Зима – це період,коли люди найбільше уваги приділяють своїм мріям та бажанням. Але чому саме зима? -скажете ви… Можливо тому,що настає  Новий рік і всі хто наполегливо працював протягом року має час зітхнути з полегшенням і подумати про всі злети і падіння,підсувати що зроблено,а що ще потрібно зробити, і взагалі проаналізувати своє життя. Або може тому,що приходить Різдво – і в родинному колі збираються всі рідні і словом «А пам*ятаєш,коли ти був малим(ою)?»,ви мимоволі починаєте згадувати,як ви в дитинстві ходили з мікрофоном і випитували в дорослих,як їх самопочуття ,але журналістом так і не стали. Мрії – це не просто візуалізація побаченого будучи ще дитиною,мрії – це дещо внутрішнє,поклик душі…В дитинстві їх багато і впродовж років вони потрохи відсіюються і залишаються тільки ті,які насправді є вашими,і хоча вони нестандартні для здійснення,але вони є,а це вже добре,бо головне знати,чого ви хочете,а шляхи знайдуться. Поступово всі забувають чого ви хотіли насправді,закінчуючи школу ви вступаєте не перспективний юридичний або економічний,і якщо вам пощастить нудно перебираєте копії законів та договорів з одної полички на іншу. Життя переходить в ритм – робота-дім- робота. А де ж мрії,де ваші бажання в які ви вірили? Скажете,що зняли рожеві окуляри з новиною що Санта Клауса не існує? Та ні,не вірю…

Можливо просто стаючи дорослими ми стаємо реалістами,розуміємо,що життя несправедливе і тут головне не те,чого ти хочеш,а втриматися на плаву і не падати духом. В тому й різниця між людьми – одні кидають весла ще на початку бурхливої річки і повертають в бік правильної течії,а інші – пливуть проти течії. І в тих,і в інших бувають і злети,і падіння,але особливість в тому,що ті,хто пливе по течії – має все стабільно,але немає життєвого драйву,проте,в других – слово «нестандарт» аж зашкалює. Мрії збуваються тільки тоді,коли ви щось робите,а не чекаєте,що звалиться з неба. Інколи і звалюється,але таких щасливчиків один з ста,а везіння,як відомо,примхлива тітка. Не намагайтеся прожити своє життя за чужим сценарієм,в кожного своя історія успіху,і в кожного різна, і від вас залежить,які ви кроки виберете,які методи і який потім буде від цього результат.

З роками ваша мрія переростає в мету,а мета має чіткі кроки,які залежать тільки від вас,саме так,від вас самих. Здавалося б,що реальності наплювати про що ми мріємо,але Víra hory přenáší (віра гори долає). Якщо ви не будете вірити,у вас з*явиться байдужість,потім апатія,а потім ви і зовсім забудете,хто ви насправді і чим хотіли займатися. Чому ж 80% ненавидять свою роботу,чому 70% не працюють на роботі по спеціальності,(хоча хотіли б ),бовони  просто  здалися і зробили вибір ближче до спокійної течії?! А буває й навпаки, ставши професіоналом в одній сфері,ви змінюєте сферу,яка аж ніяк не була вашою мрією,але стала покликанням і згодом ви просто зрозуміли,що це дійсно те,про що ви мріяли з дитинства,те,що відчували,як то кажуть «на генетичному рівні» ,але ще тоді не могли пояснити і описати,як це виглядає.

Так чи інакше,в деякій мірі ми самі творимо свою долю,обираємо чи нам лежати на дивані і казати,що все нереально здійснити,чи встати і бігти,бігти,ламаючи перешкоди,спотикаючись падати,а падаючи підніматись. Головне – вірити,вірити в краще,вірити в свої сили і навіть якщо доля підкидає вам неприємні сюрпризи з мужністю навчіться їх оминати – це всього навсього сходинки на вашому шляху.

«Ваш мозок може підняти вас з бідності до багатства,перетворити вас з одинокої людини до всезагального улюбленця,вивести з депресії,зробивши щасливим і радісним – якщо ви правильно ним скористаєтеся» – Браян Трейсі
Вірте в успіх,думайте про успіх — і все у вас вийде,адже думки матеріалізуються…
P.S І згадайте,в що ви вірили,коли були дітьми…….

Влада Доля

Вас також може зацікавити:

1. Науковці навчились передавати думки на відстані
2. Бути щасливим легко!
3. Нотатки фотографа або про те, яке у Бога почуття гумору

Візьми участь у конкурсному відборі! 

Цільова аудиторія: учасники Студреспубліки (чи інших республіканських проектів) будь-якого з років, активні люди, депутати різних рівнів, бізнесмени, викладачі вишів, громадські діячі, молодь, студентство.

Програма проекту передбачає проведення оргдіяльнісної гри протягом 3 повних діб за участю близько 80 осіб.

Особливості! В процесі гри будуть застосовані ряд методів та інструментів, які дадуть змогу глибоко зануритися у проблематику та знайти відповіді на найскладніші питання. Планується досягнення ефекту “повного занурення”, що передбачає участь в абсолютно всіх заходах, а також заборону вживання алкоголю. При порушенні даної вимоги організатори залишають за собою право на виселення порушника без повернення оргвнеска.

Умови участі: Учасники відбираються серед представників цільової аудиторії шляхом конкурсного відбору на основі подання анкети-заявки. Конкурс триває до 8 лютого 2012 року. До 11 лютого відбудеться оголошення результатів.

Кожен бажаючий матиме можливість за власний кошт залишитися та відпочити на території проведення. Про це додатково та заздалегідь (до 10 лютого) треба повідомити організаторів.

Умови участі та деталі конкурсу [pdf, укр.]  
Анкета 
Про всі “Зимові Студреспубліки”  
Обговорення на форумі 
За додатковою інформацією звертатися:

Щерба Олександр, комунікатор проекту

м.т.: 063-26-74-490,

офіс: (044) 529-13-75

No related posts found

Які ж речі приховують у собі магію Києва? Без сумніву, їх безліч, але одним із перших на думку спадає «Київський торт». Цей заповітний сувенір ще з радянських часів прагнув привезти зі столиці України будь-який гість. А кияни їздили в інші міста із «Київським тортом» у подарунок. А й справді, чи не кожній людині приємно спробувати солодощі, які не купиш у будь-якому магазині і які є справді «фірмовими» та особливими.

Хто ж вигадав ці відомі ласощі, які стали солодкою візиткою столиці? Як це часто трапляється з геніальними винаходами, «Київський торт» з’явився на світ завдяки випадковості.

Це сталося в 1956 р. на фабриці ім. Карла Маркса. Одного разу кондитери, як зазвичай, підготували для бісквіту партію яєчного білка, але забули вчасно покласти її до холодильника. Щоб приховати недогляд колег, наступна зміна вирішила зробити торт із того, що вийшло. Побоюючись гніву керівництва, Костянтин Петренко, який був тоді начальником бісквітного цеху, і не здогадувався, що хрусткі коржі із затверділої піни з кремом невдовзі назвуть «Київським тортом».

Зараз у багатьох містах колишнього СРСР місцеві кондитери виробляють свої версії «Київського». Але солодкий символ Києва цінний ще й як «привезений», а не куплений у своєму місті.

Що ж потрібно знати гостям Києва і тим, хто хоче придбати комусь у подарунок справжній «Київський торт», а не місцеву видозмінену версію? Фабрика ім.К.Маркса, на якій вперше почали виготовляти ці ласощі, зараз входить до складу корпорації «ROSHEN» разом із фабриками, розташованими у Вінниці, Маріуполі та Кременчуці. І, до речі, «ROSHEN» транспортує «Київський торт» далеко не до всіх міст України, пояснюючи це тим, що торт має порівняно невеликий термін зберігання. Отож, вважається, що справжній «Київський торт» за оригінальною рецептурою виготовляє лише ця корпорація.

Ось такий він, «Київський торт» – чудовий подарунок і сувенір, який цілком виправдовує свою популярність (адже він дійсно неймовірно смачний!). Немає сумніву, що така чудова річ і теплі традиції, пов’язані з нею, існуватимуть ще дуже довго, нагадуючи всім поціновувачам солодощів (і не тільки їм) про неповторність української столиці.

Вас також може зацікавити:

1. Правильна культура пива в Україні

Режисер: Андрій Приймаченко

P.S. Любителям электронных мелодий интересны будут новости клубной музыки о последних диджейский релизах, выступлениях и других музыкальных событиях.

Вас також може зацікавити:

1. Церемонія нагородження MTV EMA 2011: обрано найкращих
2. Інтерв’ю з гуртом “Крихітка”
3. Скрябін – Місця щасливих людей

Ось декілька цікавих:

• Думаю, шо дружби між чоловіком і жінкою не існує. Як кажуть – це секс відкладений на потім))
• Тут залежить,що людина вкладає для себе в поняття дружби. Приємне спілкування при відсутності фізичного потягу – це ще далеко не дружба. Друг пізнається в біді… І зазвичай люди спілкуються і думають, що вони так підходять в плані друга один одному але нічим не здатні пожертвувати заради іншого, придумуючи відговорки, що є сім’я, обов’язки, кохана людина…
• Дружби не існує! А те,що існує – це прихована любов…Тому з часом ця ‘дружба’ або переросте у кохання або хтось почне розривати дистанцію дружби і вона розпадеться!..

Як бачимо, існують різні думки, що зовсім різняться між собою. Хтось вірить у неї між протилежними статтями, а хтось вважає це повним абсурдом.

А як ви вважаєте чи існує дружба між хлопцем і дівчиною?

Note: There is a poll embedded within this post, please visit the site to participate in this post's poll.

Пояснити свій голос і думку можна в коментарях нижче.

P.S. Интернет проект Make-self.net посвящен декору, подаркам, интерьеру, мебели. Как сделать вещи своими руками те или иные вещи вам помогут узнать специальные мастер-классы.

Вас також може зацікавити:

1. Він та вона: будуємо серйозні стосунки
2. Скільки цигарок коштує дружба
3. Для чого хлопцям дівчата?

Вас також може зацікавити:

1. З Новим роком та Різдвом Христовим!

Цей амбіційний проект повинен покласти початок новій ері у паливній індустрії для літаків. Саме для створення цього інноваційного палива у східній частині Лондона буде побудована сучасна лабораторія з фабрикою, де і будуть створювати нове паливо. Для створення нового палива в хід піде різне сміття.

За приблизними підрахунками вчених нова фабрика зможе переробити близько 500 тисяч тонн відходів. З такого об’єму сміття можна буде створити близько 16 мільйонів галонів авіаційного палива. Було б непогано використовувати подібні технології у звичайних домашніх умовах, наприклад щоб печи кирасир для бані могли спалювати сміття для його екологічної переробки.

Цікавим є той факт, що авіаційне паливо повинно мати дуже високі стандарти якості. Отже, якщо можливе створення авіаційного палива з сміття, то можна переробити сміття в паливо і для інших транспортних засобів.

Вас також може зацікавити:

1. Smart-технології в Україні і світі
2. Вид з ілюмінатора літака
3. Ecology. Екологія.

Дуже дивною може нам здаватися поведінка середньостатистичного американця у гостях. Вони можуть прийти у гості, зайти на кухню, відкрити холодильник і взяти там що завгодно. Потім без жодних запитань піти з їжею до вітальні і смачно чавкати, сидячи на хазяйській канапі. Людина нашого виховання вважатиме це неповагою запрошених до господарів будинку.

Здається, що тільки в америці передача про звичайний тату салон може стати хітом телебачення та інтернету. Не менш дивним може нам здатися любов багатьох американців до м’яса з кров’ю. Найбільшим делікатесом вважається м’ясо по-чиказьки – коли шмат м’яса обсмажують лише з однієї сторони, а інша сторона так і лишається кроваво-рожевою. Чому вони не звертають уваги на те, що недосмажений шматок м’яса може стати причиною різних інфекційних захворювань, не зрозуміло.

Хоча у дорогих американських ресторанах відмінний сервіс, все одно можна зустріти офіціантів, які можуть плюнути у їжу клієнта за якусь образу на нього. Чи навіть вигадати більш оригінальну помсту.

Вас також може зацікавити:

1. Дивні – Колись давно…
2. Чому люди займаються сексом?
3. Що чекає наших водіїв за кордоном?

Лунала коляда, звучали вінчування… Також пані Ярина навчала молодь українських традицій, ділилася цінними думками: «Те поняття Різдва, яке нам подають ЗМІ є, як на мене, похабним (Діди Морози, червоні шапки…). На сьогодні засилля рекламою шалене. Проте це не збагачує наc духовно». Розповіла солістка й про події, які творять нашу історію та нас. «У 1987 році ми заснували Товариство Лева. Треба було колядувати, та не було збірників. Я передрукувала колядки у виконанні оо. Васильян. Вирішила йти шляхами Тараса Шевченка. Він мав захалявні книжечки, а я хотіла, щоб ми носили кишенькові. Добилася – видали «Колядки» тиражем 70 тис. Тож перший Вертеп ми поставили у Палаці Україна в Києві. Ми заговорили про Голодомор. Оце Вертеп! А зараз й у ньому – політика. На жаль, немає критики, бо якщо була б, то нецензурний репертуар зник би». Ярина Коваль наголосила й на тому, що мусимо мати історичну пам’ять. «Я не хочу занедбувати того укладу, яким жили мої предки. Нехай він буде простим і вічним. У нас вже й так багато вкрали. Деколи чую: «Не піду до церкви, послухаю Літургію по радіо». Гаразд, тоді увімкніть програму «Смак» і не сідайте до Святої вечері. Щодо Нового года – це не моє, це календарна сторінка, яка перегортається. А вишиванка… Хіба ж потрібно ходити до Академії мистецтв, щоб навчитися сорочку вишивати. Моя бабуся мені передала секрети цього мистецтва… Безліч усього в нас відібрали, та все ж – те добре, що надається нам у спадок, не знищать ніколи. Навіть якщо би спалили бібліотеки. Маємо такий комунікативний засіб як усна народна творчість. Як воно інтимно звучить – «з уст в уста», – висловила свої думки солістка капели «Трембіта».

Однак, для того, щоб пам’ятати, потрібно чи то колядки, чи пісні переспівувати від початку до кінця. Саме тому Ярина Коваль закликає студентів вносити нове життя у львівські кав’ярні: «Хрумнули щось та й колядуйте». Більше того, заохочує сповіщати радість Різдва Христового серед ближніх, друзів, просто по домівках. Дає настанови: «Колядники повинні бути святочними. Адже це люди, послані Богом до хати. Від них почасти залежить не лише наступний рік, а й, подекуди, ціле життя! Коляда – це не заробіток. Коли приходять із колядою, то не потрібно давати бозна-які гроші. Слід прийняти їх, як дітей Господніх».

Про те, як сповіщати людей про прихід Спасителя, студенти зрозуміли, прослухавши аудіозапис із щедрівками у виконанні срібного тенора світу Івана Козловського.

За гарним прикладом спудеї й самі взялись колядувати, вкотре довівши, що наука наукою, а душа повинна бути в кожного. Однак, куди важливіше, аби та душа була чистою, відкритою і сповненою життєдайного світла. Так, того, яке може змінити світ на краще…

Оксана Загакайло.

Фото  Софії Кочмар.

No related posts found

No related posts found