Чи прийшов час загинути постмодерну?

Перша гостьова стаття від читача. Дякуємо, Володимире за роздум над актуальними речами сучасної комерційної культури, зокрема літератури.
Нагадаємо, що кожен може долучитись до написання статей на сайт molodi.in.ua Дізнатись детальніше.

Цікаво, коли загине постмодерн? Й чи, взагалі, це лайно колись зможе піти на дно літературної ріки? Я, навіть, зустрічав десь термін “контрапост”. В зображувальному мистецтві він означає протиставлення протилежностей та створення таким чином рівноваги. Хоч цілком можливо, що автор під цим словом мав на увазі “контрапостмодерн”. Назва підходить. Залишилось тільки натворити достатню кількість якісних літературних зразків для наслідування. Щоб побачили люди як це добре, а постмодерн — це погано. Й полишили його.

А ще цікаво, хто творитиме цей самий контрапост. Попереднє покоління, яке ще пам’ятає книжки в яких не було сексу? Чи нові сили, юні таланти, що захочуть здійснити революцію? Або не революцію, може вони просто не схочуть губитись в морі того, що існує й гордо називається сучасна література. В чому власне її сучасність? Хоча нехай — найбільш мене цікавить в чому її літературність? В здатності написати декілька тисяч символів? Тоді — так. Література потрібна щоб випускати книжки, щоб люди їх купували, і можливо навіть читали.
Можете зі мною не погодитись, але якщо це те що роблять письменники й видавництва — то це повна фігня. Головне, щоб “піпл хавав”, а він цей “піпл” навіть цю високоякісну продукцію “БЕЗ ГМО” не жує. Він беззубий, чи то безмозкий.

А тут хочуть створити щось нове й зовсім протилежне до постмодерну. Ризикована справа відучити споживача від ерокапрольодяника. Дати йому структуровану, чітку повість чи новелу й спробувати перетворити його на читача.
Якщо традиційно порівнювати літературу з продукцією життєдіяльності, то контрапост це лише трохи органічного добрива. А постмодерн — це така величезна й смердюча купа, з якої росте інша купа, а з тої купи — сухостій.

Хотів би дізнатись чи є ті сміливці, що можуть (змогли?) виступити проти цього табуна графоманів, не боячись бути розтерзаними. Й чи взагалі можливо творити щось нове, несучи гасло супротиву? Робити щось навпаки й отримати “постмодерн навиворіт”?

Проте мені здається, що контрапост це не протистояння стосовно самого літературного напряму, а швидше того що він несе чи не несе в душі людей. То що можна вибрати: нову старомодну духовність чи блискучу, сексуальну, розтиражовану аморальність? Таке питання може ставити Людина Постмодерна. Та чи здатна вона відповісти ж на нього?

  • G3D

    Особисто я зростав на класиці. Я з задоволенням читаю твори, і яких сховано глибокий зміст, і з таким же задоволенням читаю постмодерн (і сучукрліт в тому числі).

    Варто зрозуміти, що у вас із цими людьми різна система координат. Для вас чітко розділене чорне і біле. У них понять „чорне“ та „біле“ не те щоби не існує, однак зовсім не в тому вигляді, в якому звикли абстрагувати їх ви. Те, що вважається нормою для них — неприйнятно для вас.

    Варто також пам’ятати в які часи зароджувався сам постмодерн і сучукрліт зокрема. Якщо взяти терітироію україни, то тоді це якраз були спроби саботажу „єдиної лінії партії“, котра так довго нав’язувалась (хай новіть тоді у порівнянні з попередніми часам все було набагато м’якше). Чому це „контркультура“ і в наш час? На мою думку тому, що все більшість людей усвідомлює абсурдність побудови світового суспільства і життя в ньому. Можливо тому їхні твори так часто є „відображенням“ цього.

    Вихід за межі „зони компфорту“. Для вас вона залишалася відносно сталою і збігається в більшості з попередніми поколіннями, однак не у всіх вона така ж, як у вас.

    Чи знайдеться контрпостмодерн? Звісно! За умови, що знайдеться чимало людей з вашою системою цінностей. Тільки назва контрпостмодерн за своєю суттю абсурдна. Адже вони нічого не нав’язують, а лише — пропонують. Задумайтесь, чи справді все так однозначно ;)

  • Володимир Урмак

    Дякую за розгорнутий коментар. Спробую відповісти в тому ж руслі.
    Я ріс на творах Жюль Верна, Марка Твена, Уласа Самчука, Гаррі Гарісона, але це не заважає мені тримати зараз на книжній полиці Дереша й Іздрика. Тобто я не заперечую сучукрліт/постмодерн —— я критикую його. Причому конструктивно, намагаючись дати відповідь на питання: Якщо не це, тоді що? Й зовсім не обов’язково щоб післязавтра всі почали палити книжки, й почали писати нові. Процес, як я і Ви певно підозрюємо, не одномоментний.

    Щодо категоричності — так я категоричний в тому, що постмодерн рано чи пізно зникне.

    “Межа”, про яку Ви говорите — слушна думка. Та я волію розглядати її як природну здатність людини оцінювати добро-зло(якщо знову ж абстрагувати:)). “Контркультура” якою колись був постмодерн давно вже втратила оте своє “контр”. Й відображення “безглуздості світу”, розвиток постмодерну — необхідний крок для наступного.

    Цілком можливо, що цей крок вже здійснюють, й постмодерн ризикує перетворитись на консерватизм, тільки з удаваним, поверхневим пошукам нового.

  • Adialia

    Не у всьому згодна з автором. Але мова статті мені сподобалась. Заангажована точка зору, в хорошому сенсі цього слова. Заангажована – тобто з вираженням власної точки зору)))

  • Володимир Урмак

    Adialia, власне, щоб виразити власну точку зору й писав. Дякую, що зрозуміли:) Дотого ж, активне висвітлення своєї позиції відповідно стимулює інших знаходити й займати власну.

  • aDVoKat

    Невеличка поправка: якщо ми говоримо про мистецтво (зокрема, літературу), то значить предметом розмови є ПОСТМОДЕРНІЗМ. Постмодерн – це часовий проміжок, епоха, в якій ми живемо.
    Я думаю, ніякий культуролог не візьметься прогнозувати скільки протримається постмодерн. Будучи, по суті, міксом з усього що до цього моменту придумало людство – потенціал для розвитку (вибачте, копіювання і адаптації) є безкінечний. Закінчиться тоді, коли набридне. Не думаю, що можуть бути якісь об`єктивні причини.