Для молодих у нас завжди дорога!

Представляємо нову авторку журналу – Марія Сєрікова. Детальнішу інформацію про неї та інших членів нашої команди ви знайдете на сторінці “АВТОРИ

«Робота для молоді! Шукаємо активних молодих спеціалістів. Досвід роботи не менше двох років»,- читаю оголошення. А де ж взяти ті самі роки стажу, ніхто й не порадить. Насправді ж після 15 років гризіння науки спочатку в школі, а далі ВУЗі випускників чекає сумна картина. Куди піти працювати ? Найактуальніше питання, що постає в першу чергу. Де знайти своє місце під сонцем, якщо на ринку праці ти аутсайдер ?

Спробуємо розібратися у трикутнику : молодь-роботодавець-держава. Одні звинувачують випускників в тому, що вони далеко не завжди погоджуються на ті умови , які їм пропонують на ринку праці. Одна з проблем- зарплата. Звісно ж, молодому спеціалісту потрібно починати « з нуля» і витратити певний час на освоєння на новому місці і він не може з повною самовіддачею виконувати всі обов’язки. Цю специфіку розуміють всі. Друге, й не менш важливе- умови праці. Студенти, проживши в перенаселених гуртожитках наївно вважають, що їх вже нічим не злякаєш. Але, якщо влаштуватися на роботу в селі, на приклад, де немає нормальних доріг, не те що газу, а елементарної води в будинку, починають розуміти, що попередні висновки були хибними.

У чому ж тоді звинувачувати одну з найнезахищеніших верств суспільства ? В тому, що у них завищені вимоги ? Вибачте, але погоджуватися на мізерні заробітки при тому, що в цей час створюються сім’ї, народжуються діти, це просто нереально!

Другою ланкою виступають роботодавці. Хто вони ? Добрі дяді і тьоті, що з розгорнутими руками чекають на нову робочу силу ? Перш за все, вони беруть до уваги, який ВНЗ потенційний кандидат закінчив. Віддається перевага престижним університетам, типу Шевченка, КПІ, але ж далеко не у всіх є можливість навчатися у таких світил вітчизняної освіти. Роботодавці традиційно скаржаться на відсутність знань у новоспечених спеціалістів, мовляв п’ять років студенти «протирали штани» і в результаті їх знову потрібно перевчати і підганяти під свої рамки. Тому, відповідно, і шукають людей з досвідом роботи.

Зазвичай роботодавці бажають відразу мати відданого супер професіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість, здебільшого, отримують протилежне. Чи реально знайти компроміс ? Загладити гострі кути мала б, насамперед, держава, яка не втомлюється повторювати, що молодь- то наше майбутнє. Тож, необхідно докласти усіх зусиль для ефективної державної політики щодо працевлаштування молоді. Особливо в умовах нашої складної економічної ситуації та кризи.
Багато людей знаходить роботу за знайомством або ж за хабар. А що ж робити простим смертним, які не мають ні того, ні іншого ? Варіанти наступні: шукати в Інтернеті, через спеціалізовані газети та журнали, можна, в кінці кінців, запитувати у друзів та знайомих.

Результати не оптимістичні. Більшість української молоді- потенційні емігранти, які не знайшовши належної підтримки у рідної країни виїжджають у пошуках кращого життя. Сумно це чути, а ще сумніше відчувати себе не потрібним своїй Батьківщині. Звісно ж, за кордоном медом не намазано і не слід чекати на золоті гори, але повернутися у рідні краї завжди є можливість.

Думаю, що робота завжди є, питання в іншому- яка і як оплачується. Просто не завжди є та, на яку ми очікуємо, тут грає роль місце, обставини, наші звички та стереотипи.
Як не крути, а без допомоги молодим не обійтися. Саме батьки підіймають нас на ноги і вірять до останнього, за що ми їм безмежно вдячні!

Токио суши – все о японкской кухне, а также приготовление суши. Много разновидностей рецептов.
  • Люди з гарних вузів, і з досвідом роботи дістають роботу, а інші ні. Ну і що?

    Досвід роботи запросто можна дістати щось роблячи. (Чи це тільки програмісти можуть ночами працювати по спеціальності вдома?)

    P.S. Боже, врятуй нас від ефективної державної політики працевлаштування молоді. Я після повернення з армії хочу бути зовсім вільним, а не зобов’язаним ще комусь якоюсь роботою…

    P.P.S. Це критика. Але не зважайте і продовжуйте. Може у вас вийде якщо не розв’язати якусь проблему, то хоча б наблизитись.

  • О! Ви журналіст? Значить можете отримувати досвід прямо тут.

  • Справа не в зобов’язанні перед державою, а втому, що молоді люди закінчують ВНЗ і не можуть влаштуватись за фахом. Ця проблема актуаль всюди, не думайте, що тільки в пострадянських країнах. В Англії кожен може працювати стільки, скільки завгодно після досягнення пенсійного віку. Жоден нема такого права, навіть натякнути, кинути роботу і відпочивати вдома. В цьому є плюси і мінуси. В Україні молодим спеціальстам особливо важко, бо знайшовши будь-яку роботу, хоч і не за фахом, ти будеш отримувати не набагато більше мінімалки (залежить від посади та міста). В Англії мінімальна заробітна платня – 800? = 1200$

  • В журналістиці я “самоучка”, тому не судіть суворо. Звісно, скільки людей, стільки ж думок. Проблема не є супер новою, але ті, хто спіткнувся з цим зрозуміють мене. Не ставила за мету щось запроваджувати, повчати і критикувати. Звичайна констатація факту і тему взяла не з повітря, а з власного досвіду.Дякую за увагу до моїх проб пера !

  • Юрій Гай

    Не знаю, я якби згоден з автором, що з роботою напряг, але водночас ні.

    Якщо шукати роботу через місяць після випуску, то знайдете ви її наступної весни (це реальний досвід, тому п’ятикурсники починайте вже зараз рити землю та інтернет в пошуках роботи!)
    Якщо почати її шукати хоча б взимку, то запрошення на роботу ви отримаєте ще до захисту диплому і випуску.
    А взагалі вважаю так – не знаходить той хто не шукає, а це представники тих, хто круто відгуляв п’ять років і починає вити, що нема де жити. А якщо є ініціатива, бажання та відсутній страх перед проблемами, то буде робота.
    Недавній реальний факт:
    Зі ста, а може і більше, організацій, в які надіслав резюме, відгукнулися аж три ((
    Вибрав те, що ближче, що правда промахнувся з вибором, бо добре обломали з посадою – обіцяли одне, а маю інше, те саме по зарплатні. Маю інженера по вентиляції при тому, що основи вентиляції, опалення та кондиціонування вивчав аж один семестр, маю зарплатню аж в 1500грн замість 3-4 тис. Але є плюс і доволі вагомий плюс:
    Запис в трудовій книзі, стаж та саме головне досвід – практичний досвід.
    І хто мені заборонив освоїтись за пів року з роботою і почати шукати нову.
    Шукати нову роботу я почав паралельно з влаштуванням на цю. Щоб прискорити процес – почав після відправлення резюме через день-два телефонувати щодо їх пропозиції.
    Видзвонив дві організації – в одному випадку потрібно знати англійську на розмовному рівні, в іншому потрібно мати запис в трудовій про роботу на посаді ІТР.
    Щодо “два роки стажу” – якраз там і треба шукати, щодо “треба професіонали” – як раз туди і треба лізти.

    Вам ніхто не надає по вухах, якщо ви поморочите мозок відділу кадрів своєю настирністю.
    А якщо ви впевнені в своїх знаннях – то знайте, така штука як стажування або випробний термін якраз для того існують, щоб навчити молодого спеціаліста.
    Сам от зараз намотую кілометри по цехах із зошитом та довідником в руках і перекваліфіковуюсь під потреби посади і нічого – за два місяці після випробувального терміну, після трьохсот-кілометрового пробігу по території заводу я зможу доводити свою точку зору всім, хто її поставить під сумнів.

    Ідіот той підприємець, який нехтує молодими кадрами!
    Друга мова, що більшість цих кадрів п’ять років нехтували навчальною програмою…

    Пошук роботи справа затяжна, тому починайте її шукати поки ще вчитесь, а щоб випробувальний термін був недаремним – вчіться, це щоправда вже стосується більше першокурсників.
    Пардон за купу буквів ))

  • Питання до пана Юрія: “Для чого треба трудову книжку, і де її взяти якщо треба?”…

    Бо поки що займався лише одноразовими і тимчасовими роботами на канікулах…

  • Трудова книжка тобі знадобиться при нарахуванні пенсії, тож, виходить, що все життя ми працюємо на неї. Нажаль, не всі поспішають офіційно оформляти на роботу, особливо, студентів.

  • Юрій Гай

    Трудова потрібна для занесення туди відміток про те ким де і скільки працював, можливі підвищення чи навпаки, причини звільнення, ну і головне без неї на офіційну роботу не візьмуть.
    Пуста трудова книжка продається так само як зошит чи тому подібне – придбати можна доволі просто. Друга справа відкрити:
    Тут просто кажучи розуміється перший запис в трудовій книжці з відповідним першим офіційним працевлаштуванням. Особисто в мене це було на практиці, вдалось влаштуватись на сезонний ремонт і там відкрив трудову. Але ось зараз дізнався, що навчання у ВУЗі (може технікум і ПТУ також) враховується в стаж. Мені не врахували бо перший запис зроблений на три роки пізніше вступу.
    Раджу всім зайнятись цим питанням – трохи мороки з “паперознавтсвом” і все вийде.
    Я на пенсію не спішу працювати, але толковий досвід роботи на неофіційній роботі я не дістану по причині того, що відповідальна посада не може бути неофіційною.
    Неофіційно взагалі не радив би влаштовуватись, якщо це невідомі вам люди – може бути кидалово з будь-якої сторони – матеріальна, фінансова, юридична, та будь-яка – неофіційно це фактично без прав, а якщо робота небезпечна то… Краще вже домовитись на офіційну мінімалку і плюс в конверті. Ну це імхо.
    Юристи краще розкажуть чому що і як ))

  • Та ви теж непогано розповіли. Дякую.

  • Сергій

    Крім вище згаданих варіантів пошуку роботи, випускнику можна звернутися до викладачів навчального закладу. Бажано тих, хто викладає профілюючі предмети. Не знаю як в інших університетах, а в нас така практика досить таки поширена і багатьом випускникам, яких не соромно викладачу представити роботодавцю як молодого спеціаліста, допомогли знайти перше робоче місце, яке отримати дуже важко.
    Що стосується “паперознавства” при оформленні першого запису в трудову книжку то це дійсно важка робота. Навчальні заклади чомусь не поспішають робити запис. Особисто мені прийшлось добре попрацювати, щоб зробити запис в книжу у ВНЗ. А вже через 2 роки, брат з тими самими аргументами прийшов у відділ кадрів університету, йому відмовили. Короче кажучи “тут играть, а тут не играть”.

  • Як на мене, заходи, типу Ярмарок ваканцій- звичайна показуха.Можна поцікавитися з якого університету викладачі допомагають працевлаштуватися? Був у нас один професор Білик, на все життя запам’ятаю, як він без втоми повторював, що ми всі бездарі, була б його воля відрахував би пів потоку.Такий собі озлоблений на весь світ чувачок, без особистого життя, відривався по-повній на студентах. Це я до того, що після ось таких екземплярів не залишається віри, що все ж є не байдужі викладачі.

  • Юрій Гай

    ну ну ну, так похмуро думати можна але не раджу на такими думками мислити.
    Ярмарка вакансій це не показуха, хоча із ста студентів там десяток знайде собі місце інші в ауті, але, все ж.
    Авжеж якщо ВУЗ спеціалізується на стрижці капусти, то і спеціалісти відповідного рівня і вести мову про зацікавленість ВУЗу в працевлаштуванні власних випускників не варто, але такі ВУЗи відомі своєю “славою”.

    Підняте питання дуже актуальне, бо стосується якраз молодих людей які і є контингентом журналу, і водночас дуже глибоке, бо фактично до нього потрібно підходити ще з 11-го класу, а не з п’ятого курсу, тому автору 5+ за підняття теми.

    ПС, щодо викладача – ідіотів завжди вистачало і зараз їх ще більше то ж не вішатись через них – хай гавкає, він за це гроші отримує. Задача студента вивчитись, працевлаштуватись і при великому бажанні поставити такого препода в куток власними досягненнями.

  • Мабуть, найкращий роботодавець-“юний орел” Поплавський,можна на сцені”засвітитись”, якщо параметри відповідають шоу-бізнесу, офіціантом влаштуватися в один з багаточисельних ресторанів героя, правда, на довго там ніхто не затримується- жорстока конкуренція ринку.Коротше кажучи,є,як розвернутися!