Фотограф Анрі: “Я й сам дізнаюсь щось нове кожного разу коли беру фотоапарат до рук”

Фотографа Анрі я знаю декілька років, хоч особисто перетинались декілька разів, то більше я дізнаюсь про нього з його власного фотоблогу www.anri.com.ua Мені подобається його сприйняття світу і ставлення до різних подій та явищ.
Частину того, що мене цікавило я запитав у самого Анрі, а він відповів:

Знаю, що ти жив у монастирі. Ти обрав більш звичайне, звичне життя. Що не склалось?

Не певен щодо твого запитання… що саме мається на увазі під словами «Ти обрав більш звичайне, звичне життя» а стосовно того, що склалось а що ні… так склалось все, і з дівчатами все добре було і від армії мав поважні причини на користь свою, єдиною причиною чому я пішов в монастир було те, що до семінарії мені було вступати ще рано, бо за статутом туди вступають по виповненню 17 років, а мені було щойно 16 от мені й порадили… «йди хлопче до монастиря» насправді, монастир виявився якнайкращою підготовкою до вступу в семінарію, не седіти ж мені після школи в батьків на … ну ти зрозумів). А повертаючись до «більш звичайного, звичного життя» не думаю, що життя в монастирі є аж таким звичним і звичайним.

Анрі, все ж таки не втримаюсь щоб не спитати, ти віриш в Бога? Чи в якісь вищі сили? Чи може щось або хтось керувати людством?

Я вірю в НАЙСОВЕРШЕННІШУ ЛЮБОВ, яка створила світ і підтримує в ньому порядок, який люди так і намагаються порушити, але то інше. Я вірю в Бога, якщо зовсім просто, але як співається в пісні «і кожен має власне розуміння Бога» дивлячись що для кого є богом… Бог це те, чому людина віддає більше ніж собі, для когось це гроші, комусь це кар’єра, ще іншим це шлунок, є такі кому богом є їхнє тіло, а є ближній, сім»я, діти….можна продовжувати довго. Всі роки життя в монастирі і навчання в семінаріях привели мене до власного розуміння Бога і до власного ставлення до церкви і релігії.

Я знаю, що коли ти закінчував школу, не знав ким хочеш бути в житті. Впевнений, багато молоді перебувають у такій ситуації. Що порадиш їм? Як сам знайшов рішення такої проблеми?

Коли я закінчував школу то половина моїх однокласників вступала на економічний, ще трохи на юридичний, хтось на медичний, двоє на компютерників і крім мене ще один вступав до семінарії, вибору і такої різноманітності факультетів як зараз не було, зараз молодим людям легше, є інтернет, є тисячі приватних і напівприватних ВУЗів, і незовсім ВУЗів є з чого оберати, я вступав керуючись правилом «меншої конкуренції» можливо такого правила й не існує, та все ж) я завжди намагався пливсти проти течії і бути в меншості тому й пішов в семінарію. Насправді ж потрібно слухати себе, потрібно просто зрозуміти чого насправді хочеш. Знаю, що сказати це набагато легше ніж зробити, та все ж… зробити це можливо і не вимагає ані грошей, ані знайомств… просто зрозуміти хто ти і який твій шлях… більшість слухається батьків, слідує «дороговказам суспільства» зважає на те, що скажуть інші… справа в тім, якщо слухати ще щось-когось окрім себе, то й відповідальність та подяку потім бути винним комусь. Потрібно жити власне життя, а не нав’язане телевізором чи кимось-чимось ще. Я знав що мені подобається, я знав, що мене чекає щось ХОРОШЕ і те, що мені неодмінно подобатиметься, так і сталось. Мрії і їх конкретизація ось шлях до їх втілення.

Чому вирішив перебратись зі Львова до Києва?

Київ був ще однією моєю мрією, яку мені просто і спонтанно допомогли реалізувати. Варто хотіти і твердо знати чого хочеш, а методи досягнення це «палки в колесах» я завжди ставив цілі і ніколи не думав як я цього досягну, одного бажання достатньо, звісно потрібно й робити щось для досягнення мети, але основним є бажання і певність, що ВСЕ буде а як… це вже не моя справа)

Анрі, чому саме фотографія отримала твою прихильність?

Фотографія… це щось, що поєднує музику і кіно (шоу бізнес) мене завжди вабило поближче до сцени, на всіх концертах я просто бачив себе десь там, і коли переїздив до Києва я й гадки не мав, що вже за рік буду фотографом найкращого, ну добре… одного з найкращих Українських гуртів ). Не тільки фотографія «отримала мою прихильність» ще більше в мене прихильності до музики, отож не виключено, що… незабаром хтось скаже «краще б він продовжував фотографувати» ;)

Твій перший фотоапарат? Що то за звір був?

Мій власний, який я купив за майже власні кошти… був Olympus – Camedia E-20P модель нижча цієї Olympus – Camedia E-10P була першим цифровим дзеркальним фотоапаратом, деякі з функцій, що вже тоді в 2004 були в даному апараті в найдорожчих фотиках з»явились лише зараз, то був дуже хороший апарат)

Ти фотографуєш гурт «Тартак» на концертах та в житті, а як познайомився з хлопцями?

Придбавши отого самого фотика з попереднього питання, я вже був зхожий на фотографа і мав більш-менш доступ до різних масових заходів в так звану VIP зону, ще я собі в фото шопі зклепав посвідчення преси і … безперемііфмффзфшкодно гостював всюди де раніше тільки стовбичив за огорожою та … ну це упущу) Саме так якось прийшов на концерт Дня міста Києва, пофотографував, повикладав фото на форумі гурту, так продовжувалось довший час, крім того я був посередньо знайомий з барабанщиком гутру Едіком, якому часом допомагав з його нелегкими прибамбасами. Отак зчасом в мені поєднались дві функції фотографа та прибамбасоносця) або як в народі кажуть техніка, хоча технік, це щось вузько профільоване, я ж трохи ширший) в функціях мається наувазі)

Ти віриш в те, що в житті ми залежим від обставин, іншого і не завжди від своїх дій?

Я вірю в те, що в житті ми самі обираємо шлях та вимощуємо його собі. Дії це лише проекції наших думок. Мало хто діє не осмисливши наперед. Обставини звичайно також мають вплив, але вірю, що можна розвинути самого себе до такого рівня коли ні обставини, ні інші люди не впливатимуть на життя. Що б не сталось з людиною в житті – це лише, те що людина свідомо чи не свідомо запросила в своє життя.

Як довго ти плекав ідею про відкриття власної фотостудії КОМА? Наскільки складно було втілити ідею в життя?

Плекав) Був такий час коли я про це й мріяти боявся, для мене це здавалось рівносильне польоту на іншу планету. Отож, зараз мене можна вважати астронавтом, це ще один приклад того, що мрії збуваються а думки матеріалізуються і не потрібно себе обмежувати побоюваннями, що чогось бракує… насправді завжди бракує одного – БАЖАННЯ. А стосовно складності реалізації мрії… як і з переїздом до Києва. Мені допомогли, єдине важко було в фізичному плані, оскільки приміщення яке нам дісталось років мабуть з 10 не прибералось а навпаки лише засмічувалось, але два місяці невтомної праці і ми маємо чепурненьке місце для творчості)

Тобі не здається, що професія фотографа (якщо це можна назвати просто професією) стала більш «попсовою» от саме професією? Людина може купити собі фотоапарат, дешевий чи дорожче та клацати все підряд, та викладаи все в мережу і вважати себе фотографом.

Навіть не знаю, я більш ніж впевнений, що КОЖЕН може ВСЕ, це природно для людини (це не лише мої переконання). А стереотипи і забобони просто обмежують необмежені людські можливості. Кожен може грати на гітарі як Хендрікс, кожен може бути не гіршим ніж Шумахер чи розумним як професор, і кожен може стати президентом чи прим»йєрміністром (чи як то було написано ;)) то лише відмовки, що обставини в яких людина народилась, виросла і живе диктують напрямок подальшого розвитку і напрямку життя. Так само з фотографією, кожен взявши фотоапарат до рук є потенційним фотографом, саме так ставали професійними фотографами професійні фотографи)

Що побажаєш початківцям фотографії, які справді чогось прагнуть але не впевнені у своїх силах, здібностях та бажаннях займатись саме улюбленою справою?

Побажаю того. Чого їм бракує) будьте певні!!! Вийшло в мене-вийде в кожного) я й сам вчусь і дізнаюсь щось нове кожного разу коли беру фотоапарат до рук, я тільки через два роки після того як купив професійного фотоапарата почав використовувати ручний режим, практика і ще раз практика, трохи цікавості та ЗАПАЛУ!!! І приходьте. Я поділюсь)

Засновник інтернет-журналу MOLODI. Життя ламає нас по дорозі кудись та все буде файно і зашибісь. Намагаюсь уникати сірості і стандартності, створюючи щось своє. Ще з дитинства люблю наше – українське.
  • Діанка

    Хах.. цікаво)
    “І приходьте. Я поділюсь)” я точно якось прийду)) і дивись.. ти обіцяв поділитись)))

  • Катя

    КОЖЕН може ВСЕ…))) і навіть більше)

  • Діанка я не жадний)

  • Дмитро

    Чувак я хотiв викрасти в тебе,твiй пропуск:)Коли ти фоткав Тартак:)

  • кому що, а я от скажу, що хлопець красивий)

  • Sautumn сподіваюсь ти дівчина ;)
    Катя це така ж істина як те, що вода мокра)))
    Дмитро ого…..і що завадило???

  • ultraorange

    Надвзичайно класне інтерв*ю, дякую, Тарасе, дякую, Анрі!

    Дуже знайома історія про посвідчення “Преса” у фотошопі)) трохи блефувати заради здійснення мрії – це круто!

    Успіхів тобі! Чекаємо разом з Тартачком у Донецьку))

  • Anri, не була б я дівчино, такого б не писала)))

  • ultraorange дякую тобі!!! Ой а як ми чекаємо виступу в Донецьку… ех)
    Sautumn на що я й сподівався ;)

  • Був би страшенно вдячний, якби Анрі пояснив нам аматорам, як правильно офтографувати, уникнути найпопулярніших помилок. Саме такої інформації зокрема мені зараз нехватає

  • Лана

    Дякую і Анрі, і Тарасу! Гарна стаття! Цікава, приємна, пройнята позитивом, світлом і теплом усмішки! На таке, як на мене, здатні тільки по-справжньому талановиті й порядні люди.