодна, я – психолог за освітою. Робила акцент на тому, щоб просто описати і відчути роль самоаналізу у житті. Дала до конкурсу просто, щоб це прочитали більше людей і виразили свої думки щодо такого стилю та ідеї :) Дякую за виділений час та коменти.

  • мені сподобалося :)

    Sautumn, багато хто із читачів і авторів такої ж думки, але мені ось хотілося б, щоб у нас були і більш худодні статі чи ті ж есе. їх цікаво читати.

  • Та тут ніхто ніби не проти того щоб писати художні статті. Просто на мою думку це трохи заважкий потік свідомості.

  • Але ж багатьом сподобалось, тому це не привід розчаровуватись, і тому подібне.

  • Юрий Сhel

    майбутнє…майбутнє…
    якби так бісило, то можна було б розрахувати його на перед і забути, а якщо не вдається розрахувати то раджу забити на нього і жити сьогоднішнім днем з посиланням на завтра “якось воно буде”
    до речі “якось” вже настає, а от завтра щось не видно.

  • Мені не сподобалось. Авторка не ділиться досвідом, не робить якісь висновки.
    Скажу як людина, що постійно працює з текстами (хоча рідко художніми), це б я назвав творчим висером. В цьому немає нічого професійного. Такую статтю не хочеться репостити, чи посилатися на неї. Ця стаття – це типу ковток роздумів чужої людини, яка тобі може бути абсолютно нецікава. І в тому ж і суть – зацікавити чужих читачів, показати їм – я компетентна, і тому можу прийти до такого висновку, до якого ви б самі не допетрили.
    Оце класно.
    Щодо конкурсу, особисто я проти художніх статей. Тоді понабігають графомани, і кращою буде визначена та стаття, в якій більше усіляких гарних українських метафор та епітетів.

  • Макс, погоджуюсь щодо вище написаного про досвід і т.д. Стаття – це вступ, проблема, шляхи вирішення. Я проти художньості нічого не маю, але це не той дворик, де можна сидіти на художній лавочці..

  • Тарас

    Але стаття написана з точки зору психолога. Не кожен психолог переживає всі ті проблеми на яву, які мають інші люди в житті.

  • alnozima

    Тарас, ти влучно охарактеризував мій задум статті. Люди, які пережили проблеми із самоактуалізацією у житті – це були основні постаті ідеї у написаному.

  • Коля

    Важа стаття(((