Для чого навчатися в університеті?

Для чого навчатися в університеті?Зараз у більшості вищих навчальних закладах закінчилась екзаменаційна сесія. З 1 липня в Україні розпочався щорічний ажіотаж вступної кампанії. Попри обіцянки міністерства, абітурієнти стоять у довжелезних чергах під стінами тих вузів, у яких прагнуть навчатися, а приймальні комісії спочатку із ентузіазмом, а згодом із втомою приймають документи. Це складний процес, який важко описати. Хто поступить на бажані факультети – все літо відпочиватиме по повній програмі, а хто ні – на превеликий жаль шукатиме себе у чомусь іншому. Та запитуючи студентів, які навчаються вже на курсі другому чи третьому, для чого ти навчаєшся в університеті, можна почути зовсім не те, що хотілося б.

Здавалося б, що доволі некоректне питання, адже ми всі добре знаємо, що навчання в університеті передбачає як наслідок самореалізацію у певній професії. Та коли відразу запитуєш пересічного студента про це, то виникає хвилина мовчання або ж питання на запитання: як чому? Це і так всім зрозуміло, що без вищої освіти зараз нікуди.Звичайно, чимала частинка правди в цьому є. Але ж тоді виникає абсурдна ситуація- ти навчаєшся у вищому навчальному закладі лише заради диплому! А навіщо? І спеціаліст із тебе у даній професії ніякий, і бажання навчатися, і згодом працювати, теж у тебе немає.

Чому ж на даний момент більшість студентів обирають не ту професію, яка їм подобається та мають здібності у даному напрямку, а навчаються на тому факультеті, де престижно і вигідно. На запитання: «Що вплинуло на обрання даної професії?» Жартома чую відповідь: «Куди батьки вирішили!» Безумовно, це добре, що студент так ревно слухає своїх батьків, але ж це просто виникає тому, що молода людина абсолютно не знає у чому себе проявити і де себе віднайти у цьому світі. Чия це провина: держави, батьків чи молоді, яка на даний момент деградує? Це зовсім неясно. Мало хто думає про те, що буде завтра, через тиждень, рік, два. Усе набагато простіше- замість роздумів про майбутнє ми маємо як наслідок гедоністичний спосіб життя, а потім- несамостійність і абсолютну неготовність до дорослого життя.

Як кажуть- молоді роки для того, щоб жити лише для себе! Але хіба ж можна жити для себе, будучи залежними матеріально від батьків? На мою думку, ні. Хіба ж ми можемо гордо заявляти на весь світ, що я незалежний і самостійний, будучи далеко від дому і здебільшого згадувати про рідних лише у тому випадку, коли знову закінчуються гроші. Та це ж не воля і незалежність зовсім, а типова ситуація, що виникає у багатьох сім’ях. Звичайно, не всі студенти навчаються в університеті, аби навчатись і не всі шантажують батьків ще однією сесією, за яку потрібно заплатити чимало. Але їх не меншає. Парадокс у тому, що більшість молодих людей нічим не цікавиться: ні життям у державі, ні своїм майбутнім. Тому яка мета навчання у вищому навчальному закладі у наших українських студентів? Мені цікаво, а що думаєте ви із цього приводу?

  • Olya NochniK

    Я закінчила перший курс за спеціальністю Енергетика та елекротехнічні системи.
    Обрала технічний напрямок саме тому, що зовсім не маю хисту до гуманітарних наук, а технікою цікавилась завжди. Дивлячись на своїх одногрупників, розумію, що насправді не більш як 15-20% реально свідомо обрали саме таку професію. Решта ж слідували, як зазначила автор, порадам (а іноді і натиску) батьків, або ж подавали документи на таку спеціальність лише через невеликий конкурс… 
    Загалом, ситуація досить таки сумна.

  • Ну хто винен — наше суспільство, совок при якому “вибитись в люди” було запорукою нормального існування, стереотипи та пристосуванство. Всі хочуть добре заробляти, бажано при максимальному ступені халявності. Хто з “сучасної молоді” планує сам будувати свій бізнес і чому цього не можливо зробити в Україні без відкатів? Причин і винних досхочу!

    Університет — це навіть не місце отримання знань. Це швидше школа життя, не поступив до неї — пролетів, і сиди вдома у батьків на шиї чи торгуй на базарі. Можливо, одна з причин, чому Болонська система де факто не прижилась, у тому, що ВиШ’і в Україні та Європі відіграють різні суспільні функції. У нас це фільтр для відсівання, там — для здобуття знань(саме знань а не освіти з відповідним папірцем). 

    А після закінчення універу — новий щабель відбору. Це чортові джунглі а не людське суспільство.

    • Багато спеціалістів з вищою освітою теж торгують на базарах.

      • Знаю, з мого теж. Викладач розповідав як його впізнали й зробили знижку. Гірко це все чути.

    • Аліна Львовіч

      Та кажуть, що за часів “совка” наша освіта була найкращою, бо і школа, і університет давали академічну освіту. Саме академічну,а не те, що зараз. 
      Болонська система не виправдовує себе в Україні – це бачать навіть викладачі, але зробити нічого не можуть.
       Від якісної “совкової” освіти в нас залишились лише технічні вузи, які і досі одни з найкращих. А гуманітарна складова… Я не бачу, куди воно все котиться, те гуманітарне… 

  • Max_on

    Повністю згодний із коментарем Олі. Хотів-би ще додати, що буває і таке, коли “тиск” батьків спричинено таким-собі “сімейним ремеслом”, якщо можна так виразитися. Батьки мають гарну роботу, на яку хочуть “пристроїти” і своє чадо(яке, як правило зовсім байдуже до свого життя та просто не має власної думки)
    А буває так у мене. Вибір після школи не дув твердим – пішов туди, де хоть щось мені було знайоме. Закінчив університет з технічної спеціальності. Працювати за фахом не пішов – не вистачає навіть на існування (не говорячи вже про життя) з такою з/п. Ще на 4-му курсі пішов на другу вищу – вже економічну. от рік як закінчив, працюю за другим дипломом. Зараз вистачає хоть на якесь житя.
    Але найголовніше – ціль,яку ставиш перед собою. як сказав герой одного фільму: “Если ты лишися цели – ты превратишся в овощ”

  • Мусій Іра

    Дякую за коментарі))))на даний момент це болюча тема для багатьох молодих людей!!

  • person without a mask

    о так, для деяких навіть найболючіша……(

    • Все буде добре!

  • Мусій Іра

     Цілком згідна із вами! так що не потрібно засмучуватися))))

  • person without a mask

    дійсно засмучуватися ні в якому разі не потрібно,а скоріше шукати шляхи вирішення цього питання))

  • Мусій Іра

    )))))

  • Tanita Frank

    Я цього року пройшла всі три кола пекла під назвою “вступна кампанія”. Спочатку тестування, після яких виникає відчуття, що ти найтупіша у світі людина… потім черга при поданні документів, де кожен другий навіть не розуміє на який факультет подає документи  (головне, що предмети підходять)… і третє очікування результатів (якби сама не поїхала у приймальну комісію, так би і не дізналась, що поступила, а тим більше на державну форму). Ось вам українська освіта, де уже на початку зникає найменше бажання вчитись, адже, як бачимо, ніхто і не прагне щоби талановиті діти свідомо вибирали і отримували бажану професію.

  • йож

     Нууууу……емм, нда, наша освіта це… з кожним роком все більше “наша” освіта…
    Мені пощастило і я не застав цих ЗНО і буковок в заліковці розміром із зошит…
    Ще я не застав добросовісних викладачів які за одне додаткове заняття на дому беруть тридцять-п’ятдесят грн ( при мені було 5-10 грн (камунізм майже))
    Але ВУЗ… от тут я застав усьо і вся, шо і полагається і во всєй красі (респект моєму ВУЗу)
    Технічні спеціальності в нас вважались не такими популярними як, економічні, гуманітарні і т.д. тому під держ замовлення потрапило дето 80-90% бажаючих оказацо прижиттєвим інженегром.
    Да більшість прийшла протирати штани і ця ж більшість не знала шо буде далі і як.
    ну і відповідно я тож в принципі особо не бачив себе ні інженером ні взагалі спеціалістом на керівній посаді – просто було збоку (до пятого курсу) питання щодо працевлаштування.
    Но було одне нагле “НО” яке я і ще декілька (буквально ДЕКІЛЬКА) студентів зрозуміли правильно:
    у ВУЗах не  вчать робити – у ВУЗах вчать вчитись!!!!!  
    Якщо ви не навчите себе до наполегливості, старанності і бажання зрозуміти не зрозуміле, будете боятись запитати, спробувати, поекспериментувати, зініціювати і відповідати за наслідки, то як би ви чудово не здали і не зазубрили (чи навпаки) залік, іспит і т.д. – толку з вас мало, будь у вас хоть який хоч диплом.
    Те, що наші безплатні ВУЗи самі платні – це факт, але є в цих ВУЗах викладачі які бажають навчити і література є і є час. 
    А вішати соплі що батьки не туди послали чи держало не дало( так однако не ті часи надворі) чи хабарі вимагають – хай вимагають.
    В нас боло до пупа економічних, юридичих і гуманітарних предметів, так само і профільних – технічних. І жоден з них я не знаю досконало і добре що не знаю!!!
    Чому?! Бо 85% із них я не юзаю, а ті що потрібно – я швидко поновив чи можу поновити, бо вчив а не проходив.
    А чого не вистачає те доберу, бо вмію вчитись.
    Вмію вчитись – ось ваша кінцева ціль навчання у ВУЗі.
    А який буде ВУЗ – це вже 40% від справи (якщо не 20)
    ПС Інженер повинен бути і економістом і технологом і юристом і маркетологом і дизайнером і….
    всім що необхідно для реалізації їдеї за гроші. (респект технарям!)
    ПСС вміти вчитись.
    ПССС однако наваляв….

  • йож

    П….С випустився рік назад.

  • баду

    Для того щоб жити в гуртожитку. Варитися в молодіжному середовищі. Щоб бути подалі від батьків. Це легкий старт, шанс 4 роки набиратися сил, соціального капіталу, спробувати себе у кількох серйозних проектах чи старт-апах. Для того, щоб отримувати перші уроки боротьби із системою, тиском, бюрократією, формалізмом. Щоб прочитати хоча б сотню гарних книг. Це як табір колоніалістів англійців десь у пустелі. Ви можете робити набіги – пробувати знайти та зачепитися за хорошу роботу, почати власну справу. А якщо не вийда – завжди можна знову зануритися в навчання та студентське життя, зализати рани, скористатися допомогою батьків.
    Для того щоб знайти пекельних друзів(які навіть стоп у пекло з тобою згодні). 

    Я сам політолого і скажу, що гуманітарна освіта хоча б наприклад у Києво-Могилянці страшенно деградована, ретроградна, ба навіть архаїчна. Повністю відірвана від життя, теортично перевантажена. Повна нівеляція, а отже й відсутність практики, а звідси й навичок.

    Баду