Галактична подорож автостопом

Галактична подорож автостопом

Галактична подорож автостопомДорога видалася надзвичайно тяжкою і довгою. Ну так, а хто казав, що подорожувати автостопом у Галактиці буде легко. Космічні каміння чудернацької форми заплутувалися у волоссі, сонячні птахи не дотримуючись жодних правил міжгалактичного руху в будь-який момент могли врізатися в тебе, залишивши задушливий сморід. Час від часу на темно-синьому тлі спалахували то яскраво-жовті, то зеленуваті вогні, що свідчили про патруль попереду, доводилося перестрибувати на іншу зірку, або хмарину, щоб часом не забрали тебе у кімнату міжзоряних розправ, за те що подорожуєш без паспорта.

А так, якщо трохи розслабитися, то подорож була доволі цікавою. Вже двічі на мою зірку заскакували філітові тигри, але нажаль, надовго затриматися не змогли, за ними гналися підводні браконьєри. Дорогою можна було зупинитися і зарядити зірку, випити кисневого коктейлю. Правда це дещо небезпечно, можна було залишитися і без транспорту. Весело було, ще котитися розовим шляхом, на смак він, наче малина. Деколи над головою пролітали вогняні комети, що погрозливо свистіли. Ну для звичайних землян це дорогий засіб пересування, хоча і швидкий.

Кожних 10 хвилин перед обличчям виникав листок лопуха в ластовинні, що інформував скільки стрибків ще залишалося до кінця подорожі. Це трохи дратувало, бо не завжди ти міг його швидко віддерти від обличчя. І ось після одного такого листка перед собою побачила зелений вогонь, який змусив пересісти мене на волосату хмару. Вона була не така зручна як зірка і повільніше минала всі чорні діри Галактики. А деколи так хотілося в них заглянути, вони ж пахли чорницями і молоком.

Вже кілька хвилин я пролітаю повз заморожуючі пагорби і світлоокі дерева, що солодко запрошують до відпочинку. Та не можна піддаватися спокусі, бо тоді подорож триватиме ще декілька днів. Уперто дивлюся вперед шукаючи смачнішої і менш фосфорної Галактичної дороги…. (продовження буде).