І вже не вмре! З Днем Незалежності!

Жовто-блакитні прапори майорять чи не з кожного будинку. Вітер зриває те полотно, нагадуючи про важку долю українського народу, яка наче той стяг намагалась втриматись у сійкому положенні — не впасти.

Моя Україна — побита, згвалтована, розкрадена, та все ж із калиною у волоссі.

Моя Україна — знедолена, загарбана, заярмлена, та все ж із піснею на вустах.

Моя Україна вільна нарешті.

І вже не вмре! З Днем Незалежності!День Незалежності. Що для тебе означає цей день? Питаючи у підлітків, чула різне. Для одних то привід випити, для других — змога почути улюблену рок-групу безкоштовно десь на майдані. Соромно стало. Мені. За них. За тих, хто не знає, що таке десять років заслання за дві строфи про пана. За тих, хто не знає, що таке побиття і вічна неволя за вигук на зразок “Я — українець!”. Мені соромно за тих, хто не знає історії.

“Вважати день 24 серпня Днем Незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України”, – постановила Верховна Рада України. Відзначати не так тілом, як духом. Відзначати не випивкою, а солодкою українською піснею…

За її незалежність гинули тисячі невинних. Згадаймо обидва голодомори. Від однієї лише думки про те, що людина гинула від голову стає страшно. У селі було пусто. Дитячий плач більше нагадував виття пораненого вовка. Солодкими снами звались сни про пшеницю. А сьогодні, що маємо? Чи замислюєшся ти хоч на хвилинку про те, що хтось помирає від голоду. Бачиш, як жебрак піднімає з землі якийсь окраєць, обтирає і смакує ним так, ніби то найкраща у світі їжа. А ти озирнешся?

І вже не вмре! З Днем Незалежності!За її незалежність сотні письменників терпіли найстрашніші муки, але все ж продовжували писати! Піднімали народ на ноги, скидали кайдани з своєї душі. Потік слів вміщувався на маленьких клаптиках, у захалявних книжечках, а головне у чистому серці справжнього патріота своєї держави. Україна не впала! У нас забрали волю, але не слово! Оксана Забужко, Анатолій Дністровий, Марія Матіос, Люко Дашвар, Любко Дереш, брати Капранови — список можна продовжувати довго. Такі різні, такі специфічні за стилями і напрямами, але їх поєднує те, що то творці сучасної української літератури. А що читаєш ти?

За її незалежність віддано так багато, так багато втрачено…

Україна — не собор, не свята вона, не називай її храмом! У церкву приходять лише раз на тиждень помолитись. Вона — твій дім. І неважливо, скільки золота у тебе в кишені, бо куди важливіше те, скільки золота ти зберіг в душі. Яка різниця, політик ти чи водій трамвая, якщо ти — українець!

Україна — це засяне житом поле.

Україна — це засипаний листям парк.

Україна — це львівська ратуша.

Україна — це донецький оперний театр.

Україна — це київський Майдан Незалежності.

Ми були, є і будемо! Наші дівчата найкрасивіші у світі. Наша пісня наймилозвучніша. Наше слово найбільше ранить. Нас більше не зітруть із політичної карти світу. Україна сьогодні незалежна демократична правова держава і вже ніколи не стане “частиною” чогось!

“Ше не вмерла України ні слава, ні воля”, – долинає з усіх куточків нашої молодої неньки. Пісня летить понад степами, лісами і водами. Пісня вривається у кожне віконце. Пісня крає серце. “Ще не вмерла”, – співають. Не бійся продовжити : “І вже не вмре!”.

Зі святом Тебе, Україно!


Юлька Гриценко

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.
  • K. Alla

    Я повністю згідна з автором, тому що під словами “День незалежності” люди мають більше розуміти. Адже це не просто державний вихідний, можливість круто відпочити з друзями, наївні тости і море випивки, перш за все – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: омріяна і виплакана мільйонами наших предків.

  • Головне, щоб ця незалежність не була марно страчена!!!

  • penlooker

    Алла, а Ви не думали, що люди відносяться до дня незалежності як до можливості відпочити з друзями чи нашару сходити на концерт не через те, що “мало розуміють” слова “День Незалежності”?
    Соромно їм блін.
    Щоб незалежність не була марно страчена, треба не статті писати в Інтернет про засипані листям парки, а робити щось (і не закликати до цього, бо як завжди – на одного козака сто гетьманів).

  • penlooker,розумнику ви наш!
    Не статті писати? А ви знаєте чим я займаюсь у той час, коли не пишу статті? Не знаєте? Тоді помовчіть. Сумніваюсь, що ви для цієї держави робите більше!

    Щодо статей, то таку маячню про них може написати лише людина із відсутністю суспільно необхідних рис українського патріота. Ви такий? Приємно познайомитись.

    Шановний, якби не статті в інтернеті, то народ би взагалі нічого не читав! Тому не пхайте свого носа у ту галузь, про яку не знаєте нічого.

    І останнє. Так, мені соромно за кожну людину, яка маючи шанс стати зразковим громадянином , розтрачає час на невідомо що.

    Зі свяом вас, шановний.

  • penlooker

    1. То ви краще розкажіть в статтях, чим ви таким займаєтесь, аніж ці пусті заклики писати, яких і так вже мерва по всьому Інтернету.
    2. Сумнівайтесь щодо мене і надалі.
    3. Ви глибоко помиляєтеся, коли говорите, що я про галузь інтернет-журналістики не знаю нічого.
    4. Чи я правильно зрозумів, що кожна людина має намагатися стати зразковим громадянином, а не розтрачати час на невідомо що? Звучить досить націоналістично. А де ж терпимість?

    І нарешті. Те, що ви зі Львова і бачите на власні очі як проводяться усілякі українські міроприємства ще не значить, що вся Україна нарешті встає на ноги. Вам треба не спорити зі мною, а зрозуміти. Почитайте якось http://papope.com – сподіваюсь, що хоча б тоді ваші погляди стануть більш-менш об*єктивними.

  • казкар незнайко

    penlooker де ти викопав йе

  • казкар незнайко

    пардон, шото затупив з коментарем…

    до penlooker

    Згоден з тим, що закликів і псевдо-патріотів до холери. Згоден, що багато хто по селах на День незалежності викопує картоплю, а в вечорі з іронією чи скоріше з сарказмом випиває “за Незалежну”. Для багатьох це справді халявний вихідний (який до речі чомусь відпрацьовують по суботам – може не всі, але факт). Загалом кажучи лайна вистачає.
    http://papope.com – почитав, точніше подивився – нема бажання пережовувати ті соплі і ниття. Ти сам собі наступив на ногу – аргумент огидний, я не із заходу і не відмічаю цей день як свято (не патріотично, але факт), проте реально крім песимізму і негативу там нема нічого, що дало б мені щось корисне окрім одного – я виходить просто щасливчик на фоні того песимізму.
    до речі двічі ти наступив собі на ногу:
    “Щоб незалежність не була марно страчена, треба не статті писати в Інтернет про засипані листям парки, а робити щось” – що саме ти розумієш під словом “ЩОСЬ”????

    По суті, щоб комент не виріс в статтю:
    penlooker – що ти пропонуєш? я не виправдовую статтю, мене цікавить що ти пропонуєш “Щоб незалежність не була марно страчена”?