Homo legens — вимираючий вид чи майбутнє суспільства?

книги

книгиНе для кого не секрет, що ХХІ сторіччя стало епохою “фаст фудів”. Самі цього не усвідомлюючи, ми стали заручниками часу, який майстерно ув’язнив нас у свої кайдани. “Фаст фуд”, сьогодні, це не лише швидкий і низькоякісний спосіб харчування, а й стиль життя. Давно відома фраза “час- це гроші”, яка стала популярною у Сполучених Штатах Америки ще в позаминулому сторіччі сьогодні отримала нове життя. Як не дивно, але, зараз, ми намагаємося отримати максимум при мінімумі зусиль і байдуже, що рівень якості істотно погіршеться. Це стосується будь-якої сфери нашого життя, чи то харчування, чи робота, чи домашні клопоти, чи саморозвиток. Нещодавно, зауважила, що реклами на бігбордах стають усе більш малослівними, а подекуди обмежуються лише самим зображенням. Мовляв, навіщо гаяти час на читання? А й справді, хто тепер їх читатиме, якщо можна “вліпити” красиву картинку і усе стане зрозумілим. Як на мене, то саме літературний “фаст фуд” згодом може призвести до пагубних наслідків. Можливо, реклама це ще не показник, але згодом це досягне більших масштабів. Та що там, уже досягло. Адже, з розвитком радіо, телебачення та інтернету усе менше людей читає. Особливо книжки, які змушують думати. Тепер набирає обертів масова література, яка не потребує освіченого та активно читача, а за допомогою використання стереотипів масової свідомості досягає ефекту спрощеного читання, яке не вимагає від реципієнта жодних зусиль та напружування своїх “звилин”. Саме таке “чтиво” не може орієнтуватись на культурні стандарти та цінності свого споживача, воно ніколи не породжує нового сенсу, а лише парадіює та імітує існуючі явища культури.

В умовах такого розвитку сценарію, аж якось не зручно зачіпати питання про Homo legens (Людина читаюча), адже читати якісну літературу зараз не те що б не модно, ай навіть якось не прийнято. Тепер, коли ти витягуєш книгу, аби прочитати декілька сторінок у громадському транспорті або у будь-якому іншому людному місці, то оточуючі дивляться на тебе в кращому разі дуже здивовано, а в гіршому — наче, ти гаєш час на неприпустимі дурниці. Ось так і живемо.

Як влучно зауважив Дені Дідро “Люди перестають мислити тоді, коли перестають читати.”книжки І у будь-якому суспільстві існують люди яких не полишає жага до знань, поціновувачі елітарної літератури, які прагнуть розвиватись та осягати нові вершини. Але чому цих людей меншість? Не зважаючи на усілякі форуми та інші культурні заходи поняття Homo legens зникає. Читання залишається потребою лише невеликої частини населення. Загальний інтелектуальний рівень нації визначається обізнаністю зі світовими та вітчизняними письменниками. А що ми тоді маємо, напівосвічену націю, яка згодом на питання “хто такий Шевченко?” буде відповідати — “футболіст”?

Звісно, існує безліч причин в наслідок яких українцям відбили любов до книжок. Одною з фундаментальних є не достатня пропаганда важливості літературознавства та неймовірно мала кількість годин занять у середній та вищій школах, порівняно з іншими європейськими країнами. Як наслідок, за рейтингом ЮНЕСКО, Україна сьогодні не входять до топ-десятки читаючих країн, як було за радянських часів з СРСР. Статистика свідчить, літературою найбільше цікавляться британці – понад 70%, трохи менше німці та французи, 30% росіян і менше 30% – українці.

Не варто забувати слушних слів М. Рильського: “Не бійтесь заглядати у словник — це пишний яр, а не сумне провалля.” Література — це дивовижне надбання людства, яке було б гріхом занепастити. Та яке ж її майбутнє? На мою думку, книга, як духовна їжа буде й на далі підтримувати життя в тих, хто цього потребує та прагне, а для усіх хто продовжуватиме існувати у пітьмі та невігластві залишеться неосяжною безоднею, краса якої на завжди буде прихована від їхніх очей.

Бухтоярова Юлія

  • Agnostos

    дякую за статтю!
    Вдало сказано про “фаст-фуд” – в усьому і повально.

  • 1. Я якось спробував був почитати словник. Нудьга смертна. Ну може ще тлумачний був би цікавішим, а от орфографічний – краще повіситись. Тому заглядання в словник скоріше відноситься до писанини, а не до читання. Ну, якщо ви звісно не редактор. Правда мені чомусь здається що редактори отримують від своєї роботи менше задоволення ніж читачі.

    2. Коли не їду в метро завжди бачу в вагоні близько десятка людей з книжками та іншими девайсами.

    >>> Тепер набирає обертів масова література, яка не потребує освіченого та активно[го] читача, а за допомогою використання стереотипів масової свідомості досягає ефекту спрощеного читання

    Масова література не набирає обертів. Вона у всі часи масова. 

    Але мені цікавіше що таке “стереотип масової свідомості”, та “ефект спрощеного читання”, та як з допомогою першого досягти другого. Суто прагматично цікаво. 

    • йож

      саркастичний такий прагматизм, чи то прагматичний сарказм?

      • Ніякого сарказму. Я хочу навчитись застосовувати ефект спрощеного читання щоб впливати на стереотип масової свідомості і стати президентом. Тому й цікавлюсь.