Казка про радість

радість

радістьХочу розповісти вам щось добре, тому розкажу казку.

В одному дуже красивому місті жила собі проста і нічим непримітна дівчина, не дочка олігарха, не супер модель і не був у неї закоханий принц (просто герой нашого часу). Від життя вона нічого не чекала, напевно була буддистом. Але вона нікому і ніколи не робила зла, а навпаки всіляко намагалася допомогти тим хто про це просив, точно була буддистом. Може саме про неї Вакарчук співав пісню “Дівчина із іншого життя”, бо в неї були красиві блакитні проникливі очі, вона любила цитувати поетів і малювала красиві пейзажі.

Працювала вона продавцем у магазині. Цю робота їй більше не подобалася, ніж подобалася. Працювати в супермаркеті на касі не було мрією всього її життя, але вмерти голодною смертю вона також ніколи не мріяла і тому не запізнювалася на роботу і не зрубила своїм клієнтам. Зарплату вона отримувала не дуже високу, залежно від місяця 1200-1800 грн. Тому вона не відвідувала шикарні ресторани, яхт-клуби і кінні перегони. Мабуть саме тому принца ще досі не зустріла, хоч відсвяткувала вже свій 26 день народження і на всіх сімейних зборах обов”язково піднімали тост за її майбутнє сімейне щастя. Не те щоб відсутність принца дуже засмучувала нашу героїню, але самотні ночі люкали її все більше.

“Друзі чомусь стали знайомими”. Ці слова С. Вакарчука теж можна вжити до нашої героїні. Друзі створили сім”ї, роз”їхалися по світу або знайшли престижну робота і наша Попелюшка без принца залишилася сама. Їй важко давались нові знайомства, якось завжди не було з чого почати розмову: молодій мамі не скажеш “А мій також”, щасливій дружині “Ой ті чоловіки”… Тому наша героїня і на роботі і вдома якось трималася самотою. І з цим вона змирилася і не засмучувалася з цього приводу.

Їй завжди здавалося, що шлях яким вона іде не її. Що вона поки ще пише чорновик, а переписати начисто завжди встигне. З дитинства бажаючи стати художником, вона там бачила землю обітовану. Змішуючи фарби, знайшовши гарний краєвид для змалювання, наша героїня ставала щасливою.

Вімкнувши улюблену музику, взявши в руки пензлик і ставши перед молюбертом наша Попелюшка ставала королевою. Ви б ніколи не повірили, що це касирка з вашого супермаркету. Ви б не повірили, що в неї досі немає принца і що вона буває сумною.

Саме тому я й назвала цю історію казкою, бо попри все наша героїня була щасливою, любила цей світ, вміла радіти життю i робити його прекраснішим. Чого і всім вам бажаю)))