Для молодих у нас завжди дорога!

Представляємо нову авторку журналу – Марія Сєрікова. Детальнішу інформацію про неї та інших членів нашої команди ви знайдете на сторінці “АВТОРИ

«Робота для молоді! Шукаємо активних молодих спеціалістів. Досвід роботи не менше двох років»,- читаю оголошення. А де ж взяти ті самі роки стажу, ніхто й не порадить. Насправді ж після 15 років гризіння науки спочатку в школі, а далі ВУЗі випускників чекає сумна картина. Куди піти працювати ? Найактуальніше питання, що постає в першу чергу. Де знайти своє місце під сонцем, якщо на ринку праці ти аутсайдер ?

Спробуємо розібратися у трикутнику : молодь-роботодавець-держава. Одні звинувачують випускників в тому, що вони далеко не завжди погоджуються на ті умови , які їм пропонують на ринку праці. Одна з проблем- зарплата. Звісно ж, молодому спеціалісту потрібно починати « з нуля» і витратити певний час на освоєння на новому місці і він не може з повною самовіддачею виконувати всі обов’язки. Цю специфіку розуміють всі. Друге, й не менш важливе- умови праці. Студенти, проживши в перенаселених гуртожитках наївно вважають, що їх вже нічим не злякаєш. Але, якщо влаштуватися на роботу в селі, на приклад, де немає нормальних доріг, не те що газу, а елементарної води в будинку, починають розуміти, що попередні висновки були хибними.

У чому ж тоді звинувачувати одну з найнезахищеніших верств суспільства ? В тому, що у них завищені вимоги ? Вибачте, але погоджуватися на мізерні заробітки при тому, що в цей час створюються сім’ї, народжуються діти, це просто нереально!

Другою ланкою виступають роботодавці. Хто вони ? Добрі дяді і тьоті, що з розгорнутими руками чекають на нову робочу силу ? Перш за все, вони беруть до уваги, який ВНЗ потенційний кандидат закінчив. Віддається перевага престижним університетам, типу Шевченка, КПІ, але ж далеко не у всіх є можливість навчатися у таких світил вітчизняної освіти. Роботодавці традиційно скаржаться на відсутність знань у новоспечених спеціалістів, мовляв п’ять років студенти «протирали штани» і в результаті їх знову потрібно перевчати і підганяти під свої рамки. Тому, відповідно, і шукають людей з досвідом роботи.

Зазвичай роботодавці бажають відразу мати відданого супер професіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість, здебільшого, отримують протилежне. Чи реально знайти компроміс ? Загладити гострі кути мала б, насамперед, держава, яка не втомлюється повторювати, що молодь- то наше майбутнє. Тож, необхідно докласти усіх зусиль для ефективної державної політики щодо працевлаштування молоді. Особливо в умовах нашої складної економічної ситуації та кризи.
Багато людей знаходить роботу за знайомством або ж за хабар. А що ж робити простим смертним, які не мають ні того, ні іншого ? Варіанти наступні: шукати в Інтернеті, через спеціалізовані газети та журнали, можна, в кінці кінців, запитувати у друзів та знайомих.

Результати не оптимістичні. Більшість української молоді- потенційні емігранти, які не знайшовши належної підтримки у рідної країни виїжджають у пошуках кращого життя. Сумно це чути, а ще сумніше відчувати себе не потрібним своїй Батьківщині. Звісно ж, за кордоном медом не намазано і не слід чекати на золоті гори, але повернутися у рідні краї завжди є можливість.

Думаю, що робота завжди є, питання в іншому- яка і як оплачується. Просто не завжди є та, на яку ми очікуємо, тут грає роль місце, обставини, наші звички та стереотипи.
Як не крути, а без допомоги молодим не обійтися. Саме батьки підіймають нас на ноги і вірять до останнього, за що ми їм безмежно вдячні!

Токио суши – все о японкской кухне, а также приготовление суши. Много разновидностей рецептов.