Крапка

Слово за словом, сторінка за сторінкою, книжка за книжкою, життя за життям. Пробую вловити, щось суттєве у моїй історії. Можливо воно є, десь між рядками моєї історії, яку я ледь чутно читаю. Я уже нехочу читати сторінки написані тобою. Викреслюю але ні…видераю сторінку, щоб було усе як нове, акуратне. Писати долю ти ніколи не умів, можливо і не хотів. Ти писав увесь сюжет, а я його виводила. Уже не хочу повязувати наші історії, тепер лише мій текст і мій почерк. Я буду памятати лише хороші моменти написаного нами.