«Без їжі можна прожити кілька тижнів. Без води — кілька днів. А скільки проживеш ти без “vkontakte.ru”?”, – не знаю чи належить комусь цей вислів, тому присвоюю його собі. “Контакт” б’є рекорди у двох номінаціях – “Найпопулярніша інтернет-мережа” і “Найкращий спосіб вбити час”. Спробую розповісти про “контакт” тим, хто про нього досі не чув.

Пункт 1. Обліковий запис.

Так, переважно, на дисплеї з’являють справжні ім’я та прізвище людини, але , як вважає сучасна молодь, то вже “не в моді”. Саме тому значна частина користувачів мережі перейменовується у наступне:
кИцЮнЯ
мАнЮня
шОкОлАдКа
сИмПаТюЛя
нЮня
лЮлІчКа
пУлІчКа
сМаКоТуЛіЧкА

Існує і багато інших, тож список можна продовжувати. Причини такої зміни імені невідомі: чи то спосіб привернути увагу чи навпаки.

Пункт 2. Фотографія.

З фотографіями складніше, бо ж гарна картинка — обличчя твоєї сторінки. Фото бувають різні. Одні полюбляють колір, інші — чорно-білий ефект, але об’єднує їх те, що все це “редагується” на тих же інтернет-ресурсах. Тому на “чудових” фотокартках користувачів частенько можна прочитати:
я влюбилась!
I love my baby!
I love rap!
I love NY!
Сладкая штучка!
Я — вредина!
Я жду тебя!
Я устала от одиночества!
D&G та інші бренди.

Забула сказати, що під власним фото обов’язково повинна розміститись знимка когось із відомих зірок, модний автомобіль, випивка чи сигарета.

Пункт 3. Інформація про користувача.

Тут “вирулюють” ті, у кого фантазія більша.

Сімейний стан. Якщо тобі 13, то ОБОВ’ЯЗКОВО повинно писати, що ти у активному пошуці! Дійсно, якщо до 14-ти ти не знайдеш своєї половинки у “контакті”, то життя пройшло марно.

У рядку “діяльність” майже завжди стоїть прочерк, бо людям соромно визнати, що основним видом їхньої діяльності є трата часу в інтернеті.

Улюблена музика. Звісно, можна написати перелік тих напрямів, яким віддаєш перевагу, але народ вважає інакше, тому у цьому пункті міститься 79 назв колективів і 123 російських виконавці ( половина з них випустила лише одну пісню).

Найлегше писати про улюблені книги, бо переважно цей рядок пустий.

Улюблені цитати. Проналізувавши сторінки користувачів, можу сказати впевнено, що рекорд серед дівчат 12 — 16 років побило таке сполучення слів:
“Я такая,как есть, я не буду другой, я такая, как есть,я останусь такой…”

Пункт 4. Альбоми.

Так-так-так! Нарешті ми дійшли до цього! Складається враження, що чим більше у тебе на сторінці альбомів з фотографіями, тим вищим ти стаєш в очах тих, хто переглядає твій профіль! Назви альбомів інколи вражають, але переважно все пишеться так:
“ЯЯЯЯЯЯ”
“Только я!”
“Моя сім’я”
“Моя віртуальна сім’я»
«Мої друзі”
“Мої роботи”
“Мої манюні”
“Мої хороші”
“Мої найкращі”
“Моє життя” ( дивно =) )
“Одного дня”
“Одного вечора” і т.д.

Фотографії фотографіями, але куди смішніше читати коментарі. Знову ж таки, ось кілька фраз, що лідирують:
“афігенне фото))))))” ( де ж ви там фіг бачите?)
“бомба))))” ( ховатись?)
“дуже круто))))”( прямо як яйця?)
“дуже класно)))”( о, так)
“супер))))” ( а що тут скажеш?)
“так мило))))” ( а де мило?)
“я просто тащусь” (шкода тебе)

Не зрозуміла лише одного: для чого після таких розумних слів постійно ставити кілька дужок? Отже, за позитивними емоціями заходити варто в альбоми своїх друзів.

Пункт 5. Стіна.

Стіна — то не така, цегляна, а звичайна із записами. На стіні друга можна помістити пісеньку, відео, графіті чи звичайний текст. Найпопулярнішими вважають картинки, складені знаками і прохання під ними “Відішли це 10ти друзям, бо…”. Є такі, що таки розсилають.

Друге місце займають графіті із написами: “ава бомба”, “ава класна”, “прЕвЕт”, “як діла?”, “шо робиш?”.

Ну, а на почесній третій сходинці, звісно, пісні найпопулярніших російських артистів із проханням надіслати у відповідь пісню, яка нагадує тобі про “мене”.

Пункт 6. Статус.

Статус “vkontakte” може розповісти усі подробиці із життя людини, на чиїй сторінці він знаходиться! Вигадали його для того, щоб не давати одному банальних питань, на зразок “як справи?”. Ось десятка най-най-най статусів, що потрапили мені на очі під час аналізу:
“життя фуфло” ( дійсно, це єдине, про що ти думаєш)

“…………………” ( це про тих, кому нічого сказати, та все ж хочуть щоб їх запитали:”чого в тебе такий статус сумний?”)

“вчора було класно, а сьогодні болить голова” ( так, про це мають знати всі!)

“Запомни друг мой,ради Бога,что жызнь одна,а девок много….” ( це велика філософія!)

“Брат может не быть другом, но друг – всегда брат.” ( на аватарці у такого користувача обов’язково має писати “Ми — бригада!”.

“Я приймаю участь у конкурсі! Голосуйте за мене! Це не спам!” ( усі дружно взяли та й проголосували)

“((((!!!!!)))” ( розкодувала таки: 4 сумні смайли, 5 знаків оклику, 3 веселі смайли — ПЛАЧУ, КРИЧУ, СМІЮСЬ!)

“А Я ТАКА ЩАСЛИВА!!!!!!!!!Тьху-тьху-тьху)))))” ( а що тут скажеш — мило).

“Быть одной — это лучше, чем с кем попало” ( особливо кумедно це дивиться у статусі 13-річної дівчинки)

“♥♥♥♥♥♥♥♥♥♥” ( без слів, зате все зрозуміло).

Коли робочий день добігає кінця, то не вистачає часу і сил ані на друзів, ані на пиво, але подивитись “що там вконтакті” – святий обов’язок кожного. І яким би примітивним не здавалось тобі спілкування у мережі, зайшовши туди — вийти важко. Головне розібратись із дозами, бо, як то кажуть, що забагато, то не здорово!

Ваша Ю.

Що за новина – літні люди невдоволені молоддю. І чого б це дивуватись, коли бабця-незнайомка ганить свою онуку за те, що дівчина – цитую: «цілісінькими днями читає книжки, говорить по телефону з хлопцями та дівчатами і бігає на гульки», і за це її треба: «гнати у шию на городи».

Споконвік старенькі унікуми не розуміли нас, але цього разу мене розібрало зло, й лишень через сталеву витримку я змовчала (натомість вирішила написати оцю статтю!). А хіба ж вони – всі бабці та дідусі – не були колись, як ми: молодими та повними енергії, і весь світ тільки того й чекає, коли ти проявиш свою талановитість. Озирнутися, так кругом такий потенціал, і невже у когось може піднятися «рука», а якщо взяти дану ситуацію – то язик, щоб заганяти нас, молодих та повних енергії, до «городної ями»?

Тут таки зароджується одна підозра: а чи цей прояв невдоволення, бува, не заздрощі? У молоді й справді переваги, адже літні люди ніколи вже не будуть такими як ми, і допоки старість спочиває у глибокій кишені джинсів, залишається бажати кращого: розважатись, вчитись, творити, любитись… зрештою жити повним життям, чинити з розумом та так, щоб завтра не шкодувати про вчорашній зроблений чи то не зроблений крок.

Помисливши глобально, можна допустити, що цей «дефект» є нічим іншим, як хворобою людства, назва якої на три букви – СХН (стареча харизматична неврівноваженість).

Укомплектованість старечого розуму іноді така, що має лише радість чинити на зло. Якщо віднайти середину людського життя, то до цієї фінальної точки індивід мудрішає, а опісля, день за днем… Не будемо брати гріх на душу (молода вона у нас ще!), але як порозумітися, як вирішити цю глобальну проблему – картопля картоплею, та ж попереду ціле літо «бур’яну»!

Пропоную декілька варіантів. Перш за все потрібно знайти слабке місце вашого ворога і натиснути на нього… Хоча, то місце є спільне для всіх – це жалість: на неї і будемо давити. Відтак, складаємо план. Не треба злити старенького противника, натомість треба підластитися та ввійти в довіру; в довіру слід входити протягом тижня, і ніяк не менше, можна постаратися, щоб «ворог» почув вашу розмову по телефону, в якій ви відмовлятиметеся йти на гульки (краще не з коханим, а з подругами – так щоб правдивіше), чи то від іншої насолоди, запевняючи, як давно ви не були на селі, як скучили за свіжим повітрям – але дивіться, не перестарайтеся: вкладайте у кожне слово душу, мовте з оптимізмом та не перегравайте. І ось коли «противник» повірить у вашу «невеличку» брехню, ви явитесь на поріг у похмурому стані, не забуваючи пришпилити собі до картуза чорну хмару дощу, а на обличчя надіти невдоволену життям маску. І який дід-прадід, чи яка бабка-прабабка не повірить, що вам задали величозний реферат по «Війні та миру», чи іншій глобальній темі, що безпосередньо стосуватиметься вашої спеціальності. Який же затятий «ворог» не пошкодує вас, якщо ви зі слізьми на очах заявите про «злу долю», що тепер вихідні «собаці під хвіст» і т. д і т. п. Головне не відступатися від плану і бути упевненим у своїм перемозі: віра молоді – то справжня зброя! І ще одне – заявити про цей трафунок треба не пізніше, ніж за два-три дні до поїздки на село, щоб рідні вдосталь змогли «насолодитись» маскою смутку на вашому обличчі.

Тепер розглянемо інший бік медалі: це коли вашим «чистосердним» побрехенькам не повірили і таки відправили на рідні села. По-перше, не слід падати духом: якщо зла доля познущалася з вас, задайте їй удару у відповідь! На поле краще не заявлятися, щоби дарма не полохати молоде тендітне серце. Та і не спішіть одразу хапати лопату до рук: пройдіться по господі – тут робота знайдеться точно: пилючку повитирати, дзеркала помити, підлогу вилизати… Подвір’я теж потребую догляду, бо де ж, як не тут, гуси, кури та інша свійська тварина скидає свої «снаряди» – особливо кози, палять як навіжені! Двір можна кушпелити від раннього ранку до обідньої перерви (при тім ще й до сусіда на могорич заскочити), а там і рота з поля вернеться, ви ж і з ними спробуйте злитись: охкайте, ахкайте, потирайте боки, щоб не вирізнятись, можете скропити під пахвами сорочку, пришпилити до чола піт.

Навідайтесь також у стайню, поганяйте курей – покажіть хто у домі господар! У дитинстві всі ми пили яйця – «Щойно з-під курки, ще тепле!» – говорив нам дід і сунув парочку під ніс, та, чого гріха таїти, ми ковтали ту гидоту із задоволенням. Тому можна пригадати дитинство — погратися у «Слабо!». А ще можна спробувати подоїти кізку чи корову. Гадаю, краще починати зі скота менших розмірів: попрохати бабу навчити вас тієї премудрої справи і вправлятись з вим’ям півдня, й ніяк не менше. Не заперечую, що все вижате вашою міцною рука треба буде на місці в себе вливати, тому раджу тиснути і смикати не надто сильно.

Не відкидаю варіанту, що нічого зі сказано вище не збудеться і вас таки заберуть на поле. Що ж, тут можу тільки поспівчувати. Як варіант, можете завести журну пісню через півгодини важкої праці, викликати сльозу баби-діда, тим-то й вирвати собі зайву хвилю спочинку.

А зрештою, може комусь таки подобається попорпатись у земельці, замість того щоб читати книжки чи писати свої власні, слухати музику чи творити її серцем, зустрічатися з друзями чи любитись з коханою людиною… Варіантів море, чи не так? Тож прапор вам руки!

І вже надвечір, коли настане час повертатися до рідного міста, збігайте на рідне полечко та оцініть його безмежжя. Скільки ж роботи та сили вкладено у нього, скільки любові – руки, що трудились над ним, слід цілувати. Якщо ви сюди так і не потрапили, вас може почати гризти сумління, але ви залишіть його «курам на сміх» і гайда у місто: попереду будні, а там-то можна похвалитися друзям про чудові вихідні на селі – адже чудові! Зрештою, язиком ляпати – то не лопатою брили горнути.

Не секрет, що завтра ми на дещицю вже не такі, як учора. Кохаймося, молоді люди, бо ж хто вартий того більше за нас!

Наталія Любезна

Літні канікули — найпотаємніша мрія і найкрикливіше бажання, яке приходить десь наприкінці весни, коли одні зайняті підготовкою до ЗНО, інші потіють на літній сесії, а треті — важко працюють. У сни часто прилітає теплий морський вітерець, який кличе і манить за собою у незвідані далі, впрошуючи залишити як роботу, так і навчання. Усі ми звикли довго планувати свій літній відпочинок, але рідко замислюємось над тим, як спланувати те, щоб його не зіпсували. Сьогодні поговоримо про одну важливу річ – спроба захистити власні канікули від небажаних неприємностей і банальної буденності.

Найперше, що може зіпсувати твій відпочинок — поїздка з батьками до бабусі “на село”. Здавалось, там усі чинники здорового відпочинку — і свіже повітря, і зелена травичка, і рогата худоба, яку треба виводити на прогулянку о шостій годині ранку, і тепле молоко з-під неї… Але не так все просто, бо там, де корови, там і мухи. А мухи — то зло, бо залишають на твоєму тілі неприємні спогади. І замість того, щоб гарно відпочити і забути про все на світі, ти гнеш спину, перевертаючи копиці сіна, доїш корову і пасеш гусей. А надвечір, коли нарешті здавалось би, можеш присвятити себе собі, збирається уся велика родина і обговорює твоє невдале кохання, твою невдалу освіту, твій невдалий шлях в житті. Так-так, хвалити тебе ніхто не буде, бо на те і є близькі люди, щоб критикувати! Отож, забудь про село влітку.

Але село — це ще найгірше, що може трапитись. Зараз навесні нікому не хочеться сидіти над нудними підручниками з ботаніки, фізики, хімії і т.д. А потім приходить зла і недобра тітонька — СЕСІЯ, яка знущається з усього живого, що пересувається університетом по-чорному. Не дай їй захопити у свої тенета власну душу. До чого я веду? Веду я до того, що коли ти “провалиш” сесію, то будеш змушений її перескладати пізніше. Напрошується висновок — усе літо ти проведеш за тими ж нудними підручниками. Тому краще готуватись вже зараз, поки молодий, як то кажуть, щоб потім літо таки було літом.

Звісно, свято вірю у те, що серед нас мало безвідповідальних людей, які планують “завалити” сесію. Так-от, якщо ти таки її здаси ( а інакше і бути не може), то не стрибай від щастя, бо буває й таке, що все літо плавно протікає у чотирьох стінах твоєї рожевої ( зеленої, голубої, білої) кімнати, в якій так само плавно пройшли осінь, зима і весна. Згодом виявиться, що усі друзі роз”їхались “ на моря”, батьки вирушили в село без тебе, та ще й прихопили з собою твій ноут. Що ж робити у такому випадку? Сідай та й плач. Жартую. Не плач ні в якому разі, а радій, що залишився наодинці із собою, тепер ти можеш об”їдатись морозивом, чіпсами та іншими отрутохімікатами, яких не дозволяли тобі куштувати батьки. Радій, що вони забрали з собою твоїх молодших братів та сестер, вічно голодного собаку і все решта. Чим же зайнятись? Спробуй спланувати свій відпочинок на наступне літо…

Буває й таке, що друзі врешті про тебе згадують і пропонують вирушити з ними у похід ( музей, театр,і т.д.). Ти злітаєш від щастя! Нарешті, хоч щось хороше та й сталось! А потім , уже під час походу, раптом помічаєш, що всі вони розбились по парах, і твоя присутність погоди не міняє. Одні лежать під деревом і мріють про майбутнє, другі займаються непристойностями у палатці, а треті впиваються “редбулами”, “бьорнами” і т.д. Знову відчуваєш власну непотрібність? Не сумуй і не жалій себе — то погана звичка. Пропоную взяти з собою фотоапарат і зазнимкувати усе побачене : чудову природу, витончені краєвиди, замріяну парочку, спробу зайнятись сексом на природі, а також рекордсменів із “редбулізму”. Тим самим вб”єш двох зайців — матимеш гарні фотокартки із зображенням природи ( потім зможеш похвалитись знайомим, що у тебе був чудовий відпочинок), і не менш гарний компромат на своїх друзів — алкоголіків, німфоманів і просто диваків.

Так, багато вище переліченого — лише злі жарти, але не смійся надто довго, бо доля злі жарти дуууууже любить і не знаєш напевно як вона поведеться з тобою. Я ж , у свою чергу, хочу порадити ніколи не планувати завчасно свого відпочинку. Можеш хіба грошиків підскладати. Бо все найкраще, найромантичніше, найцікавіше стається спонтанно! І не факт, що хтось і добрих друзів не підкладе тобі свиню і не спробує зірвати плани. Тому плани тримай в голові… А щоб усе заплановане і омріяне склалось так, як воно має бути, зараз же сідай за підручники з ботаніки, хімії та фізики…

Ваша Ю.

На питання відповідав  Олександр Вольюнг, барабанщик гурту «Піражок».

-Давно граєш?

-Близько п’яти років, але так щоб серйозно, можливо років зо три.

-Чесно, не розумію як люди стають барабанщиками. Як ти до цього прийшов?

-У мене родич є дуже хороший і я приїхав до нього в гості, і мене вічно тягали по фестивалях. Я маленький ще був, але дуже хотів вчитися на чому-небудь грати. Потім якось вийшло, що прийшов у гості до свого друга, до нинішнього  басиста і гітариста групи «Піражок» Вєткіна. І тоді він запропонував, а давай ми тебе навчимо грати на барабанах. І так пішло-поїхало.

-В складі яких гуртів ти виступаєш?

- «Санскара» і «Піражок».

-А склад розрізняється?

-Дуже. У складі «Санскари» брутальні хлопці, а в «Піражке» … немає логіки, але це басист Li.Ma – співає і ритм-гітара, бас-гітарист «Кеш’енд’Керрі» і Вєткін. І виходить, що у нас в групі три басиста і один я – барабанщик. Цікаво. Навіть група сама утворилася цікаво.Десь відпочивали і вокаліст з басистом покликали мене разом пива попити, поговорити. Випили небагато. І вирішили створити групу, відразу написали силу-силенну текстів. Дзвоню  наступного ранку Тимуру (вокалісту) і повідомляю: «Ми вчора групу створили», він в шоці «Ми? Та ніколи! ». Потім через деякий час телефонує і каже, що через годину репетиція. Відразу створили 4 пісні, на наступний день ще 4, а на третій репетиції було вже живий виступ.

-А хто пише музику?

-Музику пишуть усі, збираємося і в хорошій компанії …

-А сам пишеш?

-Я? Ні, тому що є таке припущення за що виганяють барабанщика. Він приходить і каже, що у нього є пісня. І, так, у всьому винен барабанщик. Не завжди так, але буває не легше. Щось не так: ти на лажав!  Не лажав! І так сперечаємося побагато часу. Правда і  інакше бувало.  Був момент, коли гітарист порвав струну, це в Дніпропетровську, а люди почали скандувати: «Барабанщик, соло!». Я не знаю, що грати, не готувався зовсім і експромтом зробив непогану річ, правда коротку.

-А раніше в яких ще гуртах грав?

-Грав в групі «Врізав дуба». Але у мене не виходило з часом, тим більше в іншому місті і так вийшло, що я від туди пішов. Але там було цікаво, весело, був запал.

-А в тих гуртах, що зараз граєш, все не так?

-Ні, подобається також, але в рідному місті … Хочеться кудись податися. Але в Донецьку виходить краще: багато нових знайомих, почали брати участь у конкурсах та всеукраїнських турах, але це ще голосно сказано.

-А в яких конкурсах брали участь?

-Ми якось навіть не підозрювали, що брали участь у конкурсі. Нас запросили виступати, а після як  відіграли концерт, нам сказали, що ми зайняли перше місце.

-А що за конкурс був?

-Чесно … я не пам’ятаю (сміється). Головне участь і експромт. Зал помирав від сміху.

-А зараз які події відбуваються в твоєму житті?

-Зараз ми катаємося по Україні з групою «Кожаний олень». Вони нам запропонували поїхати як акомпануючий гурт перед ними на розігріві.

-А в яких містах?

-Виступали в Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Севастополі і начебто поки все. Ще буде в Сімферополі з ними концерт, а потім у Києві. У Сімферополі не пам’ятаю як клуб називається, а в Києві «Bingo». Реклама транслюється по Enter Music. Це перша частина туру по східній Європі, обмовився … Україні, але вже сильно всі втомилися.(Через деякий час продовжує). Не знаю до чого, але згадалося. У нас випадок був, відіграли на концерті в Донецьку, в парку імені Щербакова. Усім сподобалося, але після цього нас занесли в чорний список міста Донецька, більше не будуть кликати на такі заходи … Взагалі сподобалося кататися по містах. Приймають дуже добре. Хоча багато нас і не люблять.

-Чому?

-Група «Піражок» існує вже більше року, створили один альбом, але найдовша пісня – це хвилина тридцять. Кажуть, що тільки розігрілися, а пісня вже й закінчилася. Зате ми не встигаємо набридати. Але ми вже приступили до запису другого альбому, вже скоро.

-А кліп у вас вже є?

-О, так! Кліп є. Називається «Секрет». Він дуже популярний. Хлопцям з Києва спасибі, дуже сильно допомогли. Є сила-силенна ідей нових кліпів, але часу немає.

-В Донецьку часто виступаєте?

-Вже набридло (сміється). Виступаємо постійно в Донецьку. Дуже скоро відкривається новий клуб «DETROIT». Відкриття буде проходити п’ять чи шість днів, на один з вечорів нас запросили.

Ще один концерт  відбудеться в найближчий час, приїде хороша група з Києва «Плов готов», з Севастополя «Springfild», і донецькі групи: ми й «Кеш’енд’Керрі». Хороший буде концерт. На цьому, напевно, все, треба на репетицію.

Слухати: Пиражок – Лирика

Розклад 1-ї частини спільних концертів

з гуртом  ”Шкіряний Олень”

18 квітня, неділя – Сімферополь

22 квітня, четвер – Київ

Наступні виступи.

15 квітня – Gung’Ю’бazz Bar (Донецьк)

17 квітня – Донецьк. клуб DETROIT

01 травня – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ групи – Донецьк клуб DETROIT

30 травня – Донецьк клуб DETROIT

Сторінка: http://vkontakte.ru/club9521630

“Без анестезії не вийде, травмуючи — травмуй”

Олег, 20 років.

Фемінізм фемінізмом, але якось я почала питати знайомих хлопців як вони кидають своїх, вже колишніх, дівчат.  Усі намагались зробити це більш м’яко, але цим лише нашкодили собі.

Хлопці, я вам відкрию одну велику таємницю, якщо ви її не знали. Робіть усе, щоб дівчина вважала, що це сама її думка, а не ваша  - такий маленький запис на підкірку. Як кажуть, британські вчені, це можна робити диктуючи інформацію, коли людина спить, але…але це довго.

Отже, якщо дівчина тобі набридла, та викликає бажання втекти, не треба збирати валізи та їхати волонтером з дравосексуалістами до Африки (хоча таких куди менше ніж  представників інших орієнтацій (наприклад лінуксоіди та анімешники)). Треба діяти.

З чого  починати? Взагалі усе треба починати з розуміння що таке хомосапіен, підтип жінка. Як казала Масяня “Чи усі жінки дурепи, чи…але є про це не хочу думати!”.

Після пізнання дзен та дівчини, починайте позбавлятися цього милого створіння.

1.Змінюйте її. Нехай вона зрозуміє, що Ви головний ( Великий Білий Господар).

2. Більше стереотипів, більше нервів. Вона водить тебе по магазинах? Скажи щось на зразок: “Жінка, твоє свято – 8 березня, а зараз я тобі і Бог, і цар!” (дивись пункт 1).

3.У всьому винна дівчина, у всьому, взагалі! (Так, господар, я ваша раба…” та віялом хвирть да хвирть).

4.Раба повинна бути гарною, а не те що розкинулось поруч. Лікуй її самовпевненість критикою, нехай усе стане на свої місця.

5.А якщо глянути інакше, навіщо тобі гарна? Мені здається, ось цей мішок куди гарніший твого нового прикиду.

6.Ще одне: завжди нагадуй, що вона раніш була більш худенькою. (“Ти вважаєш мене товстою!?”).

7.Якщо вона ще досить самостійна, вмикайте параною. Де ти була? З ким ти була? Навіщо була? У тебе є інший?

8.Кожну хвилину питай, що вона думає. І взагалі, вміє вона думати чи ні?

9.Ще не подіяло? Тоді згадуйте усіх колишніх та кажіть які вони були …мммм… немає слів (хоча інколи це цікавить).

10.Починай читати їй моралі. Вона же винна (дивись пункт 3): сильно розкута ( лізе цілуватись, а може й ще страшніше), сильно стримана, а ще в ліжку як поліно, туди-сюди.

11.Обов’язково спитай про її відношення до сексу у трьох…а якщо це буде її сестра?

12.Вона завжди каже ні! Не пам’ятаєш? (дивись пункт 11).

13.Для того щоб її вилікувати, якось постав перед її очима баночку вазеліну. Тонкий натяк на що там у вас є та гармонічне закінчення стосунків.

А зараз ви можете тиждень відпочити та починати пошуки нової пасії, але…

Але в мене, хлопці, є до вас велике прохання: не будьте ідіотами. Дівчина завжди знайде собі іншого, особливо при обставинах повного садомазохізму, але в цих битвах ми знаємо, що сховано у вас за баночкою вазеліну.

Є така хвороба як маніакальна слабкість до фототехніки, але при цьому зовсім не обов’язково  мати руки, прямі руки (хоча б якісь руки),  більш-менш адекватну техніку та щось інше за бажанням.

Але є такі “профі” своєї шизофренії, які роблять мільйони фотознімків, що просто вбивають своєю негуманністю. Далі неповний список.

1. “Профі” вважають, якщо в тебе нема фото з твариною моделі “кіт звичайний”, ти – ламер.

Цю серію фотовбивста називають “Дивись, це я, та це моя кішка”, вона робиться на камеру мобільного, або першої мильниці.

З моделлю якось не вийшло, одягнули в перше, що знайшли (старі галіфе, панчохи, фартух, будь що), тварину кидають на колені, або за що вона встигла вхопитись. Самі вражаючи та історичні кадри робляться на фоні старою кухні, вітальні з купою розкиданих речей, яких ніхто не помітить.

Примітка: ця серія чудово виконується з яким завгодно “Воно” (іграшки, пиво, п’яна подружка, мобільний etc).

2. З саме тією же моделлю робляться й інші “творіння”, але вже з квітами.

Фотограф з дуже впевненим видом дивиться у кадр та каже “лабораторній мишці” стати ближче до горщика, нахилитися ( і ще трішки), а після : “Дивись на мене”.  Модель горбиться, намагається нюхати квіти, які від природи давно вже нічим не пахнуть. Після вона дуже виразно гляне на об’єктив і усе… Нічого не вийшло та якось, м’яко кажучи, ніяк. На фото очі косі, квіти дурні, а спина якось вигнута, що з’являться думка “може хвора?”…

Майже джунглі та крики природи.

3. На цьому вони не зупиняються – вони йдуть далі. Кожна поважаюча себе дівчина сфотографуються хоча би раз у житті у water closet, кажучи між нами хлопчиками, туалеті.

Вибирають туалет за смаком, бажано у клубі та з видом на якийсь миючий засіб.

В цьому кадрі обов’язково ви побачите дівчину, може дві дівчини, які складають губи у трубочку та роблять щось на вподобі “а що ви тут робите?”.

На  питання навіщо це фото, ці самочки кажуть щось не зрозуміле.

4. Також обов’язковою програмою є  “я та мій килим”. При цьому головним героєм стає килим. Він знімається на фоні  “чарівної” дівчини та зовсім не розуміє  навіщо вона там.

Моделі якось не приходе думка, що її стіна — це не гобелен XVII сторіччя, а лише залишки радянської культури.

Увесь пафосний еротизм, краса спідньої білизни безжалісно з’їдається цим монстром.  Тема “сісьок” не розкрита.

5. Окремо виділяються клас людей, які фотографують самі себе (частіше за все у дзеркалі). Отримуючи фотоапарат та не маючи жертву, вони помічають себе. Один єдиний коментар: Робіть ці фото на “Зеніт-Є” у ванні з витягнутої руки.

Ми не пропагандуємо хвороби, лікування, манії та неповагу. Ми робимо рекламу естетиці та рукам з меншим кутом викривлень.
Гарних знімків!

*Усі фотографії знайдені завдяки відкритому пошуку. Прошу пробачення, якщо когось  ображає матеріал.