У шкільні роки ти здаєшся собі таким розумним, ерудованим та  швидко вчишся. З раннього віку ти вже знав, що два на два – строго і обов’язково чотири; що більше трьох площин не існує; що людина походить від мавпи; що не існує швидкості більшої, ніж швидкість світла; що сучасному людству мільйони років; що людина – створіння без крил, і тому не може літати; що твоя планета Земля – єдина населена серед безкрайніх просторів космосу… Все це і багато іншого для тебе стало майже істиною, аксіомою, новою картиною світу, якщо хочеш. Але не одразу, операція продовжувалася впродовж багатьох років.

Ти, мабуть, ще пам’ятаєш, яким дивовижним і сповненим великих таємниць здавався тобі світ, коли ти був ще маленькою дитиною. І кожен день приносив з собою нове дивовижне відкриття. Ось ти побачив голуба і погнався за ним, але той, звичайно ж, вчасно злетів у небо, куди тобі дорога була закрита; а ось ти побачив дуже гарну і незабутню квітку, у якої на той час ще не було назви, і довго вдихав її аромат з блаженною усмішкою на обличчі; а ось метелик сів прямо тобі на ніс, неначе ти сам був квіткою; ось ти вперше почув спів пташок в гілках дерев у лісі; а ось раптом з неба полились якісь дивні краплини, і намочили тебе з ніг до голови; ось так же раптово виглянуло сонечко і засвітило тобі прямо в очі, неначе лоскочучи своїм промінням; ось ти знайшов якесь дзвінке джерело і почав пускати по ньому саморобні кораблики; ось ти біжиш по зеленій траві, хлопаєш в долоні і радісно кричиш від щастя…

Забудь про все це! Твій світ тепер зовсім інший… Освічений, розмірений, розкреслений, передбачуваний, стабільний. Твій світ тепер мертвий. Так, ти прекрасно знаєш чому – ти став занадто освіченим. Твій внутрішній живий світ вбивали протягом довгих років.

Тобі розповідали про відкриті наукою “факти”, і замовчували про те, як всі вони зовсім не узгоджуються між собою. Змушували вчити напам’ять формулювання тисячі і одного “закону природи”, ні разу не наголошуючи на тому, що всі ці закони не більше ніж теорії, створені такими ж безрадісними вченими, яким ти віднині став сам. На твій колись тихий і спокійний розум вивантажували цілі стопи товстих підручників з цілком непотрібною інформацією, а потім змушували тебе раз за разом випльовувати її назад… Тебе катували безкінечними математичними формулами, стверджуючи, що математика – цариця наук, і тепер ти старанно день за днем використовуєш отриманні вміння для підрахунку власного доходу. Тобі тисячу і один раз говорили: “Це неможливо!” або “Не говори дурниць!” – з цих самих пір вони розмазали по стінці власної примхи всю твою уяву. Вони раз за разом ставили тобі всі ці “страшні” оцінки і бали, з докором дивлячись в очі, і опустили до плінтусу твоє відчуття власного достоїнства – наче людина була б недостойною їхньої уваги до тих пір, поки не навчиться випльовувати назад всі ці факти на “відмінно”!

Все це сталось не одразу. Ін’єкція за ін’єкцією, факт за фактом, формула за формулою, закон за законом, але вони таки створили для тебе свою картину світу, яку їм колись запропонували – і під гнітом їх суспільного авторитету ти вже не зміг від неї відмовитись. Твоє безтурботне і життєрадісне дитинство відійшло, натомість прийшла пора освіти. Спочатку ти пручався і кричав, відчуваючи, як яд уніфікації струїться невидимими венами твоєї душі, ти всіма силами намагався вирватися з цих чіпких лап мертвих картин світу і нафантазованих законів, але система все-таки взяла своє. Вона відформатувала і освідчила тебе  в ім’я себе самої, вона забила твій розум штампами і кліше, а твою душу зробила байдужим спостерігачем власної смерті в мініатюрі, вона зробила тебе ідеальним механізмом-роботом, прекрасно здатним виконувати своє “соціальне призначення”. З тих пір ти перестав відчувати, ти перестав по-справжньому радіти, ти фактично перестав жити. Хибна картина світу зробила свою темну справу, і вона ж дала тобі замінники загубленого щастя невинності … дала алкоголь, наркотики, безпечний секс …

Ти був унікальним творінням Бога, неповторним, неперевершеним, не потребуючим зрівняння з іншими, – а став одним із багатьох. Ти став освіченим. Тепер твоя голова містить тисячу і одне знання про те, яким є насправді той світ, в якому ти нині повільно вмираєш. Так, можливо тепер ти і знаєш назву того самого милого метелика, який колись в дитинстві сів тобі на носа; ти пам’ятаєш як називається квітка, що так тебе надихнула; ти зможеш колись розповісти своїй дитині про види хімічних реакцій, що проходять на сонці, яке колись лоскотало твоє обличчя; а голуби тепер викликають у тебе тільки огиду і страх, коли пролітають над головою. Ти думаєш, що пізнав цей світ, і тепер тобі вже нічому дивуватися, адже в тебе знайдеться тисяча і одна відповідь і пояснення, чому щось відбувається так, а не інакше.

Але запитай себе, запитай хоча б на мить, стало тобі легше від усього цього набраного вантажу твоїх ілюзорних знань, чи відчуваєш ти себе більш щасливим і життєрадісним, ніж колись давним-давно в майже напівзабутому дитинстві…  А якщо ні, то… можливо, щось не так з твоєю новою картиною світу?

Так, вони хотіли як краще. Так, вони самі стали жертвою в цій системі відформатованих людських душ. Так, вони не взнали, що робили. Чи зумієш ти своїм життям розірвати це порочне коло? І чи здатний ти як справжній майстер створити свою власну – сонячну і яскраву – картину світу?

Анна ТАШЛАЙ

Вас також може зацікавити:

1. Субкультури – можливість самореалізуватися чи втекти від світу?
2. Новий Рік у різних країнах світу
3. Еротичний лист їй !

Слід зауважити, що сьогоднішні уявлення про успіх є дещо викревленими.

Публічність, достаток, престиж, “я знаю собі ціну”, надмірність, %, дрантя та вище за потребу – асоціації, що виникають стосовно звичної успішної людини. Але я не кажу що це є достовірним.

Успішність слід розглядати і як гру долі. Миттєвий фарт, іноді спаплюжує адекватне життя та набуває рис злого жарту з ноткою випробувння.

А на заключення, за принципом жанру, вам би хотілось почути щось накшталт:

“Не варто забувати, що поняття успішності тісно пов’язано з уявленням про людські цінності “.

Часто не помічаємо, що бездумно ступаємо на шлях вже кимось прокладений та неявно хибний. Відступаємось від джерел, від справжнього. Хто б ще сумнівався що лише пошук себе, щастя, (приготуйтеся до “О великих слів вознесіння душі”) прагення одухотворення – є очевидно-безпосереднім шляхом до успіху.

Вас також може зацікавити:

1. Очікування або здоровим бути вигідно
2. Бути екстремалом чи бути?
3. Електронна книга: бути чи не бути?

Нема сумніву, що багато що залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди залежатиме від особи безпосереднього вихователя, що стоїть віч-на-віч з вихованцем – вплив особи вихователя на молоду душу становить ту виховну силу, якої не можна замінити ні підручниками, ні системою покарань та заохочень. Багато, звичайнно, важить дух закладу, але цей дух живе не в стінах, не ина папері, а в характері більшості вихователів і звідти вже переходить у характер вихованців.

Дістерверг писав, що: ” Професія накладає на людину певний відбиток…”, нам приємно зустріти справжню людину, що обрала собі лікарську професію, нас тішать своєрідні особливості поета, художника. І ми, треба сподіватися, тішитимемося своєрідними особливостями вчителя, його службова діяльність і професія, накладають на нього певний відбиток, розвивають у ньому особливий світогляд і особливе ставлення до службової діяльності.Професія відкладає на нього певний відбиток, розвивають у ньому особливий світогляд і особливе ставлення до людей і це робить з нього своєрідну особистість.

Вас також може зацікавити:

1. Серце Дженніфер – Завтра Все Буде краще

Простіше : Григорій Сковорода народився у с. Чорнухи 1722 і прожив якісних 72 роки, за що і потрапив на купюру номіналом 500 гривень.

Зазвичай після виснажливих забавок з вуличними дівами парубки не відмовились від чогось міцнішого. Себто, однією яєчнею вже не обійдешся і слід вигадати дещо більш мужицьке. Ну наприклад котлета. Котлета – прекрасний напівфабрикат для черева. Але ось не задача : в Чорнухах мужиків украй багацько, тому і котлети розмели. Доведеться вирушати до Полтавки, де Наталка нам з-під лавки найсфабрикованіші котлетища приберегла. Прийшовши хлопчаки розгубились, не вирішать скілько штук брати : 6 чи 9 ? «Гулять, так гулять! Берем 69 котлет!»»

Простіше : Іван Котляревський з’явився на Полтаві 1769 року і прожив 69 років.

Корені його фамілії досі не з’ясовані. Декотрі беруться стверджувати, що Котляр утворилось від слова котлета. Зауважте, що цих «деяких» вкрай багацько серед учнів шкіл.
Назавжди запам’ятайте, що квіти найліпше шукати в Основі. Проте не баріться, довше за 65 років вони не процвітають.

Простіше : Григорій Квітка-Основ’яненко розпустився в с. Основа 1778 і плодився протягом 65 років.

Нема на Україні ліпшого місця для того, щоб моритися рабством протягом 47 років, та ще й бути до такої міри багатостраждальним бідолахою, щоб померти в рік скасування кріпацтва. Ну чим не іронія долі?

Простіше : Тарас Григорович Шевченко виродився у с. Моринці 1814, страждав і помер 1861, за що і увіковічили стражденний стан його 1100 ( пам’ятників ) разів по світу.

Густий куліш смачний, кажуть в народі. Ся пшоняна страва в укр. кухні, готувалась на м’ясній юшці чи то на воді, і впродовж 78 років затирають салом із цибулею та часником. Ворони та ножі – два зайві елементи при вживанні цієї страви.Адже відмахуючись від ненажерливих ворон і ножем кашу не зачерпнеш.

Простіше : Пантелеймон Куліш залепетав дитячою мовою у містечку Вороніж 1819.

Тендітна вовчиця Марківна з Єкатерининського зналася з кулішамим, морами, костоломами, а в особливості з собачкою Жульою ( в деяких джерелах Верном ).

Простіше : Марія Вілінська 1833 маєток Єкатерининське.

Де багато стебла там і нечутно левів 25 листопада.

Простіше : Нечуй-Левицький мужик 80 років / селище Стеблів 1838.

В мирному городі мирний панас, але все одно ревуть воли.

Простіше : Панас Мирний  мирно вийшов з утроба матері в Миргороді 1849.

Ерудована риба-карп блимнула карими очима 86 жителям села Арсенівки. На сцені драматург–хазяїн в суєті прогорів на сто тисяч із Бурулями.

Простіше : Іван Карпенко-Карий с. Арсенівка за 55 років до 1900.

    В коротенькому містечку Русів велитенсько розуму вкладено в короткі оповідки. За обсягом ці новелки настільки маленькі, що легко вміщаютьсяу фантики від цукерок. Тут їх люб’язно називають стефантики.

Простіше : Василь Стефаник розгорнувся в с. Русів 1871

    Коли вам конче треба зварити глінтвейнчику для гостей любих, що вперлись не попередивши. Це слід робити у віннчику (  казанок ), де і перемішаємо вугілля в печі, але руки молоді шкода. Тоді вам у пригоді стане коцюба, або як ще ми її знаємо кочерга. Не замінний прилад в господарстві після палеолітичного періоду. На жаль до полтинника року не вистачило.

Простіше : Михайло Коцюбинський знудився у Вінниці 1864, внаслідок чого і написав свою перерву «Intermezzo» на гуцульчиків «Тіні забутих предків»

    Завше гомонітиме у вухах герцогство Буковина – там кобила молода.

Тут в Румунському повіті  freedomа шукала в світі,
Вольова особина – українська левиця Ольга.

Простіше : Ольга Кобилянська вирвалась з утроба матері на світ цей вже феміністкою 1863 року в м. Гура-Гумора, була людиною 79 років, померла в Чернівцях.

Ми коло ворон часто Катерину славимо. Щоб фрази такі не вдаряли в голову, як шампанське, варто частіше випивати зілля, аби привертати на землю історичную, де і усвідомлювати власну приналежність до націотворення.

Простіше : Микола Вороний злетів на землю 1871 на Катеринославщині, де застосовуючи чар-зілля відшукав свою блакитну-панну.

Серед білих полів сумних, серед чаруючої ночі, з журбою обнявся радісний.

Простіше : Олексадр Олесь Сумська область, місто Білопілля рівно 66 символічних років чарував Кандиба.

P.S. представлна стаття аж ніяк не мала на меті висміяти українських митців слова! Наголошую – аж ніяк! Вона була створена в пориві породжених асоціацій та ремінесценцій та заради якскравоприкладності літературних персон.

Вас також може зацікавити:

1. Світ перевернувся
2. Про щастя, сум і поезію з Леоною Вишневською

Для сучасної молодої людини вже зрозуміло, що тільки знання та досвід допоможуть досягти чогось значущого у цьому житті. Причому добре розвинені соціальні навички можуть в значній мірі покращити не тільки вашу майбутню або сучасну кар’єру, але й налагодити ваше особисте життя.

Вже не перший рік подібні курси проводяться міжнародною організацією Corporate Training Materials. Ця організація вже давно переймається покращенням не тільки освіти, але й соціальних навичок спілкування та вирішення проблемних ситуацій серед молоді. Робота організації проводиться у рамках всеукраїнського проекту ПРООН «Соціальна інтеграція та розвиток громадянської відповідальності молоді в Україні».

Ціла система курсів та семінарів була розроблена спеціалістами міжнародної організації. Серед усіх курсів переважна більшість розрахована на самостійне навчання за допомогою мережі Інтернету або при використанні звичайного компакт-диску. Всі курси розраховані на молодь від 14 років і старше.

Серед найпоширеніших курсів: «Вирішення конфліктів», «Творче вирішення проблем», «Кар’єрне консультування», «Управління часом» та «Вивчаємо Веб 2.0». Наприклад, такий курс як «Творче вирішення проблем» допоможе з легкістю долати різноманітні життєві проблеми. Протягом курсу молода людина засвоїть, що проблема перестане бути проблемою тільки тоді, коли для неї буде знайдено рішення. Для того, щоб знайти оптимальне рішення, потрібно визначити саму суть проблеми. Курс допоможе засвоїти такі способи пошуку рішення проблеми, як метод побудови карти розуму та діаграми Дункера, методу мозкової атаки, а також методу вільних асоціацій. Також протягом курсу молода людина повинна навчитися визначати, яке рішення буде найбільш ефективним у кожній з ситуацій.

Для молоді, котра вже працює за обраним фахом, але не може вміло розпоряджатися своїм часом допоможе дуже гарний курс під назвою «Управління часом». Цей курс розраховано на амбіційну молодь, котра хоче ставити перед собою реальні цілі та, раціонально використовуючи час, йти до їх здійснення. Такий курс як «Вирішення конфліктів» стане у нагоді будь-якій людині і не тільки молодій. Адже з конфліктними ситуаціями можна зустрітися де завгодно. За допомогою цього курсу молода людина зможе вивчити не тільки природу конфлікту, проте навчиться ще й застосовувати один з п’яти методів для їх подолання. Також людина навчиться керувати своїм гнівом і зможе тримати себе в руках у стресових ситуаціях.

Усі курси розраховані на підвищення соціальної активності і відповідальності української молоді.

P.S. На сайте http://eecommerce.ru/ вы найдете каталог бесплатных скриптов интернет магазинов (PrestaShop, VirtueMart, Magento и т.д.). А так же уроки, новости и возможность скачать скрипт. Все скрипты с русификатором.

Вас також може зацікавити:

1. Заочне навчання – справа за нами
2. Для чого навчатися в університеті?
3. Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя

Цей науковий заклад відритий не лише для студентів, але й для всіх, хто прагне скористатися смачним та правильним науковим підходом. Корпус складається з чотирьох навчально-гастрономічних аудиторій, а сама філія получила кодову назву – «Кафедра».

На парадному вході корпусу у шкільних формах вас зустрічають грайливі абітурієнтки. Інженери, технократи, раціоналізатори і винахідники одразу ж можуть зайняти за столиками місце у своєму рідному «політеху». Шпаргалки з переліком напоїв та страв миттю будуть принесені кмітливими школярками. Замовлення, яке було виведено друкованим почерком студента, декан прочитає за барною стійкою, у той час як перший буде мати змогу приміряти окуляри зварювальника, за якими можна сховати сором незадовільної відвідуваності.

Далі по коридору йде фінансовий факультет. Саме тут за кухлем свіжого пива ви можете насолоджуватись читанням написаних на стінах економічних законів та формул. Медики навчатимуться через стіну. Саме тут майбутні хірурги можуть попрактикуватися у роботі зі скальпелем на величезному асортименті піц, а для анестезіологів бар вщент набитий якісним наркозом. А ось педагогів відправили на гальорку. Все це різноманіття та багато іншого чекає вас у ненауковій ресторації «Кафедра».

P.S. Если вы приезжаете в какой-то город на несколько дней, то снять квартиру посуточно киев будь то илл тернополь можно непосредственно в интернете – это и дешевле, и выбор больше.
Выбирая имя будущему ребенку полезно почитать про значение женского имени или мужского дабы возможно это использовать в процессе принятия столь важного решения.

Вас також може зацікавити:

1. Європа допоможе нам вдосконалити ЗНО?
2. Заочне навчання – справа за нами

Насамперед, при створенні свого блоґу ви повинні визначитися із тематикою. Так, блоґ — це свого роду ваш персональний щоденник, але найбільше цінуються записи не про ваше особисте життя, а про знання у певній галузі. Не потрібно звертати увагу на популярність вибраної тематики, головне, щоб представлена вами інформація була цікавою та корисною для читачів.

Не менш важливим є вибір платформи для написання ваших блоґо-записів. Інтернет-щоденник може бути як на окремому хостингу, так і на спеціальних ресурсах, на зразок Живого Журналу. В першому випадку ви отримуєте повноцінний персональний сайт, з яким ладні робити що заманеться, в тому числі монетизовувати, в другому — менше можливостей, але більше соціальних зв’язків.

Для тих, хто обрав розміщення блоґу на спеціальних ресурсах, радимо добре ознайомитися із доступними налаштуваннями вашого профілю, максимально можливо видозмінити свій блоґ. Це підвищить ймовірність того, що користувачі, “проходячи мимо”, залишаться там надовго. Також корисно побродити по подібних блоґах, залишити коментарі, таким чином звернути на себе увагу.

Обравши самостійних блоґ, вам прийдеться зіштовхнутися з питаннями вибору хостингу та домену. Тут поради прості: на потрібно вестися на “халяву”, краще купити мінімальні хостинг-пакети, яких з лихвою вистачить для ведення власного блоґу. Домени краще обирати, відповідно до мови вашого щоденника. Успіху, у цій цікавій справі.

Вас також може зацікавити:

1. Історія створення жіночого бюстгальтера
2. Історія створення дзеркала
3. Відеогра Super Mario Bros святкує 25-ту річницю створення

Наші дідусі і бабусі ходили до школи і вчилися там. Але подумайте тільки, це було не одну сотню років тому, з того часу змінилося в більшості все. Подивитися тільки яким став світ. Нова техніка, нові ліки, майже з кожним днем люди досягають все більше і більше. Але шкільна система залишилася такою як була.

В більшості батьки говорять дітям ти повинен ходити до школи, і вчитися добре, щоб отримати гарну освіту, і працювати на “когось”. Але так ж не правильно, подивитись тільки на Білла Гейтса, покинувшого Гарвард, він заснував Майкрософт, і на цей час майже сама багатіша людина в Америці, а йому 51 рік.

Цим я хочу сказати що навчання в школі чи інституті майже не залежить від розміру вашого гаманця. Люди стають багатими не від навчання а від простої ідеї, яка може змінити їхнє життя. Звичайно для реалізації цієї ідеї треба буде багато працювати але головне не боятисі відійти від стандартної “правильної” системи навчання “школа – інститут”, яка в наш час зовсім нічого не гарантує майбутньому випускнику – ні високооплачуваної роботи, ні сучасних знаннь.

P.S. В наше время все чаще начали заказывать мебель у специальных компаний-производителей напрямую потому как мебель на заказ часто оказывается более высокого качества и что главное ниже в цене.

Вас також може зацікавити:

1. Для чого навчатися в університеті?

Здавалося б, що доволі некоректне питання, адже ми всі добре знаємо, що навчання в університеті передбачає як наслідок самореалізацію у певній професії. Та коли відразу запитуєш пересічного студента про це, то виникає хвилина мовчання або ж питання на запитання: як чому? Це і так всім зрозуміло, що без вищої освіти зараз нікуди.Звичайно, чимала частинка правди в цьому є. Але ж тоді виникає абсурдна ситуація- ти навчаєшся у вищому навчальному закладі лише заради диплому! А навіщо? І спеціаліст із тебе у даній професії ніякий, і бажання навчатися, і згодом працювати, теж у тебе немає.

Чому ж на даний момент більшість студентів обирають не ту професію, яка їм подобається та мають здібності у даному напрямку, а навчаються на тому факультеті, де престижно і вигідно. На запитання: «Що вплинуло на обрання даної професії?» Жартома чую відповідь: «Куди батьки вирішили!» Безумовно, це добре, що студент так ревно слухає своїх батьків, але ж це просто виникає тому, що молода людина абсолютно не знає у чому себе проявити і де себе віднайти у цьому світі. Чия це провина: держави, батьків чи молоді, яка на даний момент деградує? Це зовсім неясно. Мало хто думає про те, що буде завтра, через тиждень, рік, два. Усе набагато простіше- замість роздумів про майбутнє ми маємо як наслідок гедоністичний спосіб життя, а потім- несамостійність і абсолютну неготовність до дорослого життя.

Як кажуть- молоді роки для того, щоб жити лише для себе! Але хіба ж можна жити для себе, будучи залежними матеріально від батьків? На мою думку, ні. Хіба ж ми можемо гордо заявляти на весь світ, що я незалежний і самостійний, будучи далеко від дому і здебільшого згадувати про рідних лише у тому випадку, коли знову закінчуються гроші. Та це ж не воля і незалежність зовсім, а типова ситуація, що виникає у багатьох сім’ях. Звичайно, не всі студенти навчаються в університеті, аби навчатись і не всі шантажують батьків ще однією сесією, за яку потрібно заплатити чимало. Але їх не меншає. Парадокс у тому, що більшість молодих людей нічим не цікавиться: ні життям у державі, ні своїм майбутнім. Тому яка мета навчання у вищому навчальному закладі у наших українських студентів? Мені цікаво, а що думаєте ви із цього приводу?

Вас також може зацікавити:

1. Для чого хлопцям дівчата?
2. Заочне навчання – справа за нами
3. Європа допоможе нам вдосконалити ЗНО?

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) в Україні не критикує хіба що ледачий. З недавніх пір серед невдоволених навіть МОН. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), що регулярно моніторить це питання, восени учні, батьки та школи з уже влаштованими на той час випускниками лояльніші до ЗНО, ніж навесні. При цьому виші, зокрема, НаУКМА, досі намагається боротися з цією системою оцінки знань.

2010-го за сприяння Української студентської спілки (УСС) стартувала інформаційна кампанія «Вступ без хабара», що окрім всього передбачала проведення відкритих уроків в школах. Активісти-студенти прагнули поінформувати батьків та абітурієнтів щодо суті ЗНО, розповісти про власний досвід вступу за цими тестами до вищих навчальних закладів . Окрім Одеської, Миколаївської та Київської областей особливого розголосу ця кампанія не зазнала, і це логічно: адже слід було домовлятися з місцевими управліннями освіти і науки, адміністрацією шкіл, викладачами, і пояснювати, чому це потрібно абітурієнтам, – у школах мало хто хотів йти на поступки.

Однак УСС не зупинилась на цьому. Пройшла низка «круглих столів» за участі народних депутатів парламентських комітетів із питань освіти та науки, експертів національного та регіональних центрів оцінювання якості освіти. 14-16 квітня відбулася міжнародна зустріч на цю тему, учасниками якої стали експерти з питань освіти з Азербайджану, Литви, Німеччини, Польщі, Росії та України. У результаті цього розпочала свою діяльність міжнародна мережа експертів у сфері зовнішнього незалежного оцінювання, які будуть консультувати Україну щодо подальших реформ у галузі вищої освіти та впровадження зовнішнього незалежного оцінювання, а також допомагати популяризувати переваги ЗНО в мас-медіа та соціальних мережах, забезпечувати збереження зовнішнього незалежного оцінювання як єдиного іспиту, що дозволяє абітурієнтам вступати до вищих навчальних закладів.

Прихильник новоствореної мережі, доктор математичних наук Марк Зельман, котрий має п’ятнадцятирічний досвід у сфері розробки тестів (SAT, GRE, GMAT) у Прінстоні (США), розповів про особливості системи в різних країнах. Головна відмінність між тестами – на чому неодноразово було наголошено – полягає в різниці між політичними та соціальними умовами в країнах США та Європи. Будь-які тести слід розглядати як соціально орієнтовані, тобто їх створення та оцінка переважно залежать від конкретних соціально-політичних настроїв.

Якщо в США давно існують так звані тести на здібності (ability tests), то у нас вони тільки в стадії розробки. Такі топові університети, як Гарвард, Прінстон, Єл були першими, хто використав assessment ability – оцінювання людей за їхніми здібностями, зокрема, здібностями до навчання. В Україні ж навіть провідні університети не мають можливості впроваджувати нововведення і вимушені підкорятися чинному законодавству. Наприклад, у 2009 році під час вступу до НаУКМА на добровільній основі абітурієнтам вперше було запропоновано написати тест на здібності. Ось як розповідає про це один із учасників того тестування, нинішній студент «Могилянки» соціолог Роман Дрямов: «Порівнювати можна могилянські тести та ЗНО. Тести на здібності – абсолютно інші. Але якщо вже обирати одне з двох, то першість, безперечно, за ЗНО. Аби така методика була більш-менш адекватною, спершу потрібно багато експериментувати з групами, де ці параметри відомі. Враховувати вікові, культурні, соціальні відмінності. А тут – як нам тоді пояснювали – просто скопіювали американський метод. Вийшло, як на мене, невідповідно до українських реалій».

У Великобританії оцінка іспитів відбувається за шкалою «A-level». Однак розробники цього тестування зрозуміли, що такий тест дискримінує абітурієнтів, адже доступ до знань у всіх різний. Тому вже 3-й рік в «туманному Альбіоні» запроваджено пілотний проект, який проводить, збирає та аналізує дані подібних тестувань. Він називається pilot ability – це пробний тест на оцінку здібностей, який повинен врахувати всі соціальні прошарки в країні, і «загнати» всіх в однакові рамки. Згаданий Марк Зельман також зізнався: під час розробки аналогічних тестів в США було виявлено, що вони дискримінують афро-американців. Тести були відправлені на доробку.

В Україні ситуація нагадує Великобританію, якщо говорити про спрямованість тестів на перевірку знань, а не здібностей. Це пов’язано з тим, що українські абітурієнти одразу обирають ВНЗ та спеціальність. Американські ж студенти просто вибирають ВНЗ, де протягом наступних 3 років самостійно визначають улюблені предмети.

Іноземні фахівці наголошують і на тому, що результати тестів за кордоном оскаржують у судах. У нас результати оскаржити можна лише протягом 3 днів з моменту отримання результатів тестування. А про конкретний час та дату апеляції абітурієнт може дізнатися, лише самостійно зателефонувавши до центру оцінювання якості освіти. І якщо в Україні апеляція полягає в повторній перевірці результатів тестів із неможливістю їх подальшого оскарження, то в США навіть існує термін «похибка виміру». Вона означає можливість помилки викладачів під час оцінки здібностей абітурієнта. Якщо такий факт виявляється, абітурієнт отримує компенсацію грошима.

Але Великобританія і США досить далекі від українських реалій. Варто нагадати першозадум ЗНО – це тести замість випускних іспитів. Але у 2008 році, коли ці тести вже були обов’язковими, абітурієнти складали ЗНО в квітні. На той час вони офіційно не вивчали ще 2 місяці навчальної програми. Через рік випускники писали тести все одно в травні, і лише з минулого року після закінчення навчального року – в червні.

У Польщі та Литві ЗНО досі розцінюють як випускні тести. А в Україні результати тестування вже є одним із головних документів під час вступу до ВНЗ. Лише для творчих спеціальностей досі дозволено вступні випробування.

Окрім проблеми якості тестів є зауваження щодо процедури самого ЗНО. Наприклад, у питанні рейтинговості. Вона формує оцінкову шкалу, де після 200 наступною найвищою оцінкою може бути 198. Досі невідомо, чому, маючи навіть 3 помилки, можна отримати ідеальне 200. А різниця між отриманням в сертифікаті 167 чи 165 балів може в шкалі мати різницю в 10 помилок.

Ще одним проблемним місцем є прозорість процедури написання тестування. У нас абітурієнтів випускають до вбиральні, де вони мають реальну можливість зазирнути в усі шпаргалки. Або ж зателефонувати мамі, яка сидить біля Інтернету. Чи написати sms-ку. У тій же Грузії тестування проводять у великих університетських аудиторіях або на площах, де все фільмують камери. Там будь-які порушення будуть поміченими й абітурієнт одразу буде знятий з процедури написання тестів.

В абітурієнтів також виникають питання щодо рівня компетентності укладачів тестів і наступної оцінки результатів. Для цієї процедури варто залучити не шкільних учителів, а професорів топових вищих навчальних закладів України. Адже саме вони зацікавлені в прийомі розумних та вмотивованих абітурієнтів…

Ще однією поважною проблемою є розходження між тим, що навчають у школі, і тим, що вимагають на тестуванні. Розробники ЗНО переконують, що тести розроблені відповідно до рекомендованих міносвіти навчальних програм, і «діти просто нічого не хочуть вчити». Проблема насправді в тому, що тести дійсно мають відповідати політично-економічним умовам в країні. В Україні бракує грошей для достойної зарплатні викладачам. Останні, у свою чергу, не будуть належно навчати дітей. А ті не матимуть змоги самостійно вступити до ВНЗ.

Не передбачено коштів і для першокласних спеціалістів, які б могли займатися розробкою інструментарію для оцінки знань та здібностей вступників. Якщо в США для цього вже існує окрема наука, українські науковці незабаром лише почнуть читати дослідження з Інтернету. До розробки ж власної методології справа дійде нескоро.

Як відомо, на початку 2010-го навчального року хотіли взагалі скасувати процедуру тестування в Україні. А нині неможливо пролобіювати питання закріплення ЗНО на законодавчому рівні у владних органах – ніхто з чинної влади в цьому не зацікавлений. «Нагорі» так само не зацікавлені й в тому, щоб абітурієнти здобували вищу освіту, ставали бакалаврами та магістрами. Як інакше сприймати зменшення кількості бюджетних місць та фінансування окремим університетам, які й так не мали грошей для проведення власних досліджень, закупівлі потрібної літератури тощо.

У ході спілкування з іноземними спеціалістами у ході згаданої вище конференції стало зрозумілим одне: створити першокласну процедуру тестування та укласти якісні тести нескладно. Крім певного часу, це потребує коштів та зацікавленості чинної політичної влади.

А от цього наразі в Україні не помітно.

Вас також може зацікавити:

1. Заочне навчання – справа за нами
2. Всеукраїнська стипендійна програма імені Івана Пулюя