Інтерв’ю з гуртом “Крихітка”

гурт

КрихіткаНа фестивалі “Захід” ви презентували нову пісню: “Хлопчик для Серцебиття”. Розкажіть про історію появи пісні?
Що розповідати, “жив собі хлопчик і т д?…”. Були люди, буди емоції. Коли  пережите дійшло критичної маси, саме наспівалось.

Можна вважати, що презентована пісня буде першим синглом з нового альбому?
Я наразі не мислю альбомами. Просто ще одна пісня.

До речі, робота над альбом уже розпочалась? Коли плануєте завершити та видати другу платівку гурту?
Нічого не плануємо. Гурт – це ефемерні зв’язкі між людьми, він може розпастить  або переформовуватись у будь який момент.

Дебютний альбом “Рецепт” доступний, як на фізичних носіях, так і у вільному завантаженні. Разом з тим, кожен бажаючий може подякувати за альбом довільною сумою. Існує якась статистика кількості тих, хто подякував та суми зібраних коштів?
До 3000 грн.

Альбом уже себе окупив?
І так і ні. Він дав поштовх для концертної діяльності, яка приносить прибуток, але продаж носіїв – це не рентабельна історія.

Ви погоджуєтесь з твердженням, що українська музика не потрібна Українцям?
Не вся українська музика, не всім українцям. Є люди, яким потрібен ТІК та естрада і не потрібні Джамала, Крихітка, Hardkiss, а є навпаки. Національна більшість бідна, вона взагалі не бере участі у споживанні музики за гроші, а дивиться її в телеефірах, слухає по радіо і на площах безкоштовно. Фактично мільйони українців не беруть участі у музичній економіці і їм і подають корпоративних та медіаперсонажів в якості “зірок”. Хоча вони б на них ніколи б квиток не придбали.

У своєму твіттер аккаунті ви писали, що задумуєтесь над написанням пісень російською мовою для виходу на музичний ринок Росії. Наскільки можливо, що це станеться в майбутньому?
Ніхто не знає. Думка посіяна, а чи проросте у вчинок – невідомо. Ясно одне – лишатись україномовним мейнстрімовим поп-рок гуртом в Україні – економічне самогубство. Цього року я часто озвучую цифри, бо мене постійно питають – о, ви мабуть заробляєте купу грошей, раз співаєте? Українці ніяк не можуть зняти рожеві окуляри і зрозуміти, що картинка в телевізорі і реальна музична економіка в цій країні – різні речі. Щоб артист заробив 1000$ на місяць, він має пострибати у банкіра на колінах один концерт або реальна публіка має купити квитки на цю суму. Якщо артист скаче з колін на коліна, молодець, хтось має це робити. А якщо ви спеціалізуєтесь не на обслуговуванні вечірок і подій, а просто займаєтесь музикою, це інша ситуація.  Увімкніть калькулятор: припустимо, у колективі 5 людей, щоб кожен заробив 1000$ на місяць, мусить бути 800 проданих квитків по 50 грн. Це повний БК. Як часто можна зібрати повний БК? А тепер подумайте про оренду залу, звукової апаратури, світла, роботи звукорежисерів, світлоінженерів, рекламну кампанію, поселення і харчування команди тощо і подвойте суму. Бажано, щоб щомісяця 1600 українців ходили на ваш концерт. З цих коштів треба відкласти частину на запис нових пісень, оренду репетиційної бази, зарплатню менеджера, зйомки відео, фотосесії і одяг, транспорт, оренду залу для наступного виступу. Все просто. Всі роблять вигляд, що музичний  гурт – це така собі машинка для друку грошей. Ма-я-чня, це витратна справа.

Невже справа в мові? Співаючи російською, ви не боїтесь загубитись серед великої кількості гуртів східного сусіда?
Я не боюсь загубитись, бо я знайшла себе, як автор. Це дає велику перевагу перед виконавцями, які ще невпевнені у тому що роблять.
Знайомі англійці-музиканти були на концерті, кажуть з англомовним репертуаром як співачка можу працювати там, якщо залучу хорошу продюсерську команду. Щодо російського ринку – українські групи часто цікавіше музично, а я що, це я, ні на кого не схожа і ніхто на мене.  Ніхто з авторів не переживає однаково одні ті самі речі.

гурт "Крихітка"

Чи планує “Крихітка” переорієнтуватись на Західного споживача? Не плануєте випускати англомовні пісні?
Ми нічого ніколи не плануємо далеко.

Гурту складно потрапити в ротацію на радіо та телебачення?
Знов побуду Капітаном Очевидністю. Ротація коштує від нуля (особисті симпатії станції) до Х000$ на місяць. У нас як у некомерційного проекту немає бюджетів на її штучне стимулювання. Інколи пісні просто беруть. Інколи так само просто не беруть. Все залежить від персональних смаків керівників станцій, а не від нашої концертної затребуваності і не від реальної картини концертного ринку, на жаль. Інакше звичайно все б було на своїх місцях. На платних концертах ми збираємо 1/9 аудиторії ОЕ, 1/4 Бумбоксу. А в ефірі займаємо 1/50 частину того, що мають колеги.  Пов’язую це з національними комплексами і відсутністю у гурту “Крихітка” професійного, доброзичливого і питущого менеджера, який всім би регулярно з усіма бухав і нагадував що ми класна група. Для деяких закомплексованих ЗМІ сама по собі музика часто не аргумент, якою б класною вона не була. Вони часто симпатизують не продукту, а його медійному статусу і його ставлять в ефір.

Багато моїх друзів та знайомих відверто незадоволені жорсткою попсою на вітчизняних радіостанціях та телеканалах. Але ті ж компанії отримують свої прибутки та процвітають.
Чому, на вашу думку, в Україні слабо підтримують альтернативну музику? Чи вважаєте ви, що вона є неформатом на радіо і ТБ?
“Крихітка” – не буду собі брехати, типова для Європи поп-рок-музика. Журнал “Rolling Stone” наприклад написав, що ми схожі на Republica, а вони просто собі “techno-pop punk rock”. І ми, наприклад, від Brainstorm або Kate Nash з стильової точки зору не сильно відрізняємось. Українська альтернатива – це гурт “Щастя” або “Зелені Сестри”, “Тиша Kids”, KNOB. Ми виглядаємо альтернативними тільки на тлі корпоративної музики.  Це примітивний погляд на ситуацію “вони – погані попсюки”, а ми – “хороші митці”. Просто є незріла  і закомплексована інфраструктура, це факт. І так, нішевих станцій мало, це правда. Але це не означає, що існує  якійсь хадж проти культури і жанру. Це як кажуть не “зі зла, а по дурості”. Ситуація як у всіх молодих країнах така, що досвіду у радіоменеджерів мало, вони надто обережні і поп-культурою поки вважають лише 2-3 жанри +  “ненапряжних світових хітів”. В Норвегії по радіо звучить блек-метал в кав’ярнях і ніхто не звертає уваги, така собі фонова музика, тому що там це  же давно частина поп-культури. За 30 років ситуація тут поміняється. Я не розумію чому Дахи Брахи немає на радіо, чому Перкалаби, Люк, Стрикало чи Карпи немає в радіоефірі. В Британії, Франції, Латвії такі гурти грають на радіо, в Польщі також. Це наш варіант поп-формату, просто ще не всі розуміють що це і є україномовна поп-культура вже зараз.

Хто або що може змінити стан альтернативної музики в Україні? Яка в цьому роль держави?
Час. Просто має пройти час. Зараз ярлик “альтернативний” навішують на будь яку маловідому поп-рок групу не з телевізору. Треба дочекатись, коли 10 відсотків населення пройде через талант шоу, щоб медійники зрозумли – не всі люди з екрану можуть називатись українськими артистами.

Ваші шанувальники кажуть, що ви мало гастролюєте. В чому проблема – нестачі слухачів чи нормальних концертних майданчиків?
Ми мало? Знаєте, є українські “зірки”, що товкуться по шоу, а гастролюють раз на 3 роки і у ЗМІ все ще язик повертається називати їх “зірками”. В країні 2 десятки майданчиків місткістю 300 людей, з власним звуком, що відповідає потребах живого гурту і сценою. У DJ ситуація краще, їм багато не треба.  Зазіхати без спонсорів на більші або менші зали немає економічного сенсу. Власне, ми розробили прекрасну систему, коли публіка сама запрошує нас в своє місто і вже дали за нею 5 концертів цього року. Охочі піти на наш концерт реєструються на сайті, коли у місті збирається понад 150 людей, ми приїжджаємо.

  • Vadiua

    “Крихітка” – найкращі. але їхні російськомовні пісні , якщо такі з”являться ( не дай , Боже), слухати не буду. а розціню це як зраду. досить вже Білички, Лорак, Гайтани , Лободи та іншого бур”яну на нашій сцені.

  • AltaVista

    Якийсь мовний шовінізм. Якщо гурт продовжить творити – яка різниця якою мовою? 

  • Jylka

    якшо він продовжить творити русскім язиком, то до сра..и ця груповуха