Автополібіографія

Розпочавши порівнювати своє не надто довге життя з відомими письменниками XIХ та XX сторіччя, я була вражена та приємно здивована тим, скільки спільного може бути в мене, звичайної львівської студентки, з “титанами” літератури. Отож, розпочнемо із самого початку.

Як Леопольд фон Захе-Мазох я народилась у м. Львові, як Станіслав Лем у вересні і як Райне Марія Рільке 4 числа. Що стосується моєї освіти, то тут побратимів я відшукала у Жана Поля Сартра, який теж почав рано читати (цим й досі пишається моя мати) і в Богдана-Ігора Антонича, який був студентом Львівського університету Яна Казимира, цей університет згодом був перейминований на честь Івана Франка і саме тут я зараз навчаюсь. Як Чарльз Діккенс володію чіпкою пам’яттю, яка стала йому в нагоді у письменницькій діяльності, а мені знадобилась у різних життєвих ситуаціях та при навчанні, але, на жаль, не можу класифікувати свою пам’ять як рідкісну чи феноменальну) Як Михайло Шолохов, я народилась в родині росіянина та українки, як Станіслав Єжи Лєц була єдиною дитиною в сім’ї, і можу йому щиро поспівчувати, адже, чудово знаю, як інколи не вистачає брата або сестри. Як і у Редьярда Кіплінга у мене короткозорість, від якої сьогодні мене рятують контактні лінзи (цікаво, чи були вони у Кіплінга?), як Еудженіо Монтале була хворобливою дитиною і не одну ніч провела у стінах львівських дитячих лікарнях .

Певна річ, кожна людина мала у дитинстві мрію опанувати в дорослому віці омріяну професію, як і Янусарі Кавабата у дитинстві я мріяла стати художником та, на жаль, (чи на щастя) хист до цього ремесла в мене не прокинувся, хоча у школі я малювала гарні веселки:). Що стосується початку мого “творчого шляху”, то тут можу провести паралель з Сінклером Льюїсом, як і він писала свої перші журналіські твори ще у школі, а саме як Ернест Гемінгвей публікувалась у шкільній газеті. Звісно, вони не відрізнялись високою майстерністю та все ж , я пишаюсь тим, що свій фах обрала і випробувала ще у школі. Неочіковано здивовало мене моя спорідненість з Вальтером Скотом, як і він я захоплююсь гірським туризмом, тобто він, на моє щире здивування, був справжнім екстремалом і надавав перевагу альпінізму, а я лише у порівнянні з ним аматор. До гір мене тягне їхня могутність та спокійність, неперебориме відчуття єдності з природою, напевно, в цьому є в мене щось спільне зі сестрами Бронте та з Джорджом Байроном, який не уявляв життя без подорожей. З Еріхом Марією Ремарком у нас виявились спільні зацікавлення – я, як і він люблю читати твори Достоєвського. Приємно та дивно усвідомлювати те, що у тебе схожі літературні уподобання з твоїм улюбленним письменником. Не зважаючи на ціле сторіччя, яке мене розділяє з Роменом Ролланом ми б обов’язково з ним потоваришували ну або принаймі мали б про що поговорити, а саме про музику, оскільки ми обидвоє поціновувачі мелодій Бетховена та Вагнера.

У своїх життєвих позиціях мої погляди кардинально відрізняються від поглядів Вашингтона Ірвіна, який виступав за рабстрво, адже свобода – це недоторканне право людини. У цьому питанні я цілком підтримую Гаріет Бітчер-Стоу. Мене завжди турбувала тема свободи людини та її прав, оскільки вважаю їх рушієм прогресу, тому як і Олександр Солженіцин засуджую політику Сталіна, який позбавляв наших бабусів та дідусів цих прав. Я щиро не можу зрозуміти, що Бернанд Шоу відшукав у соціалізмі та сталінізмі та чому назвав голод на теренах нашої держави “фальшивкою”. Як і для Волта Вітмена мені однаково близькі усі люди, незалежно від їх соціального статуту, статі чи конфесії, і в жодному разі, я не могла б бути мізантропом накшталт Гюстава Флобера, можливо, всилу свого невиправного оптимізму, а, можливо, просто через любов любити та дарувати тепло іншим.

Бухтоярова Юлія