Бути екстремалом чи бути?

“Найважливіше в екстремальному відпочинку – вчасно помітити, що закінчився екстрим і почалась халепа”

Соціальна мережа

Як то кажуть, головне — мати міру. Справді, якщо вже братись за глибинні сенси слова екстрим, то варто розрізняти екстрим і банальну людську дурість. Адже сьогодні ми часто бачимо, як якісь недоумки прив’язують велосипед до трамвая, аби прокататись з вітерцем, лягають під потяг, в останню мить тікаючи, стрибають в озеро, не вміючи плавати, тільки для того, щоб вхопити шматок адреналіну. Екстрим чи відсутність здорового глузду?

Коли чуємо “екстремальний”, то перша асоціація — спорт. Дійсно, Wikipedia подає більше тридцяти видів екстремального спорту. Це всім відомі стрибки з парашутом, польоти на дельтаплані, аквабайк, серфінг, сноубординг тощо. Однак, є серед них і зовсім дивні. Скажімо, фрібординг (спускання зі заасфальтованих схилів на спеціальній дошці — фріборді), чи змагання на тракторах. Якщо трактористів ще можна зрозуміти, то “вільних дошок” – ніяк, бо як зрозуміти тих, кому подобається обіймати асфальт?

Бути екстремалом чи бути?Сьогодні модно бути екстремальним. Добре, коли ти усвідомлюєш усю важливість власного вибору і в результаті обираєш те, що серцю миле (адже змушує його битись частіше). Найбільша біда молодих людей полягає в іншому — ступають крок у прірву лише тому, що так роблять інші. Однак, якщо замислитись, то ніхто нікого не змушує. Справа в іншому. “За ним бігають дівчата, бо він катається на скейті”, – думає наш герой. Думає довго і терпець йому уривається (терпець тут може бути синонімом до заздрості): стає і собі на скейтборд, аби досягти визнання. Увага: хлопець встає на дошку не заради гострих відчуттів, а задля того, аби його похвалили. Він вже знає, скільки гіркоти приносить заздрість, тому тепер хоче, щоб заздрили йому. Зламані руки, ноги, ребра — результат хвилинної слабкості чи дурної голови? Чи не інстинкт наслідування є чумою ХХІ століття?

Є й інший бік медалі — екстрим як спосіб вилікуватись. Таке було в Емерсона: “Завжди роби те, чого ти боїшся”. Гарна методика, адже якщо кілька десятків разів зробити щось, що викликає у тебе страх, то рано чи пізно твій страх зникає. Залишається незрозуміле відчуття розчарування. Більше того, процес переборення того страху вже не приносить жодних гострих відчуттів, бо ж страху вже нема. Важливо, що після важких силових чи психічних навантажень ми заново “народжуємось”. Тобто, вже коли отримуємо бажаний відпочинок, приходить усвідомлення того, що проблеми насправді мають своє логічне вирішення. Спорт, не лише екстремальний, змінює людину, дозволяючи їй вивільнити накопичену агресію, негативні відчуття. Щодо екстриму, то це хороший спосіб боротьби з байдужістю, адже кожен з екстремальних видів спорту це, в якомусь сенсі, ризик, випробування на міцність фізичну і духовну, часом — боротьба за життя (часто з самим собою).

Екстремальним буває не лише спорт. Зважаючи на сучасні реалії, деяким молодим людям один день без інтернету видається чимось екстремальним. Якщо без іронії, то екстрим усюди – поїздки у громадському транспорті, черги у касах, пішохідні переходи тощо. У студентів свої способи отримати гострі відчуття – складання сесії без жодного відвідування та відпрацювань. Погодьтесь, під силу не кожному, однак адреналін таки виділяється.

Екстремальними можна назвати й спроби людей втілити у життя свої мрії. Так, для прикладу, десь живе той, до кого серце лежить, але розумієш, що бути разом не судилось (як варіант 10-річна різниця у віці, абсолютно відмінні погляди на життя, різні соціальні класи, різні політичні переконання, різні переконання релігійні). Звісно, людина зі здоровим глуздом заспокоїться і чекатиме «свого». А справжній екстремал не сидітиме, склавши руки. Часто способи завоювати серце (взаємність, довіру, увагу) видаються направду нелегкими. І в процесі такої-от «боротьби» можна отримати масу вражень. Окрім того, власне такий екстрим, окрім гострих відчуттів дає ще й життєвий досвід. Так, для того, щоб сказати «більше я такого не робитиму» і все одно зробити це ще раз.

Скільки грошей би у нас не було, яким красивим не здавалось би життя, якою б стабільною не була робота (чи сім’я), проте завжди хочеться чогось нового. І, мабуть, річ не в тім, що нам аж надто хочеться екстриму. Насправді хочеться банальних змін. І, гадаю, добре, якщо можна внести зміни у життя, не надто ним ризикуючи.

Юлька Гриценко для molodi.in.ua

Народилась неважливо коли, але жаль, що не восени. Люблю жовте листя, мокрі лавки, львівську бруківку і червоні доріжки на сходах. Люблю життя, і чекаю на взаємність. Не вірю в гороскопи, не вірю в долю, вірю в себе.
  • йож

    +1