Ідеальна картина світу

ідеальна картина

ідеальна картинаОсвіта… Яке дивне слово! Ідеальна система підготовки людини сплячої, нерозумної, немудрої, незнаючої. О, якби інформація могла хоч якось компенсувати відсутність розуму!

У шкільні роки ти здаєшся собі таким розумним, ерудованим та  швидко вчишся. З раннього віку ти вже знав, що два на два – строго і обов’язково чотири; що більше трьох площин не існує; що людина походить від мавпи; що не існує швидкості більшої, ніж швидкість світла; що сучасному людству мільйони років; що людина – створіння без крил, і тому не може літати; що твоя планета Земля – єдина населена серед безкрайніх просторів космосу… Все це і багато іншого для тебе стало майже істиною, аксіомою, новою картиною світу, якщо хочеш. Але не одразу, операція продовжувалася впродовж багатьох років.

Ти, мабуть, ще пам’ятаєш, яким дивовижним і сповненим великих таємниць здавався тобі світ, коли ти був ще маленькою дитиною. І кожен день приносив з собою нове дивовижне відкриття. Ось ти побачив голуба і погнався за ним, але той, звичайно ж, вчасно злетів у небо, куди тобі дорога була закрита; а ось ти побачив дуже гарну і незабутню квітку, у якої на той час ще не було назви, і довго вдихав її аромат з блаженною усмішкою на обличчі; а ось метелик сів прямо тобі на ніс, неначе ти сам був квіткою; ось ти вперше почув спів пташок в гілках дерев у лісі; а ось раптом з неба полились якісь дивні краплини, і намочили тебе з ніг до голови; ось так же раптово виглянуло сонечко і засвітило тобі прямо в очі, неначе лоскочучи своїм промінням; ось ти знайшов якесь дзвінке джерело і почав пускати по ньому саморобні кораблики; ось ти біжиш по зеленій траві, хлопаєш в долоні і радісно кричиш від щастя…

Забудь про все це! Твій світ тепер зовсім інший… Освічений, розмірений, розкреслений, передбачуваний, стабільний. Твій світ тепер мертвий. Так, ти прекрасно знаєш чому – ти став занадто освіченим. Твій внутрішній живий світ вбивали протягом довгих років.

Тобі розповідали про відкриті наукою “факти”, і замовчували про те, як всі вони зовсім не узгоджуються між собою. Змушували вчити напам’ять формулювання тисячі і одного “закону природи”, ні разу не наголошуючи на тому, що всі ці закони не більше ніж теорії, створені такими ж безрадісними вченими, яким ти віднині став сам. На твій колись тихий і спокійний розум вивантажували цілі стопи товстих підручників з цілком непотрібною інформацією, а потім змушували тебе раз за разом випльовувати її назад… Тебе катували безкінечними математичними формулами, стверджуючи, що математика – цариця наук, і тепер ти старанно день за днем використовуєш отриманні вміння для підрахунку власного доходу. Тобі тисячу і один раз говорили: “Це неможливо!” або “Не говори дурниць!” – з цих самих пір вони розмазали по стінці власної примхи всю твою уяву. Вони раз за разом ставили тобі всі ці “страшні” оцінки і бали, з докором дивлячись в очі, і опустили до плінтусу твоє відчуття власного достоїнства – наче людина була б недостойною їхньої уваги до тих пір, поки не навчиться випльовувати назад всі ці факти на “відмінно”!

Все це сталось не одразу. Ін’єкція за ін’єкцією, факт за фактом, формула за формулою, закон за законом, але вони таки створили для тебе свою картину світу, яку їм колись запропонували – і під гнітом їх суспільного авторитету ти вже не зміг від неї відмовитись. Твоє безтурботне і життєрадісне дитинство відійшло, натомість прийшла пора освіти. Спочатку ти пручався і кричав, відчуваючи, як яд уніфікації струїться невидимими венами твоєї душі, ти всіма силами намагався вирватися з цих чіпких лап мертвих картин світу і нафантазованих законів, але система все-таки взяла своє. Вона відформатувала і освідчила тебе  в ім’я себе самої, вона забила твій розум штампами і кліше, а твою душу зробила байдужим спостерігачем власної смерті в мініатюрі, вона зробила тебе ідеальним механізмом-роботом, прекрасно здатним виконувати своє “соціальне призначення”. З тих пір ти перестав відчувати, ти перестав по-справжньому радіти, ти фактично перестав жити. Хибна картина світу зробила свою темну справу, і вона ж дала тобі замінники загубленого щастя невинності … дала алкоголь, наркотики, безпечний секс …

Ти був унікальним творінням Бога, неповторним, неперевершеним, не потребуючим зрівняння з іншими, – а став одним із багатьох. Ти став освіченим. Тепер твоя голова містить тисячу і одне знання про те, яким є насправді той світ, в якому ти нині повільно вмираєш. Так, можливо тепер ти і знаєш назву того самого милого метелика, який колись в дитинстві сів тобі на носа; ти пам’ятаєш як називається квітка, що так тебе надихнула; ти зможеш колись розповісти своїй дитині про види хімічних реакцій, що проходять на сонці, яке колись лоскотало твоє обличчя; а голуби тепер викликають у тебе тільки огиду і страх, коли пролітають над головою. Ти думаєш, що пізнав цей світ, і тепер тобі вже нічому дивуватися, адже в тебе знайдеться тисяча і одна відповідь і пояснення, чому щось відбувається так, а не інакше.

Але запитай себе, запитай хоча б на мить, стало тобі легше від усього цього набраного вантажу твоїх ілюзорних знань, чи відчуваєш ти себе більш щасливим і життєрадісним, ніж колись давним-давно в майже напівзабутому дитинстві…  А якщо ні, то… можливо, щось не так з твоєю новою картиною світу?

Так, вони хотіли як краще. Так, вони самі стали жертвою в цій системі відформатованих людських душ. Так, вони не взнали, що робили. Чи зумієш ти своїм життям розірвати це порочне коло? І чи здатний ти як справжній майстер створити свою власну – сонячну і яскраву – картину світу?

Анна ТАШЛАЙ