Ще в середу, я був впевненим оптимістом. Вірив у наші скромні преспективи на спокійне життя європейської держави. Я не сподівався на якісь радикальні зміни в кращу сторону, не плекав ілюзій про добрих європейських політиків, які, неначе добрі феї, просто так прийдуть, візьмуть нас в ЄС, вирішать всі наші проблеми і взагалі побудують для нас нову країну, але розраховував на поступовий розвиток економіки, культури і т.д.
Однак,у четвер цей міраж розвіяли новини з кабміну. Звичайно, нашу владу назвати “проєвропейською” можна лише перебуваючи не зовсім при розумі,але хто дає групці людей право обирати вектор розвитку країни? Просто образно: курс нашої держави розвернули на стовісімдесят градусів, а нас навіть не спитали (Чому не було референдуму?). І, що характерно, в нашій історії це далеко не перший приклад подібного ставлення до волі народу. З таким ж успіхом вони можуть завтра заявити що ми продамо Туреччині Крим, а взамін отримаєм скидку на турецькі товари (пуховики, підробки відомих брендів, турецькі серіали).
Проте, най образніше – це усвідомлювати,що народ все стерпить, з усім погодиться, змириться і розслабиться (навіть спробує отримати задоволення від процесу). Незгодні покричать день-два, понаписують на парканах і в блогах що вони думають про Януковича, і на тому все…
Тож, преспективи для громадянина України зараз видаються мені досить похмурими. Наша історія має багато прикладів співжиття з східними сусідами, і, зазвичай, нічим добрим це не закінчувалось…
Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори …
Мабуть, вчора (четвер, 22.11.13) безліч людей подумали “Пора міняти паспорт, поки не пізно”. Для прикладу: якщо раніше мої друзі розповідали про те хто куди планує поступати, то вже сьогодні всі гомоніли про родичів в Канаді чи Італії, сперечались куди краще виїжджати, обговорювали варіанти отримання “грінкарти” і так далі. В’їдлива пісенька Діми Коляденка “Человек-чемодан” сьогодні зазвучала по-новому, занадто актуальною стала “чемоданна” тематика.
Мало хто вірить в “Майдан”,а найгірше – мало людей, готових робити його.
Володимир Боднар
22.11.2013
