Інтернет-журнал для молодих і кльових » Подорожі

IV Зимова Студреспубліка

sercebuttia — Wed, 25 Jan 2012 01:00:15 +0000

Ну що ж ось і настала найхолодніша і водночас найсвятковіша пора року – зима. І хоча вона поки не засипає нас приємним білим сніжком, та все ж, хуртелиці ще попереду ну і звісно, “IV Зимова Студреспубліка” (23-26 лютого 2012р., Карпати). У цьому році темою вже традиційної найбльшої інтелектуальної події зими стане “Республіка як вихід з кризи державотворення”.

Візьми участь у конкурсному відборі!

Цільова аудиторія: учасники Студреспубліки (чи інших республіканських проектів) будь-якого з років, активні люди, депутати різних рівнів, бізнесмени, викладачі вишів, громадські діячі, молодь, студентство.

Програма проекту передбачає проведення оргдіяльнісної гри протягом 3 повних діб за участю близько 80 осіб.

Особливості! В процесі гри будуть застосовані ряд методів та інструментів, які дадуть змогу глибоко зануритися у проблематику та знайти відповіді на найскладніші питання. Планується досягнення ефекту “повного занурення”, що передбачає участь в абсолютно всіх заходах, а також заборону вживання алкоголю. При порушенні даної вимоги організатори залишають за собою право на виселення порушника без повернення оргвнеска.

Умови участі: Учасники відбираються серед представників цільової аудиторії шляхом конкурсного відбору на основі подання анкети-заявки. Конкурс триває до 8 лютого 2012 року. До 11 лютого відбудеться оголошення результатів.

Кожен бажаючий матиме можливість за власний кошт залишитися та відпочити на території проведення. Про це додатково та заздалегідь (до 10 лютого) треба повідомити організаторів.

Умови участі та деталі конкурсу [pdf, укр.]
Анкета
Про всі “Зимові Студреспубліки”
Обговорення на форумі
За додатковою інформацією звертатися:

Щерба Олександр, комунікатор проекту

м.т.: 063-26-74-490,

офіс: (044) 529-13-75

No related posts found

Світ перевернувся

neksichka — Tue, 24 Jan 2012 01:24:18 +0000

Довгими та звивистими дорогами, темними і прадавніми лісами можна добратись до селища Поляниця, що знаходиться по дорозі до курорту Буковель.

Чим таке цікаве село – так це розташуванням у ньому дуже цікавого будиночка, що стоїть догори дриґом. Планувалося створити такий самий дивакуватий інтер’єр, але це б вже створювало певний дискомфорт для його мешканців. Звели цей чудо дім всього за 45 днів. Більше в Україні такого типу споруд поки що немає.

Аналогічні будівлі вже давно існують у таких місцях, як Флорида, Німеччина, Японія і Польща. Одні архітектори пояснюють свої забаганки, бажанням продемонструвати нову течію сучасного будівництва, інші – своїм поглядом на сучасний світ.

Хоча використовуються ті хатки більше, як заманка для туристів, у нас же – це цілком житловий будинок.

Вас також може зацікавити:

Солотвино – прекрасний куточок України!

Admin — Fri, 25 Nov 2011 02:33:12 +0000

Україна подарувала нам таке чудове і прекрасне місце, яке роками вабило до себе людей з усіх куточків світу. Солотвинські озера можна прирівняти до Мертвого моря в Ізраїлі. Цілющі властивості цих озер настільки великі, що можуть вилікувати хвороби, над якими лікарі розводять руками і це є дійсно так, я сам переконався в цьому. Досить 1-2 тижнів відпочити в Солотвино і ви забудете, що таке болі в спині, болі в руках і ногах, всякі дермато-венерологічні хвороби і це тільки маленька частина того, чого ви можете позбутися відвідавши Солотвино.

Тисячі людей із різних країн світу віддають перевагу Солотвинським озерам а не іншим курортам світу. В це мальовниче містечко саме краще приїжджати на початку літа, тому, що вода в озерах в цей час найтепліша. В цьому закарпатському містечку є три великих озера, в яких одночасно можуть купатися більше ніж 5000 людей, також з дна одного із озер дістають цілющу грязюку, яка на дотик краща за будь-який крем.

В Солотвино проблем з тим де переночувати не має, тут є будиночки на різні смаки і гаманці. Найменша ціна за добу проживання починається від 25 гривень з людини, а найвища може сягати декілька сотень гривень.

(фото globuss.info)

З харчуванням у містечку теж не має проблем. Можна поласувати традиційними стравами цього мальовничого краю, кухня в них надзвичайно смачна і різноманітна.

Одне розчаровує це те,що озера настільки засмічені, що коли пливеш то можна руками розгрібати сміття, я вже мовчу про територію біля озер – це взагалі жахіття.

На даний час лунають не втішливі прогнози щодо подальшого існування Солотвина, через декілька років містечко може провалитися під землю і в Україні зникне ще одне мальовниче місце.

P.S. Чего на западной Украине в достатке так это курортов и минеральной воды, если вы работаете в офисе, то заказать доставку воды можно у специальных компаний, который поставят ее вместе со специальным кулером.

Вас також може зацікавити:

Україна: держава в державі

Ольга Полотняк — Tue, 11 Oct 2011 18:17:28 +0000

Щовересня тут мало хто радітиме твоїм гривням. І немає чому дивуватися, жителі Умані чекають осені як апостоли Воскресіння Ісуса. А поряд із зміною валюти змінюється і відсоток українців у місті, бо чисельність жителів різко зростає на третину, щоправда не уманчан, а євреїв. Цьогоріч вони приїхали сюди святкувати Новий іудейський 5772 рік. «Рош а-Шана» дослівно перекладається як глава року – відзначають свято два дні поспіль у час появи молодика за єврейським календарем. У нас це період вересня-початку жовтня. Хоча реальна картина показує, що святкування у іудеїв починаються набагато раніше – за два тижні до єврейського Нового року, і продовжуватись можуть стільки ж після нього. Що ж із цього виходить? – Відповідь очевидна: фурор в усьому – і у мозку, і у гаманцях, і просто на вулиці. Інакше бути не може, оскільки концентрація хоч і людей однієї національності, але громадян двох десятків країн дає у результаті вибухонебезпечну суміш.

Надгробок Нахмана в Умані

Саме далекі гості привчили жителів міста до іноземної валюти, а поряд із тим – до нападів хуліганства зі свого боку, розбоїв і відверто неетичної поведінки. Тому не дивно, що цього року їхній спокій нарешті охороняють не лише українські, а й ізраїльські правоохоронці. Після того, як Україна стала незалежною, 1991 року за указом президента Леоніда Кравчука місце захоронення засновника хадисизму Цадика Нахмана отримало офіційний статус Історико-культурного центра браславських хасидів, котрі невдовзі викупили землю, на якій розташована могила. Тож свою поведінку вони пояснюють цілком правомірно: маємо тут «своє». До того ж серед паломників існує стереотип: якщо ми у вас вимушені залишити по кілька тисяч доларів, в заміну маємо робити те, що захочемо.

Слово «хабар» (хасиди) перекладається як мудрість, розум та знання. У Новий рік їм на будь-яку роботу накладається табу. Можуть тільки молитись, танцювати, пити та гуляти. Чим вони і займаються цілодобово. При чому так, щоб потім не жалкувати про втрачену можливість. За давнім хасидським звичаєм їм не можна сумувати, бо тоді ти розгніваєш бога. Важливим і невід’ємним є обряд застілля, яке відбувається разом із проголошенням тостів та гучними гуляннями, тим самим євреї вшановують свого духовного наставника. Тож або хасиди надто буквально розуміють свої традиції, або ми – українці – далекі від розуміння інших релігій.

А поки прочани святкують, українці трудяться. Для наших громадян так починається «гарячий сезон заробітків». Найбільше з’являється продуктових розкладок. Працюють тут не тільки місцеві підприємці, тимчасово приїжджають охочі попрацювати і з сусідніх населених пунктів. Сьогодні важко з упевненістю сказати, хто першим продиктував такі правила: закордонні гості, які приїхали зі своєю валютою, чи місцеві мешканці, що хочуть підзаробити, користуючись реальною можливістю, і не важливо, якими грошима. Попит народжує пропозицію. А пропозицій уже стільки, що тому попиту нікуди діватися.

Тут охоче можуть здати квартиру, кімнату, а то й будь-яке переобладнане приміщення в оренду. За ліжко 250 «зелених», а у кімнаті таких мешканців може бути десяток чи й більше. Усе будується на добровільній згоді обох сторін, тому держава не отримує з цього ніякої частки. Готельні послуги у таких випадках значно дешевші, але на всіх все одно не вистачить. Хочеш поселитися щонайближче до могили духовного наставника – плати більше, а як ні, то заплатить хтось інший. Тіснота помешкання змушує хасидів більше часу проводити за їх межами, що і спонукає до найзухваліших учинків: купання у басейнах чи річках, гучні крики, бійки, залицяння до українок із пропозиціями подальших інтимних стосунків, вживання наркотичних речовин, агресія – усе, на що фантазія здатна. До українських жінок взагалі ставлення окреме: ноги відкриті – без обговорень повія.

На думку фахівців, можна уникнути такого безладу лише у тому разі, коли з’явиться закон «Про паломництво» і єдина структура, яка б організовувала поїздки до Умані, а відтак брала б на себе певні зобов’язання, зокрема, щодо поведінки паломників, створення відповідних умов для перебування та здійснення релігійних обрядів. Мешканці Умані притримуються часом іншої думки: краще віддати прах Цадика Нахмана до Ізраїлю, але таких настроїв влада не поділяє.

Ось так на кілька тижнів частина Умані перетворюється на державу в державі, зі своїми традиціями, кухнею і валютою, ба навіть більше – мовою теж, бо де найбільше скупчення хасидів – змінюється і назва вулиці. Тож нам є над чим працювати, аби уникнути етнічних чи релігійних протиріч, або щоб Умань, під час візитів паломників-хасидів, не перетворився на обличчя всієї України.

Мрамор – это горная порода, широко используемая в строительстве. Мрамор киев купить – вот, что нужно вам при поиске этого материала.

Вас також може зацікавити:

Ecology. Екологія.

Остап Андрусів — Sat, 27 Aug 2011 08:10:15 +0000

Кілька тижнів тому я повернувся з волонтерського табору. Сила-силенна вражень, море спогадів та безцінний заряд енергії. На жаль, табір, як і все хороше, пролетів з блискавичною швидкістю. Кількість позитивних флюїдів, що заполонили моє тіло, незрівнянно велика. Та у європейських подорожей є один неявний мінус. Після повернення починаєш порівнювати. У порівнянні відкриваєш для себе свій рідний, до крихти знайомий, український світ по-новому.

Мабуть, кожен українець, який провів незабутній час на теренах Європи, не раз згадає про чудові магістралі, коли днище його автомобіля привітає іскрами нічну, побиту, неосвічену дорогу. Не раз злетять з його вуст триповерхові словосполучення під час подорожей у рідному, неточному, переповненому громадському транспорті. Мозок цього сферичного українця безповоротно пошкоджений вірусом “Європа”. Тепер і я приєднався до групи цих людей. З усіх тих речей, які я порівнюю щодня найбільше мене дивує екологія. Саме ця поїздка зруйнувала в моїй голові безліч закладених у голову з дитинства фактів про нашу неньку Україну.

Скільки себе пам’ятаю, телебачення завжди говорило, що “Київ – найзеленіша столиця Європи”. Брешуть, як собаки. На вихідних був у Києві. Так от – брудний він і ні грама не зелений. Тепер я знаю як виглядають зелені міста. У зелених містах дахи будинків засаджують травою. Будинки в зелених містах частину енергії споживають з вітряків, розміщених поза містом. У зелених містах саджають сотні дерев, де тільки можна. Справжні міські джунглі. А зелений Київ (Львів, Луцьк, потрібне підставити) – просто пропаганда. Як дешева реклама прального порошку: намалюють гарну картинку і радійте домогосподарки незвіданій чистоті.

Люксембург

Незвично тепер якось по вулицях ходити. Відчуваю вихлопні гази. Колись по телику тільки й чув, як “у Європі громадяни занепокоєні значними об’ємами викидів вихлопних газів”. В нас все завжди ніби було “більш-менш”. Насправді, всі просто звикли і “забили болт”. У нас загазованість в місті – це норма. Ну як автобус розрахований на 5 років, то після 5-ти років його треба списати і продати бозна-куди. А в нас 20-річні вантажні мерси, з припаяними до підлоги сидіннями, щодня стабільно курсують маршрутом Львів-Луцьк. У Європі від газів я відвик. Тому тепер чхаю, коли на зупинці чекаю на свій улюблений переповнений старий Еталон.

Про вітряки вже згадував, а от про класифікацію сміття забув. В нас її нема. Бо викидати все в одне відро простіше. Яка різниця, і так зберуть, завезуть на міське сміттєзвалище. Нехай росте палац сміття! Зрештою, “це ж добре”, – говорять люди, які живуть неподалік. Вони мають де працювати – сортують сміття, здають і гроші хоч якісь отримують.

Дорогу Львів-Луцьк споглядав не раз, а від Франкфурт-Хана в Люксембург їхав вперше. Вразило те, що території, які можна якось використати не пропадають, а справді використовуються. Береги Рейну вистелені виноградниками. Виноградники всюди, з усіх сторін. Не бачив бур’янів. Хотів знайти, та не вдалось. Знайшов дещо інше – зайців. По Майнці спокійно бігають зайці, навіть біля 9-ти поверхових будинків. Ніхто їм не заважає скакати поміж кущів і гризти тринь-траву. Щось мені підказує, що на наших теренах вони б добре відпочили у п’янкому маринаді кілька днів у холодильнику.

Виноградники

Безумовно, в Європі достатньо проблем з екологією. Нехай стараються, покращують свою екологічну ситуацію, їм є куди рости. Бісить те, що в нас найближчим часом екологічних покращень не планується. Ой, здається, я помилився. Планів в нас, якраз-таки вдосталь. На жаль, не має виконання цих планів. Екологічні покращення, безумовно, десь-таки є, та їхній ефект нікчемний, бо не впливає на вирішення ключових проблем.

Будьте здорові, садіть дерева і викидайте сміття бодай у смітник, а не в рів біля дачі, і буде вам щастя!

Вас також може зацікавити:

Італія – країна емоцій

Діанка Дідійчук — Fri, 12 Aug 2011 15:59:00 +0000

Італія – країна емоцій, пристрасті і кохання. Вона нічим не поступається сусіднім Іспанії та Франції. Туристів там чекає цікава архітектура та яскравий побут жителів.

Мені випало щастя побувати у Північній Італії, провінції Тоскана. За 2 тижні перебування там я запаслась емоціями на рік вперед. Отож почнемо нашу маленьку віртуальну подорож Тосканою.

Чертальдо (Certaldo). Місто наскрізь пронизане вузькими звивистими вуличками, бруківка на яких збереглась ще з давніх-давен. З обох боків вуличок знаходять величні кам’яні будинки, яких не зважаючи на історичну цінність щасливо живе місцевий люд. За цими будинками заховані неймовірно привабливі внутрішні дворики, які немов переносять тебе у Середньовіччя. До речі, кожного літа влада даного міста організовує Середньовічний фестиваль (Mercantia). Під час даного дійства всі одягають спеціальні костюми тієї епохи і ведуть середньовічний образ життя (навіть гроші можна обміняти на старовинні). Іншою особливістю цього містечка є те, що це мала Батьківщина Джованні Боккаччо. Тут є його будинок (Casa del Boccaccio), в якому знаходяться музей і навчальний центр. Також це містечко славиться своїм палацом Palazzo del Vicario – багато пишних залів, гнітючі тюремні камери, судові зали та багато інших цікавих кімнат.

Сан Джіміньяно (San Gimignano). Це місто схоже на Чертальдо, але більш старе і більше. Місцеві жителі називають його «Місто веж», оскільки раніше їх там було аж 72. Проте до сьогоднішнього дня їх залишилось всього 14. Причиною їх знесення стало те, що вони були вищі за побудований у Флоренції собор Санта Марія дель Фьоре. Тут я вперше скуштувала справжнє італійське морозиво – смакота ще та, важко підібрати слова, щоб описати!

Флоренція (Firenze). Одне з найбільших міст, яке я відвідала в Італії. Місто-музей, яке часто називають батьківщиною італійського Ренесансу та «Афінами Італії».

Firenze

Santa Maria dell Fiore – величний собор, будівництво якого тривало з 1296 по 1436 роки. Його висота 153 метри. Якщо піднятись на верх собору, під самий купол то можна побачити неймовірної краси вигляд на Флоренцію. А якщо підняти голову і подивитись на купол, то не важко помітити величезну тріщину у ньому, якій уже немало років.

Santa Maria dell Fiore

Palazzo Pitti, що відомий своїми садами Giardino di Boboli – декілька гектарів акуратно підстриженої зелені, з фонтанчиками, рудими котами та чарівними будиночками. Закручені трав’янисті лабіринти, палац – витвір мистецтва і вигляд на місто – причини, щоб сюди прийти.

Giardino di Boboli

Відвідавши площу Мікеланжело ви зможете зробити чарівні фотографії міста з висоти.

Базиліка Сан Лоренцо – одна з найстаріших церков Флоренції. Збудована була у 393 році і була реконструйована всього двічі. Базиліка славиться витворами мистецтва, які знаходяться в ній (роботи Мікеланджело та Вероккіо), а також тут поховані майже всі представники роду Медичі.

Галерея Уффіці відома роботами великих майстрів, таких як Мікеланджело, Да Вінчі, Донателло, Рафаелло, Ботіччелі.

Palazzo Vecchio – ратуша Флоренції. Був збудований у 1299 році як урядова будівля і залишається таким по сьогоднішній день. При вході до неї стоять статуї Давида та Нептуна. ЇЇ внутрішній двір був прикрашений малюнками Відня, Лінца та Граца на честь одруження Франческо І де Медічі та Іоанни Австрійської. В ратуші є декілька різних залів, які відрізняються своєю тематикою. Також в колекції музичних інструментів Palazzo Vecchio є скрипки Страдіварі.

Ponte Vecchio – відомий старий міст через ріку Арно. Це єдиний міст у Флоренції , який зберіг свій початковий вигляд і стоїть на тому ж місці, де був побудований. Його особливість є те, що з боків він затиснутий жилими будинками та ювелірними крамницями.

Piazza della Repubblica – площа, яка знаходиться на місці колишнього гетто. Тут знаходиться багато кафе, де люблять зустрічатись письменники та актори, а також атракціони, які можна відвідати з дітьми.

Pisa

Піза (Pisa). Одне з найбільш відомих міст в Італії завдяки свої «падаючій» вежі. Насправді вежа більш похилена, ніж на фотографіях і дивитись на неї збоку справді страшно, бо здається що от-от вона опиниться на землі. Варто подивитись на Баптистерій Сан-Джованні, що має золоту стелю. І цікаво відвідати Пізанський собор. Всі ці визначні місця знаходяться поруч і становлять Площу чудес. Цей комплекс був внесений у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1987 році.

Сієна (Siena). Найбільший сюрприз моєї подорожі. Насправді ніколи раніше не чула про це місто, але за порадою друзів вирішила поїхати подивитись. І не пожаліла. Тому що там дуже гарно і цікаво. Перш за все вражає Сієнський собор – загальновизнаний еталон італійської готики. Головна традиція міста, яка є центром життя міських жителів – Паліо (це не що інше, як щорічні скачки). Місто ділиться на «контради», що є своєрідними комунами. У кожної є свій герб, самоврядування та коні. Деякі контради між собою дружать, деякі ворогують. Щороку вони влаштовують скачки та змагаються на Piazza del Campo. На ній є спеціальні ворота, через які виходять переможені, щоб не бачити як тріумфують переможці. Перед кожними скачками коней освячують в церквах. Сучасна Сієна – центр освіти, практично половина жителів є студентами.

Siena plowa

В завершення можна сказати, що Італія – це піца, морозиво, кава маленькими порціями, паста, неймовірна кількість мопедів та мотоциклів, вузенькі вулички на яких дивом примудряються роз’їхатися автобуси, хороший шопінг, надзвичайно приємні люди, красиві жінки, романтичні чоловіки, розмальовані асфальти, вино, оливки, кафешки на кожному кроці, сонце, море, зелені пагорби, чарівне небо, солодощі і багато інших захопливих речей, які ви неодмінно помітите під час своєї подорожі.

Вас також може зацікавити:

Хто такий Дід Мороз? Який він у різних країнах?

Тарас Семенюк — Sun, 26 Dec 2010 08:10:27 +0000

Образ веселого старого, який прилітає на санях, запряжені оленями і залишає іграшки та подарунки для кожної дитини. Звісно, він відомий у всьому світі. Дід Мороз став найулюбленішим символом Нового року і Різдва, але в різних країнах світу його називають по-різному: Санта Клаус, Святий Миколай, Sinterklaas, La Befana, Pere Noel.

Історія Діда Мороза починається з людини на ім’я Микола, єпископа Міри в Малій Азії, зараз Туреччина. Святий Миколай був відомим завдяки своїй мудрості і добрим справам. Легенди свідчать, що Святий Миколай був вихідцем з багатої сім’ї і віддавав чимало грошей бідним або на благодійність. Деякі легенди стверджують, що він так само мав магічну силу.

У 12 столітті в країнах Європи День Святого Миколая став днем подарунків та благодійності. У Німеччині, Франції і Голандії це свято відзначається 6 грудня і є релігійним. Американський образ Санта Клауса поступово перетворювався на веселого старого ельфа. Вперше цей персонаж був описаний Вашингтоном Ірвінгом в його комічній історії, присвяченій Нью-Йорку.

У 1860-х роках карикатурист Томас Наст опублікував фотографії Санта Клауса в ілюстрованому тижневику Harpers. Цякарикатура Санта-Клауса прижилась серед американців. Саме це зображення Санта-Клауса відоме по всьому світу: Європі, Південній Америці, і в інших місцях.

Карикатура Томаса Наста опублікована в 1860-х роках

Багато країн зберегли свої звичаї і традиції святкування Дня Святого Миколая. У деяких культурах Святий Миколай мандрує разом з помічником. У Голандії Сінтерклаас припливає на кораблі 5 грудня. Він несе велику книгу, яка містить інформацію про те, як голандські діти вели себе в минулому році. Хороші діти безсумнівно будуть нагороджені подарунками, а неслухняних забирає його помічник, Чорний Пітер

У Німеччині Святий Миколай також мандрує з помічником, відомим як Кнехт Рупрехт. В Італії Ла Бефана – це добра відьма, яка одягається в усе чорне і приносить дітям подарунки на Богоявлення, 6 січня. У багатьох іспаномовних країнах: Іспанії, Пуерто-Ріко, Мексиці та Південній Америці, діти чекають Трьох Королів, щоб отримати різдвяні подарунки.

Діди Морози з різних куточків світу:

В листопаді Діди Морози збираються на парад, який відбувається в Нью-Йорку

Дід Мороз в Австралії. Я б хотів зустріти Новий рік на берегу океану при температурі +25

В Китаї жінки також переодягаються в Діда Мороза

Німецький Дід Мороз екстремал

Парад Дідів Морозів у Будапешті

Вітаю з новорічними святами!

Широкий выбор литературы на любой вкус. Купить книгу в киевском интернет-магазине. Самые низкие цены, быстрая доставка! Очень удобно.

Вас також може зацікавити:

Роздуми про сексуальний расизм

Даша Холоділіна — Tue, 30 Nov 2010 18:20:37 +0000

Мій солодкий листопад у Ізмірі добігає кінця, і за цей час я встигла багато що передумати на тему секс-туризму, сексу за кордоном і сексу з іноземцями. Спірне ж питання. Та досить гостре – особливо для паняночок з України та Росії, судячи з гарячий дискусій в Інтернеті. Нещодавно потрапила на сайт, де дівчата розміщують свої історії кохання з турками. Вкотре поставила під питання вірність теорії Дарвіна – ну такі екземпляри пишуть, що еволюція відпочиває! Загальне мотто усіх творів – «Кажуть, що в Анталії ТАКІ геніталії!..» – бо усі, реально усі «поїхали у готель, там на п’ятий день зустріли ЙОГО, він був такий гарячий, але не такий як інші, робив компліменти, частував безкоштовними коктейлями із шведського столу, обіцяв одружитися, та ж у останній день став холодний і відчужений, і вже півроку минуло, а я так страждаю, так страждаю…» Жах. І скільки таких випадків було, а все одно їдуть, слухають цей чос для недокоханих туристок, отримуюсь свою порцію коктейлів «Оргазм» та «Секс на пляжі», а потім скаржаться! Є, правда, кілька випадків, коли дівчата після такого досвіду стають свого роду сексуальними расистками, кажуть, що ні і ніколи, і жодних іноземців, бо «чорні, балакучі та ще й брешуть прямо в очі». Можу запевнити, що більшість жінок поділяється на радикальне «ТАК» та радикальне «НІ».

Намагалась знайти золоту середину, бо маю нагоду побачити ситуацію зсередини. На щастя, я не у тій «збоченій» Туреччині; іноді мені навіть здається, що ті нерозумні дєвонькі пишуть на тематичні сайти із зовсім іншого світу. Але мала кілька випадків, коли зі мною намагались знайомитись любителі локшини на жіночих вушках, і для мене їхні палкі зізнання звучали так фальшиво, що я відчула сильну відразу. Навіть промайнула думка «Та з цими турками – ніколи, борони боже!» Через пару днів подумала: а чи справа у національності? Якщо чоловік народився в Туреччини або десь у арабському світі, то це автоматично робить його бридким залицяльником? Ні. А в голові сидить: «А, та він же тільки і хоче мною скористатись і все!»

Наші дівчата, щоправда, зробили великий внесок у цю справу: це ж треба було привчити цих арабсько-турецьких кавалерів до того, що якщо слов’янська жінка – то обов’язково недокохана та сама на тебе стрибатиме! Як себе подаєш, як поводишся – те й отримуєш. Не треба потім скаржитись. Розмовляла із своїм хост-бразером – він був у Молдавії і має деякий досвід. Каже, так, багато дівчат бачать екзотичного хлопця і починають вішатись на нього. Атому хлопцеві все, що біляве та у короткій спідниці – красиво. Тому що вдома такого нема, а тут ще й саме у руки пливе. Потім, однак, випливає, що дівчина не зовсім розумна, іноді хоче тільки грошей та заміж у теплу Туреччину, і хлопцеві якось не хочеться з нею більше нічого мати. Коли ж наші приїжджають до ОАЕ, Єгипту чи Туреччини – трапляється те ж саме. Екзотика шукає екзотику, а потім хтось перший розчаровується, і починається трагедія міжнародного масштабу…

Щоб бути об’єктивною, напишу і про українських хлопців. Звичайно, багатьом хочеться спробувати стосунки з мулаткою або азіаткою – один мій приятель все просить привезти йому китаянку із закордону :) Але у більшості своїй наші хлопці обирають більш нахабн у манеру залицяння: турецькі сльози-соплі-пестощі – не їхній стиль, тому не так багато «екзотичних» дівчат відповідає на їхній грубий флірт. Як висновок можу сказати наступне: витоки цього сексуального расизму – у печальному досвіді кинутих дівчат, які не змогли відрізнити брехню від щирості, або самі обрали не того екзотичного хлопчика. А якщо наші хлопці проявляють агресію, говорячи про те, що наші жінки «зраджують з чорними» (так, наводжу цитати без купюр) – так треба ж делікатніше бути і не поводитись, як свині, у процессі флірту ;)

Бажаю вам, любі читачі, просто насолоджуватись стосунками – і неважливо, якого кольору ваш партнер. Головне, щоб ви обоє були задоволені. Та не забувайте думати головою ;) Раджу вам блог для дівчат: новини про красу та здоров’я

Интересные, красочные и развивающие игрушки playgro. С заботой и любовью о вашем ребенке! Уникальный дизайн, высокие стандарты безопасности!

Вас також може зацікавити:

Продовжуючи розповідь про Туреччину: всім Байрам!

Даша Холоділіна — Tue, 16 Nov 2010 11:19:23 +0000

Ще один міф про Туреччину – це те, що там живуть залякані жінки та жорстокі чоловіки, які те й роблять, що готують джихад чи щось таке. Однак іслам навіть не забороняє шлюб між мусульманином та представником “біблійних”, монотеїстичних конфесій. Тобто можна запросто одружитись з християнином чи іудеєм, це не є релігійною проблемою. І не так багато жінок покривають волосся. Про повне закриття обличчя і не йдеться! Принаймні тут, у західній частині. Звичайно, Східна Туреччина більш консервативна, але не настільки, як кілька десятиліть тому. Ататюрк свою справу зробив: традиції шануються, шануються ревносно, але без фанатизму.

Мені пощастило жити у Туреччині під час великого свята – Курбан Байраму. Ви, напевно, пам’ятаєте біблійну історію про те, як Авраамові було наказано вбити свого сина заради Бога, той поплакав-поплакав, і смиренно прийняв це, але в останній момент немовля було підмінено ягням, і все закінчилося добре? Так ось, іслам відноситься до релігій, що шанують Біблію, і історія збереглася практично в тому ж вигляді. Хіба що ім’я того чоловіка вимовляється як Ібрагім, а не Авраам. А так – суть та ж. Святкують тут 9 днів, ріжуть овечок або корів і святкують всією родиною. І моляться, звичайно. Тобто, їж, молись, люби ближнього свого.

Сьогодні – власне Курбан Байрам. Хоча приготування до свята почалися ще в п’ятницю – діти в коледжі, наприклад зробили для мене листівку:) Сьогодні у нас був сімейний сніданок, прийшли старший брат з дружиною, дуже класні люди. Дружина симпатична і абсолютно світська людина, хоч і туркеня (ай-яй-яй, де ж ці зашугані турецькі жінкиии?).

У неділю ходили з дівчатками-інтернами в зоопарк (тут він величезний, красивий і доглянутий), провели прекрасний день, бачили жирафів, слонів, тропічних тварин, лемурів, гієн, вовків та багато чудових птахів). Будете у Ізмірі – дуже раджу туди з*їздити (автобус 777 від порту Каршіяка, остання зупинка). Але візьміть із собою велику банку крема від комарів, бо чесно кажучи, ми з дівчатами нашу байрамську жертву вже принесли – у зоопарку стільки комарів вбили, що їхня загальна вага, напевно, більше вівці буде.

Після зоопарку пішли в бар, купили таку здорову тубу пива на сімох (за ціною вийшло дешевше, і кожній перепало приблизно по 0,3 ). Пиво тут досить недешеве (від 4-5 лір за пляшку; нагадую, 1 ліра = 5.5 грн), тому краще купувати саме тубу, що вміщує 2.5 літри за 25 лір, ніж сім пляшок по 5.

У понеділок відправилися до Конаку (історична частина), побачили нарешті вежу з годинником – символ Ізміра, пройшлися по базару (Барабашово та Черкізон відпочивають; але тут, до речі, пропонують чай!). Торгуватися, до речі, тут не дуже люблять, так що все купували за номінальною ціною. І краще знати турецькі цифри, бо англійською кажуть seven (сім), а насправді може бути, що iki (два). Начувайтесь! І тримайте сумку закритою і при собі.

А сьогодні – святкуємо! Хост-мама навіть приготувала мені подарунок! Чудове місто, чудові люди, смачна їжа… жодного разу не жалкую, що я тут!

На цьому прощаюсь до наступного разу і все ж таки чекаю замовлень. Хіба вам не цікаво дізнатись щось про неготельну Туреччину?

Вас також може зацікавити:

Розвінчуючи міфи про Туреччину

Даша Холоділіна — Fri, 12 Nov 2010 09:00:12 +0000

Гарячий привіт вам, любі читачі, з теплої осінньої Туреччини! Ваша блудна папуга вкотре опинилась бозна де бозна чого, але чи не це робить життя цікавим?

Вирішила розширювати горизонти і почати писати й про подорожі, бо подорожувати люблю і намагаюсь робити це часто. Чесно обіцяю днями розповісти вам про метрополію-на-Шпреє, тобто Берлін, а поки почну із древнього міста Ізмір. Чесно кажучи, не сподівалась від себе самої, що захочу пару місяців пожити у Туреччині, бо звісно яке у нашій уяві враження про цю країну – пляжі, гарячі хлопці з мурахами в штанях та вітром у голові, дешеві шмотки, погане пиво… щось таке. Саме тому я відхилила пропозиції викладати англійську у Стамбулі та Анталії. Однак Ізмір – це не низка готелів та пляжів, за якими нічого немає, це місто із великою історією – наприклад, саме тут, як вважають, народився той самий Гомер, що не Сімпсон, а автор «Іліади» та «Одисеї». Тут стався один з кульмінаційних моментів грецько-турецької війни – те, що зараз називають геноцидом армян та греків. Неподалік – те, що залишилося від знаменитої Трої та ще кількох менш відомих древніх міст. Тобто, є що подивитись.

Я тут, власне, працюю вчителем, тому не мала багато часу на екскурсії, але вигляд Егейського моря за будь-якої погоди здатен причарувати і закохати в себе назавжди. Також, що для мене дивно, я просто причарована езаном – це спів імама, що закликає до намазу (молитви). Розумієте – абсолютно сучасне, чисте місто, ростуть пальми, стоять білі житлові будиночки, поруч з ними хмарочоси; недорогі кафе працюють поруч з ресторанами-люкс, красиві жінки у сучасному привабливому вбранні йдуть широкими центральними вулицями… і не скажеш, що то «та» Туреччина, але коли у певний час над містом пливе цей спів, то розумієш – все ж таки ти на Сході!

Транспорт тут не менш сучасний, ніж у Берліні, про який я теж планую розповісти :) Одна поїздка на автобусі/метро/міській електричці/паромі коштує 1.55 ліри (1 євро = 1.9 ліри, 1 долар = 1.5 ліри, тобто курс щодо гривні – десь приблизно 1 : 5.5). Недешево, але це того коштує. Мої турецьки приятелі, що були у різних містах України, були шоковані чистотою нашого транспорту, великою кількістю кондиціонерів, зручністю оплати проїзду та ввічливістю водіїв та пасажирів. Ну, сподіваюсь, ви зрозуміли, що то була іронія. Тут за проїзд сплачують спеціальною карткою, яку треба прикладати до сенсора. Кладеш на картку гроші і їздиш. Якщо робиш пересадку, не витрачаєш багато – тобто, зайшов до одного автобуса, сплатив, а потім протягом 90 хвилин можеш кататись на інших видах транспорту – картку до сенсора прикладаєш, але гроші не знімаються.

Паром. Паром – це пісня! Краса неймовірна! Пливеш, милуєшся краєвидами, немає такої кiлькості людей, як у автобусах, і все це за 1.55! Скільки там в Криму зараз беруть за морські прогулянки? Еееех. Коли їдеш до якоїсь цивілізованої країни, важко залишатись патріотом. Але ж я роблю все можливе, щоб не втратити поваги до України. Сподіваюсь, що ї вона відповість взаємністю…

У наступних статтях розповім про їжу, алкоголь, турецький патріотизм і ще що-небудь культурно-побутове. Приймаю заявки – якщо є питання, ставте, дам відповіді!

Дякую за увагу, до зустрічей на сторінках «Molodi.in.ua»!

Желаете купить ноутбук? Низкие цены, доставка по Киеву и Украине, сервисное обслуживание!

No related posts found