Громадянський шлюб: у кожного свій вибір

У наш час ніхто вже не дивується, якщо двоє закоханих людей починають жити громадянським шлюбом, не поспішаючи узаконити стосунки. Причин для того багато. По-перше, сучасні весілля коштують дуже дорого, тому одразу зробити пишний банкет мають змогу далеко не всі. По-друге, багато сучасних пар перед весіллям хочуть перевірити почуття спільним проживанням, тому що часом побут поступово вбиває кохання.

Є багато як прихильників, так і не дуже громадянського шлюбу. Одним з мінусів називають юридичну незахищеність. Але ж не факт, що молода пара взагалі ніколи не одружиться. Більшість моїх знайомих, які проживають у громадянському шлюбі стверджують, що узаконювати стосунки будуть тоді, коли чекатимуть на появу дитини. Звичайно, дехто каже, що це “по зальоту”, але на злі язики не варто звертати уваги.

З іншого боку, хіба штамп у паспорті щось суттєво змінить, якщо люди справді кохають одне одного. Скільки є таких ситуацій, коли пара офіційно стає чоловіком і дружиною, робиться гарне весілля, батьки беруть декілька кредитів, а потім через рік, а то й декілька місяців колись закохані несуть заяву про розлучення. І люди вже не живуть разом довгий час, а батьки й досі виплачують гроші за один день казки, яка не склалася. Існує думка, що громадянський шлюб не викликає жодних зобов’язань з обох сторін. Або чула таку версію, що у чоловіка існує ілюзія свободи, а в жінки – ілюзія шлюбу. Наскільки це правда, стверджувати не берусь, але те, що у громадянському шлюбі менше відчуття “власності” іншої людини – факт. Адже в будь-яку хвилину хтось може розвернутися і піти. Звичайно, в офіційному шлюбі таке теж можливо, але супроводжується потім численними проблемами: розлучення, поділ власності й інші не дуже приємні юридичні процедури.

Як на мене, то кожна пара сама повинна дивитись, як їй краще. Але скласти іспит на проживання у спільному побуті громадянським шлюбом варто. По-перше, ти з коханою людиною постійно, по-друге, перед тим, як офіційно оформити стосунки, перевіриш чи зможете ви вжитись разом. Бо часто, коли квітково-цукерковий період проходить і люди починають разом жити, то з’являються численні проблеми, про які раніше і не підозрював. “Ти світло у ванній не виключив” – “А в тебе каша постійно пересолена” – і пішло-поїхало. Психологи стверджують, що закохані, які починають жити разом, стикаються з реальним образом партнера, з усіма його недоліками. Тому що під час побачень створюється ідеальний образ, який може трохи не співпадати з тим, що є насправді. І як наслідок два варіанти розвитку подій – або вживетесь разом і приймете одне одного такими, як є, або ж розпрощаєтесь.

Але як би там не було, і як би ви не вирішили стосовно узаконення стосунків, головне – бережіть своє кохання!!!

Психотерапевт с многолетней практикой. Психолог в Киеве предоставляет индивидуальные консультации, терапию, групповые тренинги.
  • dark_vesta

    ем… якщо не помиляюсь, то правильно казати “цивільний шлюб”, а не громадянський
    НМД, цивільний шлюб – річ непогана, але коли він триває рік-півтора, а потім люди узаконюють свої стосунки. Або розбігаються. Думаю, цього часу має цілком вистачити, аби впевнитися, що люди одне одного задовільняють у всіх аспектах

  • ANya

    Яка я щаслива що вийшла заміж, і не проживала до весілля з коханим. Хай період цукерок пройшов, хай ми сваримось про невиключене світло. Але з кожним днем ми ще більше і більше вчимось любити одне одного. Любити партнера більше ніж себе. Бог нам у поміч!

  • Проти громадянського шлюбу нічого проти не маю, але особисто я б не стала жити в громадянському шлюбі.

  • Тетяна

    Я позитивно ставлюсь до того, коли двоє людей перед укладанням офіційних стосунків живуть цивільним шлюбом, але у наш час це надто часто переходить у звичку. Якщо пара живе у такому шлюбі кілька місяців чи рік з метою покраще дізнатись про один одного, щоби у подальшому створювати сімю це одне, але міняти увесь час партнерів бо хтось не виключає світло у туалеті, а хтось довго любить сидіти у ванні – це інше. Як на мене коли пара живе у цивільному шлюбі роками її важко назвати сімєю і тут питання не тільки юридичні, але і духовні. Шлюби укладаються не на землі, а на небі.

  • Оля Смайлик

    Особисто мої батьки живуть в цивільному шлюбі вже 18 років!!! І це не є нічим таким страшним. Загалом, рахую, цивільний шлюб чи ні – це дрібниці, головною залишається фінальна фраза статті “бережіть своє кохання”. Особисто я прагну перед тим, як узаконити свої стосунки в майбутньому, пожити разом з майбутнім чоловіком, адже повністю згідна з тим, що зустрічання – це одне, а сумісне життя- зовсім інше…

  • Соня

    Щось мені підказує що сама автор ніколи не жила ні в цивільному шлюбі, ні не була заміжня…. Хоча, можливо й помилаюсь)

    Я живу з чоловіком вже рік і не бачу сенсу узаконювати наші стосунки. Жодних причин на це я поки не маю. Але тим не менш я чоловіка кохаю.

    По-перше, я в будь-який момент можу піти, по друге, я нікому нічого не зобов”язана – накталт прасування, постійне готування їжї та інше. По-третє – я не впевнена, що хочу прожити з цією людиною все життя. І нарешті останнє – не бачу сенсу в молодому віці одружуватись, щоб потім розлучатись. Одружуватись треба тоді, коли це абсолютно усвідомлений вибір)

  • Богдан

    Насправді цивільний шлюб – це гріх.
    мені прикро, що в сучасному розумінні це нормально. Колись секс до шлюбу вважався соромом, за який людину просто вбивали. Звичайно, зараз ніхто нікого не вбиватиме, але такий стрімкий занепад моральних цінностей мене засмучує.
    колись не потрібно було “перевіряти” стосунки спільним проживанням, побутом… якщо було кохання – люди одружувалися. а потім разом переносили всі труднощі і ставали сильнішими, як написала шановна ANya.
    так, часи, пріоритети, цінності змінюються. але моральний рівень має бути стабільним. це – духовні, вічні цінності.
    просто люди люблять все полегшувати, вони не люблять відповідальності, вони стають все більш легковажними.
    справжнє кохання не потребує перевірки жодними цивільними шлюбами.