Ідеали

Ідеали

ІдеалиІдеали різні, так? Деякі стверджують, що їх взагалі не існує, але вони помиляються. Деякою мірою. Можливо, насправді їх не існує, вони не матеріальні, їх не можна помацати або потіскати. Але в нашому мозку вони є! Вони живуть там на повних правах, їм комфортно і затишно. Такі гарні, такі гарні зомбують нас як психічно-неврівноважених.

Ось він. Хіба він ідеальний? Ні. У нього є маленька трикутна щілинка між нижніми і верхніми зубами, вона зворушує. Він дуже високий, настільки високий, що коли я дивлюся на нього, у мене затікає шия. Я б могла не дивитися на нього, правда? Я б могла собі це дозволити. Могла не споглядати на нього коли він щось говорити. Чи не вдивлятися в його душу, через його карі очі. Карі? А може бути зелені або блакитні? Я не знаю. Дійсно. За 4 місяці я не спромоглася запам’ятати якого кольору в нього очі, я просто не хотіла запам’ятовувати. Мені було достатньо, що вони його. Що коли я дивилася, на тлі виднілися щоки, ніс, губи. Але все це не вражало мене. Це було як 30% бонусу, безкоштовний подарунок. Та й подарунок мені не потрібен був.

Я могла насолоджуватися ним не візуально, а просто слухати його розповіді і випадково вловлювати запах його парфумів. Розповідав він про все: про фізику, психологію, хімічні реакції. Він говорив про нудні речі, так цікаво і захоплююче, що я вирівнювала спину, втягувала живіт і проковтувала кожне його слово. Якось він повідав мені таємницю, про те як летить ракета. Він говорив, що відчуває ракета! Відчуває! Що з нею відбувається під час польоту. Що в час, відривання від Землі, вона лінується як п’ятирічна дитина. Що, коли вона минує стратосферу й іоносферу, вона схожа на кота, який чекає мишу. З таким же адреналіном, вичікує, коли вона нарешті вирветься із земних обіймів. Я до кінця життя не осмислю, як він міг порівнювати ракету з тваринами та людьми.

Як він міг проводити по моїй талії з такою нестерпною ніжністю, що я відчувала легкий, ріжучий біль? Як він міг смішити, не сміючись сам? Як він міг говорити про жахливі речі з упевненістю в голосі? Як він міг мені видавати секрети чужих людей і бути переконаним, що робить правильно? Як він міг ходити сутулим, коли сам змушував мене ходити, немов балерина? Як він міг змінювати мої, роками перевірені, музичні смаки? Як?

Хіба він ідеальний? Ні. Та він наркотик, що зазомбував й живе в мозку..ну чи душі.