Повсякденна метушня ділового світу подекуди забирає у нас найдорожче. А ми того навіть не помічаємо. Коли ж? Тут робота кипить, там знайомі чекають… — і все-все змішалося в суцільну круговерть обставин.
Життя зводиться до постійних справ, якогось нелогічного поспішання. Навіщо? Ми й самі толком не знаємо. Ці вічні стреси… А що і кому ми винні, щоб себе так виснажувати? Про це теж мало з нас думає.
Ми жаліємось на навалу проблем. Ми скиглимо від несправедливості, що нас оточує. Ми розчаровуємось, досягаємо швидкоплинного успіху, падаємо, збиваємо коліна, повземо, зриваємось бігти далі…
Однак у той же час чомусь осторонь залишаються ті, кому ми потрібні безкорисливо. Просто так потрібні. Саме ті люди щиро вдячні, що Ви такі у їхньому житті є. І якраз вони ніколи вас не підведуть, а навпаки – старатимуться дарувати позитив і сприяти вашому щастю.
Дуже прикро, що ми таких осіб часто ігноруємо, відштовхуємо… думаючи, що ми самі най-най-най… або і з іншої мотивації, типу «нікому в цьому світі вірити вже не можна, бо ніхто нічого просто так не робить»…
Так і забуваємо просту, але вагому істину:
коли любиш по-справжньому – ніколи не зрозумієш, «за що ти любиш».
Просто любиш. І все. А це хіба не чарівно?..
