Конфлікт між Росією та Україною навколо острова Тузла

острів Тузла

острів Тузла Конфлікт між Росією та Україною навколо острова Тузла — кризовий момент в українсько-російських відносинах, спричинений спорудженням Росією дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острову Тузла.

Острів Тузла утворився внаслідок розмиву через сильний шторм 1925 р. вузької коси, яка продовжувала Таманський півострів. Утворений острів площею у 3 квадратних кілометри (довжина острова – 6,5 км, ширина – близько 500 м, населення до 2003р. – 0, споруд до 2003р. також нема, висота над рівнем моря – 1-1,5 метра) 7 січня 1941 року указом Президії Верховної ради РРФСР був переданий Кримській області, яка 19 лютого 1954 року увійшла до складу Української РСР.

У вересні 2003 року від російської станиці Тамань Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом. Головним ідеологом боротьби за косу Тузла з’явився депутат Законодавчих Зборів Краснодарського краю Олександр Травників. У 1997 році вийшла його книга «Коса Тузла: перерахована територія» в якій було поставлено питання про приналежність Коси Тузла Краснодарському краю і Росії, дані теоретичні та історичні обгрунтування законності претензій на цю територію.  Отже, 22 жовтня 2003 Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини та 23 жовтня 2003 будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками і російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня прес-служба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації і друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».

12 липня 2012 в Ялті президенти України і Росії підписали спільну заяву про майбутню делімітацію морського кордону між РФ і Україною. Джерело з російської делегації повідомив РІА Новини, що Росія готова поступитися островом Тузла при збереженні «права ключа» проходу суден через Керченську затоку (право блокувати прохід суден третіх країн).

На сьогодні на острові Тузла є рибацькі поселення, городи, садові ділянки, а також бази відпочинку «Середня коса» та «Два моря». Наразі постійного (місцевого) населення там немає, проживає близько 40 осіб. У зв’язку з конфліктом 2003 року тут була збудована сучасна прикордонна застава, посилена охорона державного кордону України. Місце привабливе тим, що тут зустрічаються Чорне море на півночі і Азовське на півдні, відстань між ними маленька, приблизно 400 м. І умови дещо не схожі на різних частинах острова (все ж таки два моря).

1 — 2 серпня 2008 року на острові Тузла проводився Перший міжнародний літературно-художній українсько-кримсько-татарсько-російсько-білоруський фестиваль «Барикада на Тузлі» за сприяння мистецького об’єднання «Остання барикада». Ідея фестивалю є у тому, щоб показати, що Крим може асоціюватися не лише з курортним сезоном чи зовнішніми політичними негативними факторами, а і з розвитком сучасної української культури. Окрім самої Тузли, частина фестивалю пройшла у Керчі та Сімферополі.

Розглянувши міжнародний економічний конфлікт між Росією та Україною  з приводу острову Тузла,  можна зробити декілька висновків:

–          Розбіжність у поглядах та назрівання конфлікту є досить зрозумілим, адже остів належить  по історичним фактам Україні, але лише через природні обставини цей острів перетворився у острів – раніше це була територія вузької коси, яка продовжувала Таманський півострів.

–          Дуже цікавим фактом є те, що до того як Росія почала строїти дамбу до острова Тузла, на цьому острові нічого не знаходилось, його а ніяк не використовували. Це цілком зрозуміло адже острів малий, висота над рівнем моря 1-1,5 метра, а під час шторму більшість частини суші уходить під воду. А після того як придивилися, що Росія наближається до границі України, його швидко розглянули як необхідний та дуже прибутковий ресурс України. Після конфлікту там зробили нові курорти, проводять фестивалі, наставили рибацькі сітки, ще й причал і вертолітний майданчик.

–          Авжеж  хотілося щоб Український уряд бачив усі перспективи використання всієї території Украйни завжди, а не лише, коли ми під загрозою її втрати. Даний конфлікт навчив ще раз зрозуміти прислів’я «що маємо — не бережемо, втративши — плачемо».