Чому я нещасливий?…

Що означає бути нещасливим?..
Це те саме, що бути спраглим, впиваючись водою.
Те саме що падати з багатоповерхівки і не відчувати шаленого вітру.
Це означає бігти що є сил і рухатись назад.
Це ніби біфштекс на вегетаріанському столі.
Це коли ти йдеш без світла попереду.
Відчувати гіркий смак, відкушуючи соковите яблуко.
Незрячим зайти в картинну галерею.
Кричати в центрі мегаполісу і чекати що хтось зверне увагу.
Це коли смерть здається не найгіршим, що може статись.
Коли найдоступнішим із задоволень є телевізор.
Коли сигарети і кава означають не депресію, а початок ранку.
І якщо ти думаєш що гірше вже не буде, але все одно сподіваєшся змінити щось своєю бездіяльністю.
… це – якщо ти, читаючи це, відзначаєш для себе позитивні відповіді. Але розуміння проблеми не завжди призводить до її вирішення. І скільки б ми не переконували себе, що шукаємо щастя, вперто нічого не хочемо для цього робити, наївно віримо що це «само зникне». Час іде, і проблеми накопичуються. Настає момент, коли їх вже неможливо уникати, а ми, натомість, починаємо шукати спосіб їх усунення в людях, а не в собі. Все, що нас не задовольняє, ми переносимо на оточуючих, посилаючись на їхні недоліки. Але чому, чому всі підряд, не хочуть почати з себе? Це не простий афоризм якогось-там розумного дяді, а реальність. І правда не тільки в тому, що ми «більше за інших» чогось прагнемо. Знаєте, в чому секрет всіх успішних і щасливих людей? Вони не бачать «щастя по-своєму». Вони бачать його всюди. Щоб не сталось, ці люди йдуть назустріч майбутньому, і кожну невдачу перетворюють на «ага, ось в чому моя помилка. добре, що я знайшов її вже зараз. Подивимось, що можна зробити». А що ж зазвичай думаємо ми? «ну ось, знову. Я точно роблю все неправильно. Ну чому, я ж так стараюсь?…» і т.д. В основному після цього наступає критичний момент, коли вже нічого не хочеться і водночас жаль за витрачену працю. Невже так важко зрозуміти, що чим складніше спочатку, тим легше вкінці? І всі ті дрібні негаразди, які здавались нам непереборними, крізь призму часу розсіюються на спектр чудових хвилин, тижнів чи років, і на їх тлі ці невдачі стають майже непомітними. Усвідомлюємо, що якби не вони, ми б ніколи не мали того, чим володіємо тепер, можливо, не товаришували б з тими, хто колись допоміг нам в скрутній ситуації…
Простенька порада : якщо хочеш бути щасливим – повернись у дитинство. Тут нема лицемірства чи зради, завжди можна попросити ще одну порцію морозива. І від звичайних мильних бульбашок радості більше, ніж від тютюну чи алкоголю. Можна спілкуватись буз упереджень і не боятися, що хтось неправильно зрозуміє. Бо в цьому світі немає правильності, немає відчуття непорозуміння, і взагалі ніяких нудних і затертих принципів, які всі чомусь вважають за потрібне дотримуватись. Вчіться всього від світу. Він існує тисячоліттями, тож має досвід явно більший. Шукайте натхнення, і головне – не зважайте на тих, хто вам у цьому перешкоджає,адже «Що не вб’є мене, те зробить сильнішим».