Горгани – це краєвид душі

Горгани

Горгани Маршрут розпочався 21 серпня з того, що ми надумали цю екстремальну поїздку. Ми – це сильний Бойків Михайло(його сумка важила 26 кг.), хоробрий Чайка Юрій та я.

Перш за все, ми покинули м. Львів і відправились в м. Стрий, звідки подались у м. Калуш. Після цього весело їхали в с. Осмолода, дорога в яке – практично не дорога.

Після автобусного масажу усього тіла, ми зустрілись з туристами, які відправлялись додому. Вони, дізнавшись про наш маршрут, дуже здивувались, бо це не так легко. Після їхніх слів, ми поглянули один на одного широко розплющеними очима і на небо, яке було темно-синього відтінку. Промайнула думка повернутись назад, але ні – ми не такі слабаки.

Спочатку, перед походом, ми  планували не йти нікуди в перший день, а розкласти намети біля села Осмолода, але все таки…

Коли ми після всіх сумнівів рушили, то потрапили на чудо-міст, без поручнів і всього іншого, тобто в нас одразу почалась весела дорога. В цей день ми йшли 4 години, до 21:00. В дорозі, ми відчули солодкий, тобто слабенький, а після цього солоний, сильний дощик. Нас це не зупиняло, хоча ми були як мокрі кури.

Нашим пунктом призначення, до якого ми все таки прийшли, був туристичний притулок (невелика хатинка), який, на момент нашого приходу, вже зайняли інші люди. Порадувало те, що люди були гостинними і напоїли нас гарячим чаєм, але ночували ми все таки в холодній палатці на мокрій траві.

Проснувшись, ми пішли далі і цей день нам запам’ятався надовго. Ми йшли 10 годин і подолали весь центральний хребет Горган, починаючи горою Висока (1..) і закінчуючи горою Мала Сивуля( ).

Між цими горами, ми побачили і пройшлись також по інших горах,  наприклад, відвідали гору Лопушна (), пішли в напрямку гори Велика Сивуля. Ми тричі бачили перед собою гору і надіялись, що це г.Велика Сивуля, але – ні, це були інші гори. Діло в тому, що нам завадив туман, який – то показував краєвиди, то ховав їх. Коли нарешті Міша побачив перед нами дуже високу гору, то сказав до Юри: «А це хіба не г. Велика Сивуля?». Юра хіба що зловив себе за голову  і ми пішли швидко за ним в напрямку до гори.

Коли ми спустились з цього хребта на полонину Рущина, ми розклали намет і я почала готувати грибний суп.

Наступного дня нам не залищилось маршрутних складнощів, тому ми спокійно зайшли до водоспаду та озера, де ми і зупинились, щоб переночувати. В цей день ми були в перед святкуванні Дня незалежності України. Наш Юрко почув звуки кажанів, оскільки він їх вивчає і він почав ходити з ехолокатором, щоб дізнатись який саме вид літає над озером.

Наступного дня, ми пішли у село Бистриця, звідки поїхали до Львова. Наша дорога в гори була складна, але надзвичайно весела і цікава. Подорожуйте, людиська. Дорога вас чекає!

  • Skhovanka

    Ходив цими стежками цього літа, була прохолодна та волога погода. На Сивулі нас застав холодний дощ та град. Похід був важкий та тривалий ( 10 днів), але бажання ходити в гори не відбив. Після походу описав свій досвід в тексті про поради при походах в гори. Якщо цікаво комусь, то він тут:http://goo.gl/bS30r1