Європа допоможе нам вдосконалити ЗНО?

Цьогорічні абітурієнти вже склали свої пробні тестування. Певним чином оцінено рівень знань, а справжнє ЗНО для них гряде в червні. Попри всі спроби вдосконалити чи взагалі відмінити тестування, процедура фактично та ж, що й минулого року, – студенти вступатимуть до ВНЗ на основі сертифікатів.

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) в Україні не критикує хіба що ледачий. З недавніх пір серед невдоволених навіть МОН. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), що регулярно моніторить це питання, восени учні, батьки та школи з уже влаштованими на той час випускниками лояльніші до ЗНО, ніж навесні. При цьому виші, зокрема, НаУКМА, досі намагається боротися з цією системою оцінки знань.

2010-го за сприяння Української студентської спілки (УСС) стартувала інформаційна кампанія «Вступ без хабара», що окрім всього передбачала проведення відкритих уроків в школах. Активісти-студенти прагнули поінформувати батьків та абітурієнтів щодо суті ЗНО, розповісти про власний досвід вступу за цими тестами до вищих навчальних закладів . Окрім Одеської, Миколаївської та Київської областей особливого розголосу ця кампанія не зазнала, і це логічно: адже слід було домовлятися з місцевими управліннями освіти і науки, адміністрацією шкіл, викладачами, і пояснювати, чому це потрібно абітурієнтам, – у школах мало хто хотів йти на поступки.

Однак УСС не зупинилась на цьому. Пройшла низка «круглих столів» за участі народних депутатів парламентських комітетів із питань освіти та науки, експертів національного та регіональних центрів оцінювання якості освіти. 14-16 квітня відбулася міжнародна зустріч на цю тему, учасниками якої стали експерти з питань освіти з Азербайджану, Литви, Німеччини, Польщі, Росії та України. У результаті цього розпочала свою діяльність міжнародна мережа експертів у сфері зовнішнього незалежного оцінювання, які будуть консультувати Україну щодо подальших реформ у галузі вищої освіти та впровадження зовнішнього незалежного оцінювання, а також допомагати популяризувати переваги ЗНО в мас-медіа та соціальних мережах, забезпечувати збереження зовнішнього незалежного оцінювання як єдиного іспиту, що дозволяє абітурієнтам вступати до вищих навчальних закладів.

Прихильник новоствореної мережі, доктор математичних наук Марк Зельман, котрий має п’ятнадцятирічний досвід у сфері розробки тестів (SAT, GRE, GMAT) у Прінстоні (США), розповів про особливості системи в різних країнах. Головна відмінність між тестами – на чому неодноразово було наголошено – полягає в різниці між політичними та соціальними умовами в країнах США та Європи. Будь-які тести слід розглядати як соціально орієнтовані, тобто їх створення та оцінка переважно залежать від конкретних соціально-політичних настроїв.

Якщо в США давно існують так звані тести на здібності (ability tests), то у нас вони тільки в стадії розробки. Такі топові університети, як Гарвард, Прінстон, Єл були першими, хто використав assessment ability – оцінювання людей за їхніми здібностями, зокрема, здібностями до навчання. В Україні ж навіть провідні університети не мають можливості впроваджувати нововведення і вимушені підкорятися чинному законодавству. Наприклад, у 2009 році під час вступу до НаУКМА на добровільній основі абітурієнтам вперше було запропоновано написати тест на здібності. Ось як розповідає про це один із учасників того тестування, нинішній студент «Могилянки» соціолог Роман Дрямов: «Порівнювати можна могилянські тести та ЗНО. Тести на здібності – абсолютно інші. Але якщо вже обирати одне з двох, то першість, безперечно, за ЗНО. Аби така методика була більш-менш адекватною, спершу потрібно багато експериментувати з групами, де ці параметри відомі. Враховувати вікові, культурні, соціальні відмінності. А тут – як нам тоді пояснювали – просто скопіювали американський метод. Вийшло, як на мене, невідповідно до українських реалій».

У Великобританії оцінка іспитів відбувається за шкалою «A-level». Однак розробники цього тестування зрозуміли, що такий тест дискримінує абітурієнтів, адже доступ до знань у всіх різний. Тому вже 3-й рік в «туманному Альбіоні» запроваджено пілотний проект, який проводить, збирає та аналізує дані подібних тестувань. Він називається pilot ability – це пробний тест на оцінку здібностей, який повинен врахувати всі соціальні прошарки в країні, і «загнати» всіх в однакові рамки. Згаданий Марк Зельман також зізнався: під час розробки аналогічних тестів в США було виявлено, що вони дискримінують афро-американців. Тести були відправлені на доробку.

В Україні ситуація нагадує Великобританію, якщо говорити про спрямованість тестів на перевірку знань, а не здібностей. Це пов’язано з тим, що українські абітурієнти одразу обирають ВНЗ та спеціальність. Американські ж студенти просто вибирають ВНЗ, де протягом наступних 3 років самостійно визначають улюблені предмети.

Іноземні фахівці наголошують і на тому, що результати тестів за кордоном оскаржують у судах. У нас результати оскаржити можна лише протягом 3 днів з моменту отримання результатів тестування. А про конкретний час та дату апеляції абітурієнт може дізнатися, лише самостійно зателефонувавши до центру оцінювання якості освіти. І якщо в Україні апеляція полягає в повторній перевірці результатів тестів із неможливістю їх подальшого оскарження, то в США навіть існує термін «похибка виміру». Вона означає можливість помилки викладачів під час оцінки здібностей абітурієнта. Якщо такий факт виявляється, абітурієнт отримує компенсацію грошима.

Але Великобританія і США досить далекі від українських реалій. Варто нагадати першозадум ЗНО – це тести замість випускних іспитів. Але у 2008 році, коли ці тести вже були обов’язковими, абітурієнти складали ЗНО в квітні. На той час вони офіційно не вивчали ще 2 місяці навчальної програми. Через рік випускники писали тести все одно в травні, і лише з минулого року після закінчення навчального року – в червні.

У Польщі та Литві ЗНО досі розцінюють як випускні тести. А в Україні результати тестування вже є одним із головних документів під час вступу до ВНЗ. Лише для творчих спеціальностей досі дозволено вступні випробування.

Окрім проблеми якості тестів є зауваження щодо процедури самого ЗНО. Наприклад, у питанні рейтинговості. Вона формує оцінкову шкалу, де після 200 наступною найвищою оцінкою може бути 198. Досі невідомо, чому, маючи навіть 3 помилки, можна отримати ідеальне 200. А різниця між отриманням в сертифікаті 167 чи 165 балів може в шкалі мати різницю в 10 помилок.

Ще одним проблемним місцем є прозорість процедури написання тестування. У нас абітурієнтів випускають до вбиральні, де вони мають реальну можливість зазирнути в усі шпаргалки. Або ж зателефонувати мамі, яка сидить біля Інтернету. Чи написати sms-ку. У тій же Грузії тестування проводять у великих університетських аудиторіях або на площах, де все фільмують камери. Там будь-які порушення будуть поміченими й абітурієнт одразу буде знятий з процедури написання тестів.

В абітурієнтів також виникають питання щодо рівня компетентності укладачів тестів і наступної оцінки результатів. Для цієї процедури варто залучити не шкільних учителів, а професорів топових вищих навчальних закладів України. Адже саме вони зацікавлені в прийомі розумних та вмотивованих абітурієнтів…

Ще однією поважною проблемою є розходження між тим, що навчають у школі, і тим, що вимагають на тестуванні. Розробники ЗНО переконують, що тести розроблені відповідно до рекомендованих міносвіти навчальних програм, і «діти просто нічого не хочуть вчити». Проблема насправді в тому, що тести дійсно мають відповідати політично-економічним умовам в країні. В Україні бракує грошей для достойної зарплатні викладачам. Останні, у свою чергу, не будуть належно навчати дітей. А ті не матимуть змоги самостійно вступити до ВНЗ.

Не передбачено коштів і для першокласних спеціалістів, які б могли займатися розробкою інструментарію для оцінки знань та здібностей вступників. Якщо в США для цього вже існує окрема наука, українські науковці незабаром лише почнуть читати дослідження з Інтернету. До розробки ж власної методології справа дійде нескоро.

Як відомо, на початку 2010-го навчального року хотіли взагалі скасувати процедуру тестування в Україні. А нині неможливо пролобіювати питання закріплення ЗНО на законодавчому рівні у владних органах – ніхто з чинної влади в цьому не зацікавлений. «Нагорі» так само не зацікавлені й в тому, щоб абітурієнти здобували вищу освіту, ставали бакалаврами та магістрами. Як інакше сприймати зменшення кількості бюджетних місць та фінансування окремим університетам, які й так не мали грошей для проведення власних досліджень, закупівлі потрібної літератури тощо.

У ході спілкування з іноземними спеціалістами у ході згаданої вище конференції стало зрозумілим одне: створити першокласну процедуру тестування та укласти якісні тести нескладно. Крім певного часу, це потребує коштів та зацікавленості чинної політичної влади.

А от цього наразі в Україні не помітно.

  • Adialia

    “Ще однією поважною проблемою є розходження між тим, що навчають у школі,
    і тим, що вимагають на тестуванні. Розробники ЗНО переконують, що тести
    розроблені відповідно до рекомендованих міносвіти навчальних програм, і
    «діти просто нічого не хочуть вчити». Проблема насправді в тому, що
    тести дійсно мають відповідати політично-економічним умовам в країні. В
    Україні бракує грошей для достойної зарплатні викладачам. Останні, у
    свою чергу, не будуть належно навчати дітей. А ті не матимуть змоги
    самостійно вступити до ВНЗ. ”

    Як це “тести мають відповідати політично-економічним умовам в країн”і? Це вже  проблема не тестів і Центру тестування, а Кабміну. Чи ви пропонуєте творцям тесту вирішити ці поблеми?Чи може зменшувати рівень тестів, бо діти не хочуть вчитися в школі? Хоча навіть не так. Про весь термін навчання навіть немає сенсу казати… Бо діти не хочуть за декілька місяців до тесту сісти і вивчити предмет який здаватимуть? Тести і не повинні бути елементарними. Як же ж тоді визначити кращих із абітурієнтів?

  • Які б не були тести, об*єктивно важко оцінити справжній рівень знань абітурієнта.
    З року в рік ЗНО стає легше, про це говорять викладачі, які створюють ці тести, і безумовно ті викладачі, що готують не перший рік дітей до тестування. Звичайно не всі предмети, але, наприклад, математика. За 2008 рік вона була на рівень складніше, ніж у 2010.

    Звичайно, щодо політико-економічної ситуації, Ви праві стосовно того, що це не проблема УЦОЯО, питання ЗНО має цікавить нашу політичну еліту. Бо для них це також важливо, ЗНО як спосіб отримати в майбутньому кваліфіковані кадри.

    І навіть якщо ці кадри не будуть працювати з владою, то будуть працювати на неї, сплачуючи податки.