Коли ти поруч…

“… і листя ніжне воркування,

і вічну пісню солов’я.

Коли б не вірила в світання,

то, мабуть, вже була б не я…”

Г. Сіра

Банальний заголовок у поєднанні з банальним епіграфом не можуть викликати у читача бажання читати далі. Однак по-іншому почати не вдалось, адже назва книжки звучить саме так – “Коли ти поруч”, а всі триста сторінок — то біль, заздрість, зради, розчарування, страшні діагнози, але поза тим нестримна жага до життя і сила-силенна віршів. Отже, представляю вашій увазі переможця конкурсу “Коронація слова — 2011” у номінації “Романи” книгу “Коли ти поруч” Світлани Талан.

Світлану Талан визнано однією з десяти найкращих українських романісток року на літературному конкурсі ““Коронація слова — 2011”. Воно й не дивно, адже авторка вміло поєднала те, що, здавалось не поєднують. “Сюжетом свого роману я хотіла нагадати нам, людям, про те, яким швидкоплинним є життя”, – зазначила Світлана Талан у вступному слові до книги. Справді, життя швидкоплинне, а для людини, яка дізнається про те, що хвора на СНІД — тим паче. Сьогодні з цією смертельною недугою живуть близько 40 мільйонів людей у всьому світі, 1 мільйон з яких — українці. І попри лікування та надію на краще, ці люди не знають, як їм жити далі, навіщо жити, для кого жити та й чи варто взагалі? Письменниця дає відповідь на перелічені запитання і доводить: щасливе життя можна прожити й за відносно короткий час. Все, що для цього потрібно — не опускати рук. Саме про це й голосить кредо героїні – “Щастя тим, хто йде далі”.

Дарина Шевченко — молода, красива, амбітна. Дівчина працює медсестрою у престижній клініці, зустрічається з хорошим юнаком, збирається заміж і частенько навідується до найкращих у світі батьків. Дарина знімає квартиру разом із подругою Світланою, з якою товаришує ще з дитячих років. Попри різнобічність життєвих поглядів, дівчата ніколи не сваряться, не критикують одна одну. Схожі стосунки у Даші й із нареченим Олексієм, який кохає дівчину більше за життя. Проте одного вечора, після знайомства з батьками нареченого, молоді люди повертаються додому. Через непроглядний туман трапляється страшна аварія, в якій стикаються чотири автівки, в одній з яких Даша з Олексієм. Молода медсестра слідує за покликом серця і кидається рятувати тих, хто постраждав. І прикрим непорозумінням стає те, що дівчина перехоплює через кров найбільшу трагедію свого життя — ВІЛ-інфекцію…

Роман не просто написаний простою мовою. Роман близький кожному із нас тим, що кожного кохали, кожному раділи, кожного зраджували. Однак, сприймати зраду, коли ти здоровий — одне діло, а розуміти, що зрадили тебе хворого, відмовились як від якогось непотребу — вкрай важко. Більше того, не кожен може жити з цим далі. Мабуть, вбиває не так те, що рано чи пізно ти помреш, як те, що для близьких та друзів ти вже помер…

Далі не продовжуватиму. Про те, як забути образи, навчитись жити заново і, незважаючи ні на що, ще більше любити людей, – у книзі. І пам’ятайте: ніхто з нас не знає, скільки часу йому залишилось. І, мабуть, не так, важливо, ЯК ДОВГО жити. Важливіше — ЯК жити.

Юлька Гриценко

Розповісти друзям:
  • Mysichik

    Роман вражає!))))нещодавно прочитала і це надихнуло мене!)))

  • Christina_Y2009

    Де можна скачати???

  • JUKY_23

    РОМАН ЧУДОВИЙ!!! НАДИХАЄ. ЧАСТО ЛЮДИ ЖАЛІЮТЬСЯ НА ЖИТТЯ! УПУСКАЮТЬ РУКИ. ДУМАЮТЬ ЩО ВОНИ ПОТРЕБУЮТЬ У САМІЙ БІЛЬШІЙ ДОПОМОЗІ,НЕ ХВОРІЮЧИ,НЕ СВАРЯЧИСЬ З РІДНИМИ.
    АЛЕ ЦЕЙ РОМАН ПІДМІНАЄ НА НОГИ,  І ДАЄ ЗРОЗУМІТИ ЩО В ТЕБЕ НЕ САМЕ БЕЗВИХІДНА СИТУАЦІЯ!!!

  • Xrystia

    Я захоплена романом! Він пройняв мене повністю. Справді, він надихає! Надихає заново подивитись на життя; на себе в цьому житті; на проблеми, які оточують; на людей, які поруч… І вкотре переконуюсь, що не змогла би покинути близьку людину! Адже ти для неї в цей час є цілим життям! 
    Раджу прочитати! Роман надає стимул жити, і не просто існувати з дня в день, а спрвді жити на повну!!!! І радіти кожній хвилинці, усвідомлюючи її важливість :)