Дежавю

Дежавю

ДежавюЗнову і знову все частіше і частіше в моєму житті трапляється це незрозуміле моєму мозку явище. Це до божевілля неприємне відчуття, коли на одну мить ти відчуваєш цю тонку межу реальності. Ти опиняєшся у певній ситуації, а твоя підсвідомість кричить, що це все уже було, ти це бачив, ти це відчував. Але як? Коли? За декілька секунд у твоїй голові виникає безліч запитань, на які ти просто не маєш відповіді. Ця мить швидко проходить і ти повертаєшся до звичного ритму свого життя,але ось ця нестримна іскра, що зародилась в твоїй підсвідомості ще не раз буде розпалювати полум’я тривожних думок у твоїй голові.

Я відношусь до категорії людей, які не можуть жити без душевних страждань. Вони мене переслідують. Це відчуття, ніби твої внутрішні органи вирішили покататись на американських гірках. “Крик душі” – цю фразу може зрозуміти лише той, хто її пережив.

Як все відбувається? я просто зустрічаю людину і все. Так просто. В одну мить я розумію, що це знову трапилось і я починаю втрачати голову, робити дурні вчинки, страждати – і це все через ось цього донедавна звичайного собі незнайомця. Так відбулося і з тобою. Тобі не потрібно було говорити зі мною, посміхатись чи навіть бути поруч. Я просто одного безжального дня зустріла тебе – і все. І почалося. Знову.

Дивно закохуватись у людей, яким ти зовсім непотрібна, а зустрічатись з тими, які ні капельки непотрібні тобі.

Так, напевне, я дивна. Адже я вірю у любов з першого погляду. Ти скажеш, що це просто казки? Але це не так. Адже кожного разу я закохуюсь саме з одного погляду. Кожного разу… Своєрідне дежавю відбувається у моєму житті занадто часто.

Найгіршим у цій ситуації є те, що я вже знаю закінчення цієї історії. Адже це вже траплялось. Все до дрібниць відбувалось зі мною вже не один раз.

Знаєш, не чесно з твого боку почати цю гру – не пояснивши мені її правил. Яким буде твій наступний крок? і чи взагалі він буде..

Страшно й подумати наскільки сильно мені подобається в тобі ось ця твоя непередбачуваність, і водночас ти навіть не уявляєш як сильно вона мене бісить. В цьому весь ти.

Кучугура листя у вечірньому парку. Піаніно. Твоя тепла куртка в Буковелі і твій в сотні раз тепліший погляд,яким ти без дозволу заглянув мені прямо в душу. Для чого ти це робиш зі мною?

І знову дежавю. Я до божевілля закохана в людину і замість того щоб зараз,саме в цей момент, бути поруч з нею і говорити всі ці слова – я виливаю їх на сторінки інтернет простору.

І знову я стараюсь зрозуміти реальність,яка зовсім мені не піддається. Адже як визначити чи ти ще один безликий персонаж мого життя,чи дійсно саме той,який насправді затіяв розбавити моє сіре життя яскравими барвами божевільної гри почуттів?