Громадське мовлення в Україні: чи буде розвиток?

громадськеПитання громадського мовлення в Україні у зв’язку з останніми подіями набуло масового характеру та важливого значення. Проблема появи такого ресурсу постала, безумовно, через заангажованість центральних ЗМІ, їх підпорядкування певним керівникам, які самі вирішують, про що має говорити телеканал/радіо/газета і у який спосіб. Така інформаційна війна, що точилась і точиться в Україні та навколо неї також призвели до того, що ми зараз маємо.

По суті ні для кого не секрет, що громадянські чвари виростають на грунті того, що навіть у різних куточках нашої країни одна і та ж інформація по – різному подається людям з різних точок зору (і – головне !) не об’єктивних точок зору. Коли Україна зрозуміла, що свобода вибору, свобода голосу є найголовнішою для щастя кожного громадянина, постала ідея громадського мовлення.

Визначними критеріями , які відрізняють його від інших засобів інформації за даними громадської організації “ Світова рада радіо і телебачення” є:

– універсальне спрямування програм, тобто для всіх громадян в однаковій мірі.
– різноманітність і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів,
– дистинктивність — програми громадських мовників відрізняються від програм інших мовників кращою якістю, культурно-збагачуючим змістом та високим рівнем новацій.
– незалежність мовників від політичного та ринкового тиску.

На превеликий жаль, в Україні ми не можемо ототожнювати центральні, регіональні засоби масової інформації з громадським мовленням, адже першочерговою проблемою українських ЗМІ є їх упередженість і необ’єктивність, себто “мені подобається цей політик, я буду говорити про нього тільки хороше і мені все рівно, що він щось робить не так”. Така масова позиція призводить до того, що по “одну сторону барикад” ми маємо одне розуміння тієї самої інформації, а по іншу – інше.

Звернімося до прикладів наших іноземних колег. Так, у Америці громадське мовлення давно вже стало чи не “першою владою”, в основному це некомерційні радіостанції, які самі продукують інформацію. Їх фінансує значна кількість джерел, але цих коштів не вистачає для нормального функціонування. Взагалі будь-яка країна може називатися успішною, якщо в ній достатня кількість коштів з бюджету йде на розвиток і підтримку громадського мовлення. У сенсі функціонування ситуація у США близька до України, але в Україні така галузь можна сказати не фінансується взагалі і є продуктом діяльності в більшій мірі ентузіастів. Проте, громадське мовлення Америки якраз виконує усі функції, які потрібно:

– забезпечує громадян об’єктивною інформацією та висвітлює суспільну проблематику;
– є незалежним від будь-яких адміністративних, релігійних і політичних організацій;
– у ньому відсутня будь-яка рекламна і комерційна діяльність.

ЗМІ Сполучених Штатів у загальнонаціональному масштабі близькі з нами і в тому сенсі, що там рідко розділяється громадська думка і політика. Залежність від провладної верхівки інформаційного простору США є очевидним, тому навіть дослідники Нью-Йоркського університету Родні Бенсон та Метью Паверс займалися цією проблемою, виклавши її у праці: “Громадські медіа і політична залежність”.

Науковцями встановлено, що мовники, які є найбільш залежними від рекламодавців, мають найвужчий асортимент програм, тому другим важливим критерієм громадського мовлення є його різноплановість. Першочергова увага має бути приділена освіти. Ефірний простір або сторінки друкованого видання мають бути насичені культурно – просвітницькою інформацію і нести в маси культуру свого народу, сприяти розвитку молодих діячів.

Яскравим прикладом того, як центральний телеканал є громадським, можна вважати британське BBC. Англійці давно вже більше довіряють йому ніж самій владі. Бі-Бі-Сі встановлює планку для інших британських каналів, популяризуючи нові формати та вкладаючи гроші у високоякісний інформаційні продукти. Підтримка їх незалежності забезпечується Громадською Радою глядачів, які на волонтерській основі щорічно складають звіт про те, чи задовольняє BBC потреби широкого кола людей різного віку і соціального статусу. Телеканал відповідає усім вимогам, які викладаються Королівською Хартією – Royal Charter:

– сприяють сталому розвитку громадянського суспільства;
– промотують навчання та просвітництво;
– стимулюють творчість і розквіт культури;
– представляють Велику Британію, її народи, регіони та громади на міжнародній арені.

Тому BBC є взірцем громадського телебачення, яке підтримується владою, але при цьому не керується нею.

Третім і не мало важливим критерієм є паралельна інтеграція в інтернет.

BBC став таким телеканалом, що на певному етапі почав online – трансляцію в інтернет. В Україні ж сталося так, що громадський інтернет – канал став продукувати ефір на телебачення. У вирі останніх подій таким каналом стало Громадське ТБ. Першочергово, саме соціальна активність і прихильність людей призвела до того, що канал став загальнодоступним у інформаційному просторі.

Він першим інформував про останні події у ситемі online абсолютно наживо 24 години на добу – це є визначальним для будь-якого громадського мовлення. Лише пряма мова може бути джерелом істинності, і в цьому сенсі радіо та телебачення стоїть на передових засадах. Не випадково їм довіряють більше ніж друкованим виданням.

Незаангажованість, повна взаємодія з глядачами, співпраця з найрізноманітнішими представниками суспільства для того, щоб створити адекватну, об’єктивну картину сьогоднішніх подій.

Усім цим критерієм відповідає саме Громадське ТБ, що і призвело до його загальнонаціональної визнаності.

Повернімося знову до європейських прикладів. Так, у Франції, Швеції роль громадського мовлення беруть на себе національні ЗМІ. Зокрема, у Франції це “France 2”, “France 3” та “La Cinquieme”. У Швеції – Шведське телебачення, Шведське радіо, Освітнє мовлення.

Натомість в Україні останні 5 років Перший Національний телеканал точно не міг бути прикладом громадського телебачення, адже, коли ефір навіть на 20-30% заповнений продукцією іншої держави, навряд чи можна говорити про національну просвіту. Лише з лютого 2014 року Перший Національний став співпрацювати з Громадським ТБ і непрямо, але наблизився до статусу громадського мовника.

Проблемою Громадського ТБ на даному етапі є те, що він виходить в ефір переважно як політичний канал, але для громадського статусу цього замалу. 22 роки в Україні інформаційники системно ніколи не несли культуру в маси, а тим більш освіту. Для правильного розуміння інформації все це має бути в комплексі. Візьмемо для прикладу хоча б радіо “Свобода” . Де – факто їх ефір можна назвати громадським, бо він відповідає критеріям незалежності, об’єктивності, залучення якомога більшої кількості громадян, подання інформації у прямій мові від різних людей з різними думками і оцінками. Але при цьому майже повністю викинуто з ефіру головну особливість радіо – музику.

Безперечно, громадське мовлення повинне не нав’язувати думку народові, а бути посередником між людиною і інформацією, просто подавати факт и, щоб люди самі робили висновки, а не видавали чужі думки за свої.

Громадським мовником можна в принципі назвати канал ТВІ, який, на жаль, з 2012 року є лише інтернет – каналом. Такий висновок можна зробити тому, що на цьому каналі працюють незалежні журналісти, які не нав’язують свою думку, а працюють заради народу. Ефір ТВІ є насиченим програмами різного рівня і тематики – від суто політичних до культурно-просвітницьких. Саме у 2010-2012 році, коли канал активно транслювався на ТБ, він виконував функцію громадського провідника. “Вечір з Миколою Княжицьким” допомагав нам зрозуміти політичну, соціальну ситуацію в країні, постійно обговорювались проблеми освітнього, просвітницького рівня . Наприкінці програми до бесіди запрошували українських музикантів, проблема тільки в тому, що до 12 години ночі мало хто досиджував і цей аспект пропускав, але дякувати, що він був.

Сьогодні , коли ТВІ працює в інтернеті , ми можемо в режимі нон-стоп слідкувати за останньою інформацією з будь-яких галузей, чути пряму мову істориків, політиків ,освітян, музикантів. Канал намагається підтримувати культурних діячів, ставити перед владою такі питання, відповіді на які хоче знати народ. З цих аспектів ТВІ є справжнім посередником між інформацією і людьми, владою і людьми. Не більше і не менше.

Звертаючись до проблем сьогоднішнього громадського мовлення наголошую, що воно проходить в Україні тільки етап становлення. Безумовно, в більшості своїй фінансування повністю відсутнє . Тому влада на усіх рівнях повинна приділяти цьому увагу.

Повинен підвищитись взаємозв’язок простих громадян з такими ресурсами. Український народ має сам обирати, що він хоче і повинен бачити чи чути. Як говорять на 5 каналі, “відділяти інформаційне зерно від полови”. Але відділяти треба не менш важливе від більш важливого, бо будь-яка інформація є важливою, а правду від брехні.

Якщо влада хоче отримати довіру народу, вона має допомагати громадським мовникам , а не наказувати їм чи, тим більш, перекривати їм вільний доступ до людей . Якщо люди у 90-100% масі будуть довіряти таким ЗМІ, то не буде проблеми у владі і країна не буде потерпати від бід.

Тому неодмінною має бути “чистка персоналу”: творець громадського мовлення повинен повністю усвідомлювати, що, коли і навіщо він говорить, бути абсолютним професіоналом, розуміти свою відповідальність перед народом і готовність нести цю відповідальність, якщо знадобиться.

Щодо структури громадського мовлення то тут, безумовно, треба брати приклад з наших старших європейських і американських колег. Потрібно розширювати межі інформаційного простору, робити українську культуру і просвітництво загальнодоступним для кожного, знайомити з творчістю українських письменників чи музикантів постійно, врегульовано і якісно.

Тож на громадське мовлення покладається велика відповідальність і за сучасної ситуації, воно має нарешті стати “першою владою” і відігравати одну з головних ролей у розбудові нової вільної країни.

Я студентка філологічного факультету Донецького Національного Університету.Майбутній український філолог ,але у вільний час займаюсь журналістикою і мрію стати редактором чи ді-джеєм на радіо..Люблю музику та моду ,про що і активно пишу.Веду свій блог та мрію створити власний журнал.