Етичний кодекс українського журналіста.

1.Свобода слова та висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста.

Частіш за все йде підлаштування під замовника. Це не факт підкупності чи чогось ще, але ніхто цього не сміє виключати. “Хто леді поїть, той її і танцює”. А їсти хочеться усім.

2. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини.

Виключаючи жовту пресу з поля зору, здається, що усе добре. Але… Скільки разів ми почуємо ті або інші подробиці, не завжди гарні (наприклад чорний PR під час предвиборчої компанії)

3. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених .

Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду. Скільки судових справ ми чули по ТБ? Скільки статей починалось з %username%- злочинець? Усе, питання вичерпано.

4. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.

Якось не дуже давно на ТБ бачила такий відеоряд: хлопець з затертим лицем, зі зміненим голосом, але знизу написано ім’я та прізвище.

5. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста.

Об’єктивна подача інформації стає головною проблемою взагалі, як методу усіх вчать “розумним” недомовкам.

6.Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.
Коли стаття куплена? Вважаєте, що таких мало? Вважаєте, що це завжди замовчують?

7.Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, неповинна фальсифікувати зміст.

А ось іноді, особливо помітно, що слова вирвані з контексту. “На планеті журналістів”.

8.Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

Іноді на одну вирвану з контексту фразу знаходиться один, два, а іноді й три відголоска.

9.Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

Останнім часом ми бачимо лише односторонню інформацію. Висвітлюється лише той бік, який стає потрібним. На роль незалежних експертів приймається дуже такі залежні.

10.Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання на перед визначеного результату.

Але чому вважають, що 95% населення — це альтернативно талановиті? Опитування проведено на фокус-групі з трьох чоловік, включно одного пенсіонера та дитину до трьох років.

11.Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Але тільки одна газета з 50 буде публікувати спростування на надруковану раніше інформацію.

12.Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації.

Будь яку дію у цій країні можна підлаштувати під вимоги конституції, або під фінансову консультацію.

13.Плагіат несумісний із званням журналіста.

Усе це сказали у районній газеті під номером 77 передруковуючи наступну статтю з New York Times.

14.Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу.

«Оп!” – сказали українські журналісти та пішли друкувати ще одну шокуючу статтю про депутатів-ґвалтівників.

15.Журналіста не можна зобов’язати у службовому порядку писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.

Але матеріальний рівень ніхто не скасовував. Тепла розмова та хабар — усе можливо.

16.Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за підготовлений чи непідготовлений журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.

Неофіційні пільги стають в мить дуже офіційними, або старий товариш з боргом в квартиру в центрі міста, або щось інше.

17. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обґрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

Та ось тут ми згадуємо діток, депутатів, Артек…

Далі робіть висновки самі про наше цнотливе законодавство та яка сторона сили вам ближче.

Дурнуватий філолог-русист, який професійно грає на нервових закінченнях та добре знає усю їх парадигму. Займаюсь журналістикою, малюнком, фотографією, пишу вірші та прозу. В душі більше індуктивного та інтуїтивного, але логіка ще ввімкнена. Іноді не зібрана, але коли ж тут працювати, коли всі навколо самовиражаються. Е-Мейл: ptaha-zozo@ukr.net www.zozylya.blogspot.com ICQ: 384-454-171