Християнські засади у сучасному українському суспільстві

«Отож, коли світло, що в тобі, є темрява,
– то яка ж то велика та темрява»

( Євангеліє від Св. Матвія 6:23)

Християнські засадиНа сьогоднішній день суспільство, а особливо молодь, упевнено повертається до норм християнства і все більше звертається до «класичних» релігій, таких як православ’я, католицизм або протестантство. Але, на жаль, забуті християнські істини не повністю проникли у людські серця – надто потужно попрацював минулий соціалізм. «Ми всі вискочили з Радянського Союзу нехрещені й невічані без благословення, сповіді і причастя». Але ж незважаючи на те, що ці норми були забуті, вони й досі актуальні, вони вічні і, на мою думку, саме вони можуть допомогти нам побудувати мирну, успішну, щасливу країну.

Які ж саме правила християнства може взяти для себе сучасне суспільство? Звичайно, по-справжньому віруючи люди не сприймають вчення Христа без віри в існування Бога. Але для тих, хто постійно має сумніви і кому Бог ще не відкрив себе, дам одне усім відоме правило – «возлюби ближнього свого, як самого себе». Це перше й останнє, найважливіше правило людського життя, з якого виходять усі інші. Адже і у наш технологічний вік люди не тільки не забули про любов і кохання, а й досі співають про нього пісні, пишуть вірші і просто розмовляють. Проте, усім відомо, що найсильніші сварки виникають з тими, кого найбільше любиш. Чому так? На мій погляд і на погляд багатьох служителів церкви, це виходить від наших гордощів і, як не парадоксально, від нестачі любові. Все виникає з любові, з любові виникає і мир. Вважаєш, що любиш когось до нестями? Вмій терпіти все, що він/вона говорить, або робить. Зрозумій, що кожен має свої гріхи і свої помилки, і кожен буде відповідати саме за себе. Подумай над тим, що ти ніколи не знайдеш ідеальну людину, а от якщо ти полюбиш її як себе, або більше, то у більшості випадків, ти отримаєш таку саму палку любов у відповідь.

“Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю” – казав Г. Сковорода.  За що ми так обожнюємо своїх батьків. Чи не за те, що вони приймають нас завжди, що намагаються нас зрозуміти, що дарують нам свою любов, не потребуючи нічого, розуміючи, що батьки завжди люблять своїх дітей більше. Взаємна доброта і милосердя дають можливість будь-якій людині відчути себе особистістю, відчути себе потрібною.

А як щодо дівочої гідності? На щастя, молодь повертається до правила берегти свою душу і тіло. Адже новітній гедонізм доводить не тільки до розпаду родин, але й до страшних хвороб, про які можна і не писати – надто вони відомі. Й досі немає кращого способу зберегти родину та й взагалі будь-які стосунки між людьми, як взаєморозумінням, взаємоповагою і терпимістю.

Що ж до віри у Бога, то мені, як віруючий людині, можна написати багато. Але я скажу небагато: по-перше, це неперевершене відчуття, коли усвідомлюєш, що твоє життя у надійних руках, що про тебе піклуються і бажають тобі скорішого одужання від жахливої хвороби – гріха. По-друге, не менш краще відчуття – розуміння того, що ти можеш боротися зі злом, що ти маєш силу перемогти, що рано чи пізно добро все ж таки стане найсильнішим. Зараз дуже модно стверджувати про те, що людина сама керує своїм життям. Але ще Булгаков у відомому романі «Майстер і Маргарита» запевняв, що людина навіть не може відтворити запланований день. Здається, з того часу нічого не змінилося. Світ повен катастроф, воїн, хвороб, катаклізмів і інших жахів, але народи спокійно запевняють: «Все нормально». Ні, не нормально.

Війна, що виникла на Україні довела, що ми так і не досягли бажаної мети – зробити світ комфортніший, щасливішим і кращим взагалі. Але ця війна показала ще дещо: ми, українці, вміємо співчувати, вміємо жертвувати, вміємо терпіти біль, а значить вміємо любити. Мабуть, ніхто не буде сперечатися з тим, що саме завдяки людським чеснотам було врятовано чимало життів. Таких діячів, як правило, не видно, тому що вони працюють, не думаючи про себе. Але саме вони щодня клопочуть за наше існування перед Творцем.

А хіба патріотизм – це не прояв гуманізму? Справжні патріоти мають любити тільки своє (землю, місце роботи, родину), а й усіх людей, хто живе і буде жити на його Батьківщині. Справжні герої жертвують собою заради інших, заради всіх – бідних і багатих, молодих і старих, милосердних і черствих. Хіба це не справжнє мучеництво?

Послідовники Ісуса Христа своєю поведінкою доводять нам зверхність свого вчення над будь-якими правилами етикету або законами, вони сягають вище за них. Доведу. Коли людина любить по-справжньому любить Бога та інших людей, розуміючи свою і чужу гріховність, закони будуть для неї не потрібні, тому що така людина понад усе береже у своєму серці Боже благословення і найстрашнішою карою для неї – скривдження свого Отця.  Ми ж намагаємося не розчарувати власних батьків? Тож така праведність відводить нас від гріха, від зла. Що є темрява як не відсутність світла? І що є зло, як не відсутність добра і любові? Як не відсутність Господа у серці?

Світ втомився від цинізму, пошлостей, непорозуміння. Він хоче вилікуватися, але не хоче приймати ліки. Ми намагаємося знищити наслідки – а треба шукати причину. Для людей конче потрібен власний комфорт. До речі, він дає повноцінного щастя – про це не раз і не два пише будь-яка класична ( і не дуже) література. Весь світ лікується від ожиріння, але єдиний вихід – знищити у себе страть до їжі – черевоугодництво. Більшість страждає від депресії – варто забути про свою гордість і перестати заздрити – і світ відкриється у нових барвах. Піти у сповідь на церкву – признати свій гріх, свою провину. Це величезна праця над собою, майже подвиг. Але світ занадто гордий, щоб признати когось ще зверх над себе. У такому разі хочеться запевнити людей, що і природа зверху нас. Душа людини тендітна – і ми маємо відповідальність за кожну душу на нашій землі.

Тож, не маю права когось примушувати, але на мій погляд, людству, а надто й українцям, треба повертатися до віри. Якщо б Божі закони виконувалися б на Землі сповна, непотрібні були ніякі інші закони. Все починається з любові. Любов, до речі, теж. У житті треба спробувати все? Може, тоді варто спробувати бути християнином?