Все, що я думаю про дружбу (суб’єктивна думка про парадокс відносин)

Все, що я думаю про дружбу (суб’єктивна думка про парадокс відносин)Завжди приємно усвідомлювати, що знайдеться людина, яка буде тебе підтримувати у важкі часи, поділяти твої захоплення, підніматись з тобою до небес і опускатись у прірву. Звичайно, зараз усі подумали про кохання але, я думаю, є дещо важливіше – дружба. Задумайтесь, кохання ж ґрунтується на дружбі.

З дитинства ми завжди знали, що друзі це ті з ким можна розважитись, той хто з тобою на одній хвилі. Але з часом вона вимагає більшого, ти хочеш відкрити душу, розказати про біль і поділитись досягненнями. Ну і звичайно, взамін получити теж. Все, як в дитинстві тільки тепер набагато глибше. Ти розумієш хто ця людина, складається враження, що в неї частинка твоєї душі і навпаки. Ти завжди можеш бути собою з цією людиною – навіщо приховувати СВОЄ обличчя перед СВОЄЮ людиною. Дійсно, втішно усвідомлювати , що серед 7 мільярдів людей знайдеться така , що тебе знає і якій ти можеш довіритись. Ідеальна модель ідеальної дружби. У світі , де кожен сам за себе , таке трапляється рідко. Люди з кожним роком змінюються, та що там роком – днем. І тоді той кого ми, здається, добре знали, стає зовсім чужим. Інші захоплення,інший погляд, світосприйняття, думки і в кінці кінців інші друзі. Це сумно але це реальність. Немає нічого постійного і ми не повинні нічого іншого вимагати. Залишаються лише спогади і ностальгія по днях, які більше не повторяться – що ж і це непогано.

Напевно, я занадто скептична але я вважаю, що ніхто мене не зрозуміє краще ніж я сама, можливо, з часом я зміню свою думку, але зараз я все більше впевнююсь у її вірності. В кожного своя правда і свій погляд на речі – в кожного свої таракани. І тому здебільш ми один на один із своєю самотністю.

З кожним роком фальшивих людей стає все більше, від дитячої безпосередності і щирості не залишається і сліду. Все більше починає працювати система – сьогодні друг, а завтра ворог. Я не вірю в дружбу , в те, що хтось безкорисно буде проводити з тобою час. Так, звичайно, будь-які відносини опираються на взаємодопомогу і співпрацю. Ми ж не егоїсти, принаймні деякі з нас. До чого я веду – хочеш отримувати, то навчись віддавати. Очевидна річ. Нас оточує маса фальші. Щоб здобути певний статус люди приховують своє справжнє обличчя за дружелюбністю і вихованістю. За цими приємними і красивими масками часом ховається зіпсована, а подекуди і гнила душа. Скажу по-правді, мене тошнить від таких людей. Невже важко сказати правду про те, що ти дійсно відчуваєш і що ти думаєш? Звичайно, в правдолюбів не буває багато друзів. Як би не голосно всі кричали про те, як вони хочуть знати правду, почувши її ображаються. Тому легше кидати до тошноти солодкі слова.

Який це має стосунок до дружби? Самий прямий, ми її творимо, ми фальшиві підлабузники. Порівняйте, те що ви говорите і те що хочете сказати. Пропускаєте через внутрішній фільтр і потім ваш голос відтворює підсолоджену правду. Виправдання – ми ж не можемо образити друга, але варто зрозуміти різницю між коректністю і брехнею.

Дружба…На власному досвіді переконалась – не давайте знати про себе місяць і про вас забудуть. У всьому людина шукає свою вигоду і дружба не виняток. Перестаньте хвалити своїх друзів, перестаньте підсолоджувати слова звернені до них, говоріть правду і ви будете їм не цікаві. Спілкування не припиниться але ставлення зміниться. Ось така наша безкорисна дружба.

  • йож

    шоби, як кажуть, не бути голослівним перечитав статтю зверху до низу – всю і навіть півтора рази, на більше шото нефатає, коищо.
    Висновки:
    Я люблю суржик!

    “взамін получити теж”
    (бажано)  – “взамін ОТРИМАТИ…”
    (а можна і…) – атрімать…. (автор відомей акраїнамовєц і злісний нЄнавистнєг кравасісів чи кравасісь…хз.)

    “мене тошнить від”
    (бажано) – “мене НУДИТЬ…..”, хоча можна було б просто “ща блюну” 

    “ностальгія по днях” ???????
     ну це вже малацца! прям пасіб! буду юзать)) 

    “не цікаві”
    – а хіба воно, оце слово(прикметник здається) не разом пишеться? мож і окремо, в мене 7 з 12 по укр. мові…

    “будь-які відносини опираються на взаємодопомогу і співпрацю”
    Співпраця – це вже відносини, як і взаємодопомога, виходить відносини опираються на…?

    “ми фальшиві підлабузники”
    – я не ВИ, і власне хто такі “МИ”??? (скільки разів…)

    навіщо приховувати СВОЄ обличчя
    – а Ви приховуєте? пластичний хірург Вам в поміч.

    “Ось така наша безкорисна дружба.”
    – ну знову ж таки Ваша….

    І про статтю:
    Дайте Барту ПИВА!
    а так – нічогенько, корисно!

  • Magenta

    Щодо попереднього коментаря, він тут не зовсім доречний, адже конкретно зараз ми розглядаємо зміст, а не форму. Хоча, повинен визнати, місцями ця форма „потерпає“ від неточності висловлювань (хоч без цих наголошувань я б на них уваги і не звернув). Ну, це вже умовності.

    На рахунок тексту, він, хм, „попахує“ стереотипами. Відразу приходять на думку різноманітні картинки чи цитатки в стилі „я не такий як всі“, „мене ніхто не розуміє“ і схожі. Кажете, що тепер дружба це є такою-собі ширмою для корисливих цілей? Не знаю, не знаю. Принаймні, в моєму оточенні є і інші люди і окрім лицемірів.

    Також потішні слова про егоїзм. Що з ним не так-то? Чим ж він такий поганий, що нікому не вгодив? // Гаразд, щойно ще раз заглянув в інтернети (так, я хотів написати це слово у множині) в пошуках визначення. Переважно йому надають нейтрального характеру, хоч іноді трапляється і негативний відтінок.

    Це я до того, що сам по собі егоїзм є нормальною природною річчю. Хто ж про тебе подумає краще ніж ти сам? І якщо ти хочеш, щоб в тебе справи йшли як мінімум добре, тобі про себе треба думати і проторувати собі шлях. Як на мене, цілком нормальна штука. Інша справа, що його можна поділити на „здоровий“ егоїзм та не зовсім, але це вже інша розмова.

    До речі. В моїй компанії всі в більшості випадків говорять прямо, як є. І якщо щось, то про це сповістять в звичайнісінькій прямій формі. Без завуальованості. Проте не варто казати, що комусь-там повезло з друзями, а комусь не дуже. Людина сама обирає з ким їй спілкуватись. Згідно з її баченнями та уявленнями про правильне і неправильне, хід речей (домашнє завдання: добудувати асоціативний ряд, логічний ланцюжок і інше) вона притягує до себе відповідний контингент. І цілком природна ситуація, коли люди, живучи в одному місті, навіть на одній вулиці, живуть у зовсім різних світах. 

    Кількома словами, не треба так песимістично. Все не так вже й погано як Ви описали.