Як Гуцули з пластиком боролись

Карпатський ПрОТЯГ

Добре усвідомлюючи, що новини як і риба бувають тільки одного ступеню свіжості, прошу вибачення у читачів (чиє коло, сподіваюсь, не обмежиться моєю мамою) за деяке запізнення. Можливо, той факт, що мій робочий стіл і об’єкт цього відгуку розділяють ~1319 км, ± ще 137, послужить мені деяким виправданням. Тож, навіщо дівчині з Луганську проводити більше ніж 20 годин в дорозі, з пересадками, щоб посеред ночі сісти на Івано-Франківському вокзалі на ще один потяг і в ньому відсвяткувати День Незалежності України? Ну, хоч трохи зацікавились? В такому випадку розповім детальніше.

З першого погляду – нічим не примітний приміський напрямок Івано-Франківськ – Рахів. Час у дорозі – 4 години 17 хвилин, ще й відбуває близько 4 ранку. Середній вік пасажирів визначити важко, серед них рибалки, грибники, старенькі бабці з торбами і молоді шукачі пригод з наплічниками. Але, раз на півроку серед цієї юрби з’являються люди з бейджиками на грудях, що вказують на їх приналежність до певного кола.

Як Гуцули з пластиком боролись Все стає зрозуміло, коли потяг прибуває на перон. Прослідивши за траєкторією руху одного з цієї невідомої «секти» ви опинитесь перед вагоном з позначкою “Карпатський ПрОТЯГ”. Коли ідея організувати цю еко-мистецьку дію прийшла у голову місцевим вар’ятам КораЛЛям невідомо, але втілити її в життя вперше вдалося 3 роки тому, і цього серпня мені пощастило відвідати вже 5й фестиваль. Погодьтеся, невдалі ідеї так довго не живуть.

Як Гуцули з пластиком боролисьМи погрузилися у вагон, прикрашений на честь свята кульками патріотичних кольорів. Нас самих, дещо млявих, також прикрасили стрічками, після чого народ підвівся і майже бадьоро заспівав гімн. Думаєте, після цього всі попадали на сидіння і заснули? Ні, отут то й почався весь цимес. Фішкою Карпатського Протягу є музичні виступи найбільш колоритних гуртів України, що відбуваються прямо під час руху. За весь час в розхитуванні вагонів приймали участь такі гурти як: Oт Vinta, Пропала Грамота, Фліт, Роллікс, Chicharrones Shator, Пан Пупец, 4Front, Гуцул Каліпсо, Оратанія, КораЛЛі. Цього року марафон розпочали Zapaska, підхопили ініціативу і вже прокинувшихся пасажирів Йорий Клоц. Вільного місця не було. Територія перетворилась на танцювальний майданчик, на який занесло і випадкових відвідувачів з сусідніх вагонів. Дали час виступити і місцевому гурту з Ворохти. Якщо хтось був стомлений танцями і музикою, поруч функціонував ще один мистецький вагон, в якому можна було подивитись кіно. Хоча, коли у небі засяяло сонце, мені вистачало і просто погляду у вікно – тільки дуже вибагливу людину могли не вразити види на гори і полонини, що спадали на око.

Так моторно пройшов тільки малий відрізок події, коли ми прибули до пункту призначення. В Рахові планувалось провести екологічну частину заходу, а саме прибирання Беркуту від пластикового, і не тільки, сміття. Місцеве керівництво цьому тільки сприяє – чом їм реагувати інакше? Але цього разу завдяки двом носіям, як вони вважали, влади, на хвилину здалося, що будуть ускладнення. Випадок, не вартий освітлення, якби не кумедний оберт подій, до якого він призвів. Вся наша юрба, що зібралась на еко-толоку, імпровізовано перетворилась на весільну, щоб вже точно не було проблем. Бінго! Отаким от строєм, в вишиванках, з хоругвами, трембітами, співаючи хором пісні, ми і дісталися парку, де хочеться вірити, тепер можна буде поблукати босоніж, завдяки спільним зусиллям. А далі що? Дорога назад, і не менш цікава.

Як Гуцули з пластиком боролисьНововведенням цього року сталі літературні виступи. До відбору поетів підійшли відповідально – був проведений конкурс, як на мене, аж занадто жорсткий. Най наступного року віршописців буде більше, хочеться почути різних напрямків. Хоча не скажу, що все було так одноманітно. Принаймні, всім запам’ятається епізод з ну дуже специфічним джем-сейшеном. Якщо деякі зі старих, заходивши до вагону, лякались гучної музики і з вигуками «Йой! Що тут робиться?» покидали територію, одна жіночка приєдналась до гучної компанії і разом з цимбалістом Петром прокачала уявлення всіх присутніх про справжню українську музику. Можливо, співаючі бабці насправді варті лунати по всій Європі, просто на музичних змаганнях цього року помилились з селом. Не відходячи далеко від теми Європи, хотілося б подякувати ще одному гурту, який остаточно сколихнув слухачів своїм модерновим звучанням. Рівень коливань вагону під час виступу Les Stens сягнув максимальної позначки. Ще дивно, як це ми не прибули до Франківська раніше за зазначений час.

Але, це ж треба! Здається, я дещо перевищила ліміт слів. Чим далі в ліс, тим нудніше стає стаття. А мені дуже хочеться, щоб вам було цікаво, і щоб наступного року двох вагонів організаторам не вистачило. Не все те, що неправильно – нудно. Поважайте природу і живіть драйвово. Не знаєте як? На Дії Відчайдухів “Карпатському Протязі” вас навчать.

Звітувалась Полстянкіна Анна
ПиСи. Дякую за фото Юлії Марищук та Ірині Ярославівні