Інформаційний голод – залежність, хвороба чи що?

З кожним днем в тенетах все більше і більше з’являється інформації. Вона різноманітна, на будь який смак та на будь який колір. Бери, як то кажуть, до не схочу. І ми беремо, усе це читаємо коментуємо і радіємо, що ми щось знаємо та на щось здатні. Інформацією розкидаються наліво і направо, її пишуть, друкують, малюють і читають. Про якість цього всього хаосу говорять багато та не роблять того, що потрібно для її покращення. Ми із Вами, як годиться, усе це переробляємо. Добре коли у людини є фільтр, який хоч трохи увесь цей шлак фільтрує, та так не завжди!

Сьогодні натрапив на одну статтю “Скажу, как IT-наркоман: мы стали заложниками” перечитавши … ой стоп! Але ж усі слова, речення, абзаци є правда! Халепа! Ми в залежності. Із одного боку нам це здається як буденна справа, як те саме зоомботелебачення (вважаю, що було б доречно ввести абревіатуру для даного словосполучення: ЗбТб), яке просто чомусь потрібно дивитися. Як часто Ви помічали за собою, що заходячи в кімнату в якій є телевізор, Ви в першу чергу вмикаєте його? Навіть не важливо, який канал аби він просто працював блимав і щось там балакав. Але ж до чого тут інформаційний голод? Все набагато простіше: НАМ ПОТРІБНА ІНФОРМАЦІЯ, ми прагнемо стати розумнішими,кращими, але не докладаючи до цього зусиль! З одного боку це чудово, ми “станемо” начитаними та розумово розвинутими. Але, є одне але, ми станемо начитані від не фільтрованої інформації, інформації яка далеко не відповідає будь яким стандартам. Це не так страшно для тих кому 18 і чия молодість проходила за часів коли не було такого активно розвитку всесвітньої павутини. В ті часи хоч рідко, але ми читали книги, ходили в бібліотеки. Книги це та ж сама інформація. І справді, це так, але яка це інформація? Це інформація, яка перевірена сотнями критиків, яка перечитана сотнями кращих умів нашої планети і яка кінець кінців писана людьми в яких є для цього здібності і талант.

(факт: Ісландці є однією із найдосвідченіших і читаючих націй у світі. Їхня грамотність складає 100%, практично всі ісландці володіють англійською мовою, а по кількості книг, що видаються на душу населення, Ісландія займає перше місце у світі.)

Хтось говорить, що ера друкованих видань відходить у минуле, не можу не погодитись із цим. Це дійсно так і в цьому немає нічого поганого це прогрес, це розвиток, так і має бути! І скажу Вам, що до цього приводить інформаційний голод. Людям потрібна актуальна інформація. Інформація на яку не потрібно чекати пересилку поштою, іти кудись та купувати. З’явились eBook -и чудово ну нехай, подбаємо трішки про планету вирубаємо менше дерев. Але ж знову … стоп! Сучасні eBook -и оснащені wi-fi деякі навіть 3G і знову тут проявляється ось це прагнення людей до задоволення потреб інформаційного голоду! Ми знову бачимо, яка це залежність. Куди не глянь скрізь інформація! Тепер запитайте у себе, для чого Вам потрібно оновлювати сторінку вКонтакті та тим паче поштову скриньку через 5, 10, 15 хвилин? Що ми там шукаємо  та чого чи кого чекаємо?

p.s. Обережно! Не ставайте рабами інформаційного голоду! Адже навколо є книги про любов, фільми про природу і друзі!

  • – p.s. Обережно! Не ставайте рабами інформаційного голоду!

    Пізно, я вже став ;)

  • Юрій Балюк

    Я не менше двох разів у день переглядаю свої скриньки… Дійсно, можна ставити діагноз. А щодо інформації з мережі, то вона неякісна. І якщо люди будуть постійно шукати готові відповіді в неті, а не ворушити звивинами, то це буде повний абздець – ніякої творчості. Так можна дійти до того, що люди будуть вводити речення у пошук такого штибу: “як зробити собі дитину”, “що робити, коли з носа звисають соплі”. Я, звісно, перебільшую, але після прочитаної статті мені пригадався улюблений вислів: “Может быть, мы дебилы Вселенной”

  • JuliaJuly

    Вважаю, що це все ж таки залежність… Проте та, від якої можна позбутися. Хоча, себе відношу до тих, “хто вже підсів” на мережу. Важливим у таких ситуаціях є усвідомлення і визнання цієї проблеми, в такому випадку її легше позбутися.
    А от що до відходу друкованих видань у минуле – категорично не погоджуюсь! Адже, по-перше, книжкові магазини все ж таки не зникли; по-друге, ціни на книги в тих же магазинах досить таки високі, що свідчить про певний попит на них; і по-третє, особисто знаю масу людей, які всупереч можливості скачування безкоштовних електронних книг все ж таки купують паперові.