Чому нам важко сказати «Кохаю»?

«Кохаю» – таке красиве й ніжне українське слово.  Чому нам часто буває так складно його промовити близькій і дійсно коханій нами людині? З власного досвіду можу сказати, на то є багато причин. Спробуємо розібратись. Чи то пак поділитись досвідом і спостереженнями, розповідями з життя друзів, наших половинок (теперішніх чи колишніх), можливо навіть батьків.

Причина перша. Найперше, людина може бажати перевірити часом, чи дійсно вона відчуває таке серйозне і тривале почуття. А відповідно, не хоче видатись легковажною перед своєю обранницею чи обранником. Тож якщо Вам не кажуть «кохаю» на другому тижні знайомства, та навіть через місяць, приводів для паніки ще немає . Інстинкти, захоплення, зовнішня симпатія, пристрасть – що завгодно, але кохання через тиждень знайомства не з’являється! Тому давайте зачекаємо, понасолоджуємося романтичними зустрічами і самим чеканням. Очікування теж доволі приємна штука, адже чим довше чогось прагнеш, тим жаданіше воно при отриманні, чи не так?

Причина друга. У людини міг бути негативний досвід з цим пов’язаний. Можливо він чи вона колись освідчились в коханні першими і не почули того у відповідь, а самі дійсно щиро кохали, і то врізалося їм гострим лезом в серце на все життя, і пообіцяли собі нізащо більше першими не казати ті слова! Тут уже потрібна твоя допомога. В такому випадку можливо хай краще вони прозвучать першими від тебе? В певній ситуації жартома (якщо на серйозне промовлення ти не готова/-ий). Коли наприклад, хтось з вас щось втне нерозумне чи скаже невпопад або в докір, а інший йому: «І я тебе теж  дуже…!»

Причина третя. Людина елементарно може соромитись, побоюватись. Коли справді кохаєш – буває дуже важко видавити із себе слово «Кохаю» чи «Люблю». Адже поряд людина, від якої і серце б’ється швидше, і дихання змінюється і голос часом тремтить. Навіть якщо ви разом уже не перший місяць, і ніби-то жодному збентеженню немає вже місця серед вас, все одно серйозно промовити ці слова буває складно, хоча ой-як хочется! Ні в якому разі не змушуй свою половинку говорити тобі те, що ти хочеш почути. Ти ж не з папугою будуєш відносини врешті-решт. Просто намагайся так себе поводити, щоб їй чи йому хотілось сказати ці слова, щоб тримати їх в собі не було сили. Хай на емоціях, хай в ейфорії, але сказані раз, вони вже не будуть тими забороненими фразами, на які сам собі поставив табу.

Ніжність, турбота, дбайливість, обійми, розуміння, підтримка. Це все головні прояви того самого слова, яке всім нам хочеться почути від своєї половинки. Тож можливо і не в словах справа? Можливо, не варто на них зациклюватись, адже важливо, як людина до тебе ставиться. А всі ці фрази-кліше – лише ярлики, що накладають на почуття вимоги і претензії. Тож кохаймо і кохаймося, бо нас (українців) має бути більше! ;)

Па-па, щиро ваша Марліта.