Байдужість…

людяність

людяністьКажуть, що немає нічого гіршого за байдужість, бо вона вбиває душу. Ми дуже цінуємо людей турботливих, готових допомогти, чуйних і співчутливих, завжди хочемо мати таких друзів, але чи самі ми є такими? Чи не відмовляємо ми в допомозі тим, хто її потребує, чи не проходимо байдуже повз тих, кого ображають, чи зважаємо на чуже горе?

Байдужі люди завжди стоять осторонь подій – хороших чи поганих, вони не оцінюють їх і не беруть у них участь. І саме через це на Землі так багато зла і світ стає жорстоким. Із цього приводу мені б хотілося згадати один мудрий вислів: ,, Не бійся ворогів – у найгіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – у найгіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але лише з їх мовчазної згоди існує на Землі зрада і вбивство.’’

З маленької байдужості починається байдужість велика, більш серйозна, яка переростає у холодне, бездушне життя. Іноді за цим настає байдужість не лише до навколишнього світу, а й до самого себе. Ніщо не тішить серце байдужої людини, усе навколо стає їй нецікавим і непотрібним. Мені хочеться запитати у такої людини: для чого ж вона живе? Адже ми покликані не просто по-споживацьки ,, відбувати’’ своє життя, ми прийшли в цей світ, щоб творити, кохати, дарувати радість!

Тож не будьмо байдужими! Треба радіти життю, робити світ яскравішим, добрішим, благороднішим…  Байдужа людина неспроможна ані любити, ані ненавидіти. Вона не здатна й захоплюватися, служити покликанню, віддаватися почуттям. Така людина не варта поваги й любові, а отже, й гідного життя на планеті.

  • йож

    “Ми дуже цінуємо людей турботливих, готових допомогти…”
    Ще на таких руки гріють, та і не так їх вже і цінують… “поціновувачів” малувато, більшість гріється.
    Взагалі то стаття непогана, хоча і не сказав би, що хороша, але все ж непогана.
    “З маленької байдужості…” а де саме, або звідкіля береться ця сама “маленька” байдужість?
    І яка вона, байдужість, що собою представляє? “моя хата з краю”? “нічого особистого”? “моя сімя – моя країна, і вся краса в кишені? чи, може ще як?
    Байдужість буває різноманітною. І взагалі, це напевне, наше майбутнє. Чи може ні?
    Напевно байдужість – це засіб, чи інструмет, який є дуже актуальним для… загалом це явище буде прогресувати і відповідно такі слова як “Байдужа людина неспроможна ані любити, ані…” і т.д. є аж занадто гострими і навіть незавбачлими, чи як. 
    Чи може альтруїзм нині в моді?
    Авжеж байдужість це те, з чим потрібно, чи хоча б, бажано боротись, але вибачте –  стверджувати, хто чого вартий, чи невартий… 
    “Для чого ж вона живе?” – щоб жити. туповато, наглувато але факт.
    Байдужість – це наслідок, який виникає внаслідок боротьби з байдужісттю.
    В когось раніше, в когось пізніше, а в декого, навпаки, навіть при бажанні не виникає – все залежить від виховання і самовиховання.
    Дякую автору за статтю – чимось зацепило.